РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН РЕГІОНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ НА СЕЛІ
2.1. Соціальний розвиток села та економічна ефективність
сільськогосподарського виробництва
Розвиток сільськогосподарського виробництва тісно пов'язаний з вирішенням складних економічних та соціальних проблем села. Тому становлення ринкових відносин на селі неможливе без докорінного реформування соціально-економічних відносин в агропромисловому комплексі. Від інтенсивності даного процесу залежить соціальне відродження села, вирішення продовольчої проблеми, формування ринкової економіки в цілому.
Концепція ринкової економіки ґрунтується на необхідності гарантування соціальної захищеності селянства і виведення соціального розвитку села на рівень, який гарантує подолання несприятливих демографічних процесів, підвищення престижу життя і праці в сільській місцевості.
Світовий досвід свідчить, що розвиток аграрного виробництва повинен визначатися ставленням суспільства до соціальних проблем селян, рівнем кваліфікації та культури сільських жителів, мотивацією їх трудової та соціальної активності у здійсненні аграрної реформи.
Для ефективного функціонування аграрного виробництва потрібне задоволення не тільки матеріальних потреб сільських працівників, але й потреб в культурно-освітньому та побутовому обслуговуванні. При цьому здійснюється вплив на забезпеченість сільського господарства трудовими ресурсами, рівень продуктивності праці та рівень життя сільських трудівників.
Селяни, зайняті у сільськогосподарському виробництві, працюють у важких соціально-економічних умовах, що створює значне соціальне напруження і негативно впливає на продуктивність праці. Так 6,4% працівників сільського господарства Хмельницької області працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. При цьому лише 0,5% працівників сільського господарства області отримали доплати за умови та інтенсивність праці, 0,7% працівників отримали підвищення тарифних ставок, 0,5% - отримали право на безкоштовне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, 0,1% селян, зайнятих в сільському господарстві встановлено скорочений робочий день, 3,2% працівників отримали додаткові відпустки, передбачені колективним договором. Тому важливим є забезпечення сільським працівникам умов відпочинку та відтворення працездатності, що можливе при ефективному функціонуванні закладів соціальної сфери села.
Важливими територіально-структурними елементами на селі є виробництво та розселення, розвиток яких взаємопов'язаний та взаємозалежний, що зумовлене спільністю їх цілей (економічної, соціальної та екологічної). Сільськогосподарське виробництво - головна сфера діяльності сільського населення, економічне джерело його доходів та здійснення соціальних та екологічних програм, у тому числі й тих, що стосуються розселення. У свою чергу розселення по відношенню до виробництва відіграє складну функціональну роль. Сільські населені пункти є територіальними осередками розміщення продуктивних сил, територіально-соціальним середовищем відтворення сільського населення, трудових ресурсів села, відновлення робочої сили. Від якості розселення залежить працездатність, продуктивність праці сільських трудівників.
Загальна економічна криза, диспаритет цін на продукцію сільського господарства і промисловості, стрімке зростання цін на енергоносії, криза неплатежів, соціальна криза на селі одночасно негативно вплинули на сільськогосподарське виробництво незалежно від форм власності і господарювання. Різниця лише в тому, що в господарствах суспільного сектора з великим затратним енергоємним виробництвом цей вплив вагоміший, ніж в господарствах фермерів та населення, хоча теж є відчутним. Цим також пояснюється і різниця в собівартості продукції, яка там менша, де менші затрати, тобто, в даний час - в господарствах населення і фермерів.
Аграрна реформа в Хмельницькій області дозволила створити засади багатоукладної економіки сільського господарства, здійснити ряд структурних змін у складі товаровиробників і землекористувачів, галузевій та продуктовій структурі виробництва сільськогосподарської продукції та ринках її збуту. Але, незважаючи на намагання позитивного реформування сільського господарства, результати залишаються низькими як з точки зору обсягів виробництва, так і фінансових результатів господарювання.
Аналізуючи виробничу діяльність агроформувань Хмельниччини з різними організаційними структурами виробництва, формами власності, можна стверджувати, що в однакових умовах кризи результати виробництва там кращі, де більшою є мотивація та інтенсивність праці власника, що характерно для підсобних господарств населення, фермерських та приватно-орендних агроформувань.
Динаміка темпів росту (зниження) виробництва валової продукції сільського господарства, складена за даними Хмельницького обласного управління статистики Держкомстату України, по різних категоріях сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону представлена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Показники темпів росту (зниження) виробництва валової продукції сільського господарства (1990 = 100%)
РокиВалова продукція сільського господарстваГосподарства усіх категорійСільськогосподарські підприємстваГосподарства населення19918279881995705894199666509819976244971998533492199950318920005731110
За 1991 - 2000 роки середньорічний темп скорочення обсягів виробництва продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств становив 5%, хоча в 2000 році виробництво валової продукції проти попереднього року зросло на 14%. У порівнянні з 1990 роком обсяг валової продукції сільського господарства скоротився в цілому на 43%, причому в сільськогосподарських підприємствах він зменшився більш як втричі, в той час як у приватному секторі зріс на 10%.
В 2000 році порівняно із попереднім роком збільшилося виробництво основни
- Київ+380960830922