РОЗДІЛ 2
ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ ТА ЇЇ АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА
2.1. Оцінка інноваційного потенціалу України
До початку перехідного періоду Україна була складовою частиною науково-технологічного та військово-промислового комплексів (ВПК) колишнього СРСР. Наша країна володіла широкою мережею підприємств ВПК, науково-виробничих та освітніх установ. В даний час ці структури перебувають у стані важкої кризи, проте вони представляють собою реальну інфраструктурну основу для науково-технологічної конверсії цього величезного сектору економіки.
За період незалежності економіка України зазнала значних змін. Вона стала більш відкритою, виникли фінансові ринки, почалась приватизація державних підприємств, на товари встановились вільні ціни. Разом з тим, відбулось значне падіння ділової активності, обсягів виробництва, погіршився добробут населення України.
На сьогодні значна частка промислової продукції виготовляється на приватних підприємствах. Проте обсяг збуту цієї продукції є недостатнім, рентабельність виробництва та продуктивність праці є низькими. Рівень якості вітчизняної продукції в більшості випадків виявляється нижчим від рівня якості кращих світових зразків. Недостатнім є технічне переоснащення підприємств, впровадження нових технологій, немає досконалого механізму залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в реальний сектор економіки України.
В ринковій економіці ефективність основного виробничого капіталу, як правило, перевищує ефективність торговельного чи фінансового капіталу. Таким чином, в розвинутих країнах інвестиції в першу чергу спрямовуються у виробництво. В Україні цього не відбувається, оскільки рентабельність торговельного і, тим більше, фінансового капіталів значно вища, ніж рентабельність виробництва.
Про погіршення економічної ситуації в Україні під час перехідного періоду свідчить і оцінка її виробничого потенціалу. Виробничий потенціал є важливим чинником економічного розвитку країни і означає сукупність виробничих (матеріально-технічних, трудових та інших) ресурсів країни, які можуть бути використані в процесі виробництва внутрішнього національного продукту. Виробничий потенціал можна також вважати складовою частиною інноваційного потенціалу країни, оскільки на його основі забезпечується виробництво нових товарів і послуг.
Для оцінки виробничого потенціалу України слід проаналізувати динаміку обсягу внутрішнього валового продукту (ВВП) країни як узагальнюючого показника використання її виробничого потенціалу (табл.2.1) [104].
Таблиця 2.1
Динаміка обсягу ВВП України
РокиНомінальний ВВП (Держкомстат України, млн.грн.)Номінальний ВВП (UEPLAC1, млн.грн.)Реальний ВВП (Держком-стат України, % зміни до попереднього року)Реальний ВВП (UEPLAC, млрд. постій-них рублів 1990 року)199314831420- 14,2127,1519941203810792- 22,978,4619955451650836- 12,271,0719968151978100- 10,068,4119979336586952- 3,069,09199810259395213- 1,966,831999130442118529- 0,265,6720001729521559305,968,1520012090001912509,078,35 Примітка. Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства (UEPLAC).
Протягом тривалого часу вітчизняна економіка перебуває в стані затяжної кризи. Економічна ситуація в Україні в 1990-1999 роках характеризувалась продовженням платіжної кризи, зростанням бюджетного дефіциту, нарощуванням заборгованості по заробітній платі та інших соціальних виплатах, тривалим спадом виробництва.
Від початку перехідного періоду спад виробництва в Україні відбувався значними темпами. Наприклад, в 1994 р. реальний ВВП зменшився на 22,9 %; в 1995 р. - на 12,2 %; в 1996 р. - на 10 % в порівнянні з попереднім роком. Далі, спад виробництва дещо сповільнився, і лише в 2000 р., завдяки прийнятим стабілізаційним заходам, вперше за останні роки в Україні намітилась тенденція до зростання ВВП. Так, у 2000 р. його реальний обсяг збільшився на 5,9 % у порівнянні з попереднім роком, а вже в 2001 р. - на 9,0 %. Проте цього недостатньо, щоб зробити висновок про економічне зростання в країні. Даний факт може свідчити лише про зміну негативної тенденції, що панувала в Україні протягом тривалого періоду. Адже за оцінкою UEPLAC, обсяг реального ВВП у 2001 році тільки наблизився до рівня реального ВВП у 1994 році (див.табл.2.1).
Серед чинників, що спричинили спад виробництва в Україні під час переходу до ринкової економіки, можна виділити такі:
* різка зміна технічного потенціалу, що виражається в зміні структури економіки в напрямку зменшення виробництва промислової продукції та розвитку ринкової інфраструктури (торгівлі, фінансових, посередницьких, консалтингових та інших видів послуг);
* швидка зміна цін на сировину, матеріали та енергоносії, в результаті чого багато виробництв виявились нерентабельними, а виготовлена на них продукція - неконкурентоспроможною;
* зростання енергомісткості ВВП в Україні (енергетична складова у вітчизняних товарах досягає 25 % їх вартості, тоді як в США вона не перевищує 6 %; у Франції - 3 %). За 1990-1996 роки енергомісткість вітчизняного ВВП зросла більше ніж на 40 % [120, с.47];
* розрив господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР (в багатьох галузях промисловості України немає повного технологічного циклу виготовлення продукції);
* значний податковий тиск на вітчизняні підприємства при частих змінах в податковому законодавстві;
* повільні темпи приватизації державних підприємств, недостатня розвиненість ринкової інфраструктури.
Із-за загального спаду виробництва і нестачі необхідних інвестиційних ресурсів, фізичний знос та моральне старіння основних виробничих фондів (ОВФ) в Україні набули катастрофічного характеру. Низькими є темпи оновлення виробничого апарату, коефіцієнт вибуття обладнання в 4-5 разів нижчий, ніж у промислово розвинутих країнах [69, с.9]. Швидке старіння ОВФ у галузях, які визначають темпи науково-технічного прогресу в країні (машинобудування, хімія, нафтохімія, металург