РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дисертаційна робота виконувалась упродовж 1996-2002 рр. у Державному
науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових
добавок на найпростіших (інфузоріях Paramecium caudatum), нелінійних білих
мишах і щурах та курчатах яєчного кросу “Тетра SL”.
Рис. 2. Схема проведення досліджень
Дослідження здійснювали за схемою, поданої на рис. 2, згідно з методичними
рекомендаціями “Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин” (1997)
[23], на клінічно здорових лабораторних тваринах і птиці, які підбирались за
принципом аналогів та утримувалися в однакових умовах. У дослідах
використовували бороцин серій №3 Д, №128 Д та №110901 Д, виготовлений
відповідно 12. 10. 1997 р., 04. 05. 1999 р. і 11. 09. 2001 р. НДІ ВАТ “Синтез”,
м. Борислав, Львівської області. У склад бороцину входять: діюча речовина -
офлоксацин - 40 г, розчинник – 37 % хлоридна кислота - 11 мл, стабілізатор -
гліцерин - 10 мл, вода дистильована - до 1000 мл. Це прозора рідина жовтуватого
кольору, без запаху, з густиною 1,012.
Проведені дослідження є фрагментом науково-дослідної тематики ДНДКІ
ветпрепаратів з метою вивчення токсичної дії препарату бороцину і особистою
роботою здобувача.
Установлення токсичності бороцину в дослідах на інфузоріях
Для отримання експрес-інформації про токсичність бороцину, а також його
екологічну безпечність, досліди провели на інфузоріях Paramecium caudatum
Ehrenberg [158]. За основу досліджень було взято методику Е.Г. Голубкової [159]
у модифікації ДНДКІ ветпрепаратів [158].
Перед тестуванням готували 10- і 100-кратні розведення препарату. Для їх
отримання змішували 9 мл культури інфузорій і 1 мл розчину, концентрація
препарату в якому була у 10 разів більшою за досліджувану. Експерименти
проводили в лічильній камері Богорова. Кожен дослід здійснювали у 5-кратній
повторності, загальна кількість інфузорій - не менше 100-150 екземплярів.
Для проведення гострих дослідів використовували культури, що знаходилися у
стаціонарній фазі росту, в якій переважали особини з великими розмірами клітин.
За допомогою бінокулярного мікроскопа "МБС-9" (збільшення 6х4) реєстрували
загальну кількість найпростіших перед початком і чисельність живих упродовж 48
годин досліду.
Токсичність бороцину в гострому досліді на інфузоріях прогнозували за
тест-критерієм ЛК100 – концентрації препарату, за якої гине 100 % особин
[158].
Дослідження токсикодинаміки і ступеня кумуляції бороцину
Визначення гострої токсичності бороцину. Токсичність препарату значною мірою
залежить від видових особливостей тварин. Тому дослідження проводили на
декількох видах лабораторних тварин і курчатах. В умовах гострого досліду
визначали: а) ступінь токсичності (межі коливання токсичної дії) та отримували
первинну інформацію про токсикодинаміку препарату, що досліджувався; б) видову
чутливість лабораторних тварин і птиці до дії препарату; в) орієнтовні дози
(концентрації) для проведення хронічного досліду.
Встановлення параметрів гострої токсичності проводили на 100 білих мишах
2-2,5-місячного віку, масою 18-20 г, на 100 білих щурах 3-4-місячного віку,
масою 180-200 г та на 70 курчатах 2-місячного віку масою 500-600 г [23].
Бороцин уводили лабораторним тваринам і курчатам натще, внутрішньошлунково,
одноразово за допомогою металевого зонда для лабораторних тварин та гумового
для курчат. Препарат у великих дозах уводили дрібними порціями з інтервалом від
2-х до 4-х годин.
Токсичність бороцину вивчали у два етапи: орієнтовний та розгорнутий. На
орієнтовному етапі, з метою встановлення рівня смертельних доз препарату, було
взято широкий інтервал між дозами - 25,3 г/кг маси тіла, що відповідає 25,0
мл/кг бороцину. На кожну дозу було використано по три лабораторних тварини та
птиці. На розгорнутому етапі було взято менші інтервали між дозами, а саме:
починаючи з 50,6 г/кг (50,0 мл/кг) - 12,6 г/кг (12,5 мл/кг) для мишей та 10,1
г/кг (10,0 мл/кг) – для щурів; для птиці, починаючи з дози 25,3 г/кг (25,0
мл/кг) - 5,1 г/кг (5,0 мл/кг). Кожну дозу препарату вводили 6 мишам і щурам та
5 курчатам.
Загальна тривалість спостережень за тваринами та птицею в усіх випадках
складала 14 діб.
Під час досліду враховували загальний стан і загибель лабораторних тварин та
птиці, і, залежно від дози препарату, вираховували DL50 даної лікарської форми
за методами Г. Кербера (1931), Ж.Т. Літчфільда та І. Уілкоксона шляхом
пробіт-аналізу (1949), найменших квадратів для пробіт-аналізу кривих
летальності за В.Б. Прозоровським (1962), способом трьох точок за Б.М.
Штабським (1980) [160-163]. Проводили патологоанатомічний розтин щурів, що
загинули протягом досліду, гістологічні та гістохімічні дослідження проб
внутрішніх органів [164].
Вивчення хронічної токсичності бороцину. За умов вивчення хронічної токсичності
керувалися результатами, отриманими під час проведення гострої токсичності.
Препарат застосовували щоденно, натще; шляхи його введення такі ж, як і в
гострому досліді. Упродовж усього досліду здійснювали спостереження за
клінічним станом та поведінкою тварин і курчат.
Хронічну токсичність вивчали на 48 білих щурах масою 90-100 (92,5±1,45) г, на
40 курчатах 10-добового віку масою 40-50 (44,0±0,76) г та на 24 курчатах
4-місячного віку масою 1200-1400 (1345,8±6,17) г. Для кожного виду дослідних
тварин і птиці було сформовано по 4 однакові за кількістю та масою групи: по 12
щурів, 10 курчат 10-добового та 6 курчат 4-місячного віку - у кожній. Перші
групи тварин були контрольними. Їм уводили дистильовану воду. Тваринам і