РОЗДІЛ 2
ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Трансформація земельних та майнових відносин власності в сільськогосподарському виробництві
Трансформація відносин власності в аграрному секторі Черкаської області, як і в цілому в Україні, здійснювалась, насамперед, шляхом проведення земельної реформи та паювання майна недержавних сільськогосподарських підприємств і приватизації майна державних підприємств.
Початок земельній реформі поклала Постанова Верховної ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року [168]. Згідно з цим документом, в 1991-1992 рр. було проведено інвентаризацію та перерозподіл земель усіх категорій. Тоді ж було розроблено проекти формування і встановлення меж територій сільських Рад, у тому числі землекористування. Відповідно до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", прийнятого Верховною Радою України 20 грудня 1991 року, було виділено землі запасу для створення фермерських господарств.
Наступний етап земельної реформи пов'язаний з прийняттям у січні 1992 року Закону України "Про форми власності на землю" [7] і у березні того ж року - нової редакції Земельного Кодексу [8]. Законодавчо було визнано право приватної власності на землю. Нова концепція аграрної реформи передбачала надання пріоритетного права на приватизацію землі тим, хто працює у сільському господарстві.
Реалізація положень Земельного Кодексу здійснювалась на практиці згідно з постановою Верховної Ради "Про прискорення земельної реформи та приватизації землі" (1992 р.) [169] та Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 року [34]. За цими документами визначалась площа земель, які передавались у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам. На цьому етапі із земель, що були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, виділили землі резервного фонду, які залишались у державній власності і передавались колективним господарствам на умовах постійного користування.
Характерною ознакою третього етапу земельної реформи стало паювання земель, переданих у колективну власність. Нормативною основою для цього став Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року [35]. Рекомендації щодо паювання земель колективної власності були розроблені Державним комітетом по земельних ресурсах у лютому 1996 року. Основна робота з визначення земельних часток (паїв) членів колективних сільськогосподарських підприємств була проведена в 1995-1996 роках.
Про результати трансформації земельних відносин у Черкаській області свідчать дані, приведені в таблиці 2.1. В процесі роздержавлення і паювання землі в області склалась така структура земельного фонду за формами землекористування (від загальної площі земель, які стали об'єктом реформи): земля, передана в колективну власність - 89,4%; землі пайового фонду - 72,1; землі резервного фонду - 10,8; землі запасу - 10,6 відсотка. Як бачимо, землі резервного фонду та землі запасу в області на початку 2001 року мали майже однакову площу. Проте в окремих районах області структура земельного фонду помітно відрізнялася від тієї, яка склалась по області в цілому. Так, в таких районах, як Чорнобаївський, Смілянський, Монастирищенський, Уманський та Городищенський структура земельного фонду характеризувалася більшою питомою вагою земель пайового фонду (76,2-80,0%) і значно меншою часткою земель резервного фонду (6,9%-9,7%) і земель запасу (8,5-10%). В таких же районах, як Канівський, Кам'янський, Корсунь-Шевченківський,
Таблиця 2.1Розподіл землі за формами її господарського використання у Черкаській області (на 1.01.2001 р.), %РайонЧастка земель від земель, охоплених реформуваннямземля, передана у колективну власністьземля пайового фондуземля резервного фондуземлі запасувсьогоу тому числіселянським (фермерським) господарствамдля особистих (підсобних) господарств і будівництвадля садівництва і городництвадля іншого викори-станняГородищенський90,080,09,610,014,261,8-24,1Драбівський88,071,312,212,013,633,7-52,8Жашківський89,574,510,210,52,021,65,071,3Звенигородський88,473,010,611,632,217,95,844,2Золотоніський87,569,811,612,58,641,55,944,1Кам'янський87,667,911,012,425,113,97,253,8Канівський86,960,211,713,120,63,93,771,8Катеринопільський89,371,313,610,725,48,3-66,3К.-Шевченківський90,968,112,39,17,417,04,671,0Лисянський89,973,112,210,14,014,44,876,9Маньківський88,668,713,711,435,125,32,936,7Монастирищенський91,578,47,78,515,717,06,660,8Смілянський90,376,49,39,722,05,110,762,1Тальнівський88,170,213,011,914,58,74,572,4Уманський91,279,16,98,816,79,01,772,5Христинівський91,871,210,08,219,435,56,538,6Черкаський89,674,09,710,47,932,617,741,8Чигиринський87,670,012,112,48,110,616,065,2Чорнобаївський91,076,29,79,06,426,91,465,3Шполянський90,370,311,89,723,015,15,256,7По області89,472,110,810,615,620,05,259,2
Маньківський, Золотоніський, Чигиринський, Тальнівський, Шполянський, Христинівський, Катеринопільський та Драбівський, навпаки, питома вага земель пайового фонду була меншою, ніж в середньому по області (60,2-71,3%). Але тут більше земель було виділено у резервний фонд (10,0-13,7%) та землі запасу (8,2-13,1%).
З виділеної землі резервного фонду переважна його частина (85,4%) продовжувала залишатись у господарському користуванні колишніх землекористувачів. Слід відмітити, що для працівників соціальної сфери села було виділено лише 1% земель резервного фонду.
Звертає на себе увагу велика кількість форм землекористування на землях запасу області. Від загальної кількості земель запасу було надано
- Київ+380960830922