РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГО-ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРИЙНЯТТЯ СУБ'ЄКТОМ (ЛЮДИНОЮ) ОБ'ЄКТУ (ЛАНДШАФТНИХ КОМПЛЕКСІВ)
2.1. Психологічні особливості сприйняття довкілля
Істотна специфіка сприйняття і пізнання природи людиною полягає в тому, що її ставлення до навколишнього середовища в цьому випадку осмислюється в аспекті становлення і розвитку в ньому людини як творчого діяча. Цілісне і творче сприйняття людиною природи полягає в тому, що діалектика їх взаємовідносин пов'язується з можливостями всебічного розвитку людської індивідуальності, тобто з розвитком суб'єктивного світу людини. Багатогранність та інтенсивність почуттєво-пізнавальних зв'язків людини з природою формуються не тільки в самій по собі індивідуальній або колективній діяльності, але і в суспільнорозвинених формах споглядання. Пізнання природи людиною є не пасивне споглядання, а активна діяльність, нерозривно пов'язана з перетворенням світу людиною. Сутність людського сприймання і творчого пізнання природи людиною виражається не категорією корисності, а категорією універсальності, яка пов'язує різнобічність та унікальність діяльності людини з розширенням сфери тої неорганічної природи, якою вона живе.
Дані про функцію, розвиток і структуру сприймання мають як загальнонаукове, так і прикладне значення. В процесі дії комплексних подразників відбувається їх широке узагальнення (генералізація) на основі відносин подразників один до одного і розпізнавання предметів за їхніми відносними ознаками.
Образне сприймання людиною природи і навколишнього середовища є безпосереднім відображенням сукупності складних звукових (наприклад, шелест листя, дзюрчання води, тріск хмизу), світлових подразників (світло Сонця), тактильних подразників (аналіз і синтез механічних, термічних та інших подразників, які поступають з навколишнього середовища), смакових (солодке, гірке, кисле), нюхових подразників (камфороподібний, квітковий, м'ятний, ефірний, гострий). Образне сприймання людиною природи являє собою інтегральне відображення окремих властивостей і особливостей середовища, в якому одночасно представлені головні перцептивні категорії (простір, рух, колір, форма, фактура і т.п.) [27].
В інформаційному відношенні образне сприймання людиною природи являє собою надзвичайно ємку форму репрезентації фізико-географічного середовища. Образи середовища, які сприймаються людиною, багатовимірні, багатокатегорійні, полімодальні. Тому проблема сприймання людиною особливостей природи стає найактуальнішою в плані вирішення таких питань, як вивчення впливу цілісного природного образу, а також його формування на різних етапах становлення людини. Цей образ є складним поєднанням мотиваційних, операційних і функціональних утворень. Сам образ сприймання також залежить від особливостей його складових частин і психологічних особливостей людини [74].
Сприймання будь-якого нового ландшафту відбувається на основі досвіду і знань людини. Попередній досвід позначається на кожному психологічному процесі (від простого сприймання до найскладніших видів діяльності). Завдяки конкретному досвіду особистості (знанням, умінням, традиціям або звичкам) кожен новий вплив об'єктів природного середовища набуває особливого змісту. Тому один і той же об'єкт сприймається по-різному залежно від світогляду людини, її освіти, професійної приналежності, соціального досвіду загалом. Разом з тим, саме соціальна природа людської психіки і свідомість зумовлюють спільність сприйняття і розуміння природи різними людьми.
У складних видах сприймання найважливіша роль належить моториці. Наприклад, під час споглядання пейзажу око здійснює багато рухів, при дотиковому сприйманні провідними стають рухи рук.
Сприймання людиною природного середовища відрізняється залежно від географічного об'єкту або явища, яке сприймається, а також від психологічних особливостей суб'єкта сприймання [74]. Процес сприймання природного середовища людиною відбувається завдяки мисленню (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мові (називаємо предмет сприйняття), почуттями (певною мірою ставимося до того, що сприймаємо), волею (в тій чи іншій мірі організовуємо процес сприймання). Сприймаючи фізико-географічні явища, людина з часом аналізує і осмислює їх як єдине ціле, яке має певну структуру.
Сприймання і осмислення навколишнього середовища має емоційне забарвлення. Загалом якість інформаційного фону можна оцінити тим вище, чим ширше поширена позитивна емоційна реакція на контакт із середовищем. Позитивну емоційну реакцію, що виникає у процесі взаємодії людини з середовищем, можна вважати найважливішою соціально-функціональною вимогою до архітектурної композиції населеного пункту. Ця вимога виконується, якщо композиція є цікавою (викликає зацікавленість у спостерігача), семантично правдива (полегшує просторову і соціальну орієнтацію), естетично виразна (викликає почуття краси форми і піднесення над буденним). Ці властивості композиції населеного пункту сприяють ідентифікації мешканців із середовищем існування та позитивному ставленню до свого оточення. В процесі сприймання географічних явищ людиною важливу функцію виконує третя сигнальна система, що й визначає зміст людського сприйняття.
Поряд із вивченням індивідуального сприйняття географічної реальності необхідно звернути увагу на особливості сприйняття та оцінки території в рамках тієї чи іншої культури. Географи і психологи намагаються проаналізувати "стійкі культурні значення" (Душков, 1987), що вкладаються людьми в поняття про ландшафт. Тобто люди прагнуть зрозуміти символічні уявлення про території, де відбувається діяльність людини. Так, наприклад, виявлено, що з морфологічної точки зору один і той же географічний об'єкт чи його елемент має різне значення в різних культурах і по-різному впливає на психологію людини. Намагання дослідників спрямовані на розгляд ландшафтів "як текстів" [74]. Для розуміння текстів необхідно освоїти відповідні розробки етнографів, антропологів, культурологів, істориків. У традицій