Розділ 2
Контроль - багатоаспектне явище державно-правової дійсності
2.1. Контроль в соціально-державному управлінні
Управління - універсальне поняття, воно відображає певні процеси, котрі відбуваються як у природі, так і у суспільстві на тих чи інших макро- або мікрорівнях. Наука насамперед пов'язує управління із проявом свідомості та волі людей у певній діяльності, і загалом розрізнює три сфери управління: біологічна, технічна, соціальна (інакше кажучи, управління має місце в усіх системах матеріального світу: в технічних, біологічних і соціальних [47, с.9]) та відповідно визначає три види управління: біологічне; технічне; соціальне.
В.Ф. Опришко, виходячи із загального розуміння управління як діяльності людини (належним чином організованої, спрямованої на задоволення певних її потреб), котра відбувається у вищенаведених сферах, зазначає, що біологічне управління є впливом людини на природу, її флору та фауну з метою їх перетворення в інтересах людей, технічним є управління певними машинами, механізмами, технічними процесами як результатом науково-технічного прогресу людства, що спричинює полегшення праці людей [208, c.89-90]. Що стосується соціального управління, то людське суспільство на будь-якій історичній стадії свого існування завжди характеризується його наявністю, завжди має об'єктивну потребу у ньому. Без останнього суспільство втратило б одну з головних своїх системних ознак - цілісність як результат організованості сумісної діяльності індивідів, організованості процесу їх взаємодії. Ця упорядкована і цілеспрямована взаємодія власне і формує суспільство як цілісне об'єднання людей, котре є раціональним утворенням на консолідуючій основі "однакової спрямованості інтересів людей, і виражає їх всебічну залежність один від одного" [280, c.233].
Розглядаючи соціальне управління як певну діяльність, котра має зв'язки з іншими видами суспільної діяльності, головне у її природі зазвичай розкривають, використовуючи поняття "мета", "задача".
Якщо загалом під управлінням розуміють певний цілеспрямований вплив з метою упорядкування відповідної системи та забезпечення її функціонування належним чином, зазначає Ю.М.Козлов [ 125, с. 7], то соціальне управління - це свідомий вплив на суспільство з метою його упорядкування, вдосконалення , розвитку [262, с. 17].Найважливіша задача соціального управління - досягнення відповідності суб'єктивної діяльності людей вимогам об'єктивних умов і закономірностей, уміле їх використання для реалізації цілей управління, досягнення оптимального результату [335,c. 704-706]. Соціальне управління - це цілеспрямований, організуючий вплив на людей, об'єднаних в певні соціальні спільноти (підприємства, організації, установи, державу, суспільство) для забезпечення їх життєдіяльності [19, c.5]. Або, в узагальнюючому плані, соціальне управління слід визначити як систематично здійснюваний цілеспрямований вплив людей на суспільну систему в цілому чи на її окремі ланки на підставі пізнання й використання властивих системі об'єктивних закономірностей і тенденцій в інтересах забезпечення її оптимального функціонування та розвитку, досягнення поставленої мети [1, c.29].
Разом із соціальним управлінням виникає і соціальний контроль. Соціальний контроль у літературі описують як:
- механізм, за допомогою котрого суспільство і його підрозділи (групи, організації) забезпечують дотримання системи обмежень (умов), порушення котрих завдає шкоду функціонуванню соціальної системи [278, c.1263];
- цілісну систему усіх соціальних регуляторів (державних або суспільних інститутів, права, моралі, звичаїв, традицій, установок) [38, c.3];
- сукупність процесів у соціальній системі (суспільстві, соціальній групі, організації тощо), котрі забезпечують відповідність діяльності певним її еталоном, а також додержання обмежень у поведінці, порушення котрих негативно впливає на функціонування системи [335, c.639; 334, c.83-84; 14, c.193];
- систему інститутів демократії для здійснення народом контрольної діяльності та участі в управлінні справами суспільства [312, c.17].
Зазначені положення висвітлюють основні риси соціального контролю, котрі притаманні і державному контролю як виду соціального контролю (поняття "соціальний контроль" і "державний контроль" співвідносяться як поняття родове і видове, останній - це фактично "юридизований" опис першого ). Видові ознаки державного контролю за "логікою речей" повинні відображати особливості його системних зв'язків з іншими явищами (і відповідними поняттями) державно-правової дійсності. Оскільки таких зв'язків можна "відслідкувати" дуже багато, адже у державно-правовій дійсності, як і взагалі в універсумі, усе є взаємозв'язаним з усім, об'єктивно виникає потреба обстрагуватись від їх певної частини , зосередившись насамперед на головних. Але що стосується констатації останніх, їх кількісна фіксація у "полі зору" тих чи інших науковців не завжди співпадає. Приміром, у літературі інколи сутність державного управління розкривається не тільки через такі поняття як "оточуюче соціальне середовище", "ресурси", "виконання рішень", але й через поняття "контроль" [47, c.55]. Проте, гадаємо, у першому наближенні до державного контролю і головного у ньому, його необхідно репрезентувати як 1) функцію державного управління, 2) стадію державного управління, 3) засіб забезпечення реалізації управлінських рішень.
Державний контроль, як вже було зазначено, - вид соціального контролю, а останній є функцією соціального управління, тобто одним із основних і сталих напрямків управлінської діяльності. Він є певним видом роботи у межах цієї діяльності, у загальній сукупності управлінських операцій і дій [14, c.137]. Функціональний вимір соціального контролю у контексті соціального управління характеризується тим, що він припускає по каналах зворотнього зв'язку констатування результатів попередніх управлінських операцій і дій, проведення перевірки їх відповідності певним взірцям, застосування заходів щодо стабілізації,
- Київ+380960830922