Розділ 2
Пріоритетні напрямки та форми реалізації науково-технічного прогресу в умовах
ринкового виробництва
2.1. Особливості сучасного етапу прояву науково-технічного прогресу у
виробничій діяльності
Використання системного підходу до розгляду проблем НТП дало можливість
представити його сутність як взаємозв'язок процесів росту продуктивності праці,
підвищення якості продукції, економії усіх видів сировини і матеріалів. У свою
чергу, всі ці процеси залежать від ступеня реалізації науково-технічних
досягнень, сприйнятливості до них економічного механізму. “Уряди багатьох країн
світу усвідомили необхідність організації економічної політики на інноваційний
шлях розвитку”, - зазначає О.А. Біловодська [22, с. 16].
Однак сучасна ситуація в Україні характеризується уповільненою реалізацією
досягнень науки і техніки, низькою часткою відновлення устаткування, наявністю
значної кількості трудомістких процесів. За експертними оцінками, внаслідок
невикористання сучасних досягнень науки, технологій у виробництві Україна
щороку втрачає 10 млрд. дол. США [91, с. 40]. У цьому зв'язку аналіз конкретних
напрямків розвитку науково-технічного прогресу, шляхів підвищення якості
продукції й активізації особистого фактора виробництва має першорядне значення
для розуміння особливостей функціонування й основних тенденцій розвитку
науково-технічного прогресу, а також процесів формування ринкового механізму
його реалізації. Крім того, як справедливо відмічає Р. Цвильов: „...проблема
економічного зростання прямо пов'язана з розвитком інтелектуального капіталу”
[138, с. 17].
Науково-технічний прогрес в останні десятиліття здобуває ряд якісно нових рис.
Нова якість народжується у сфері взаємодії науки, техніки і виробництва.
Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, що почалося ще в останній
третині XVIII – початку XIX століття, вступає в нову стадію із середини 50-х
років ХХ ст. Один із проявів цього – різке скорочення терміну реалізації
наукових відкриттів. За даними американського ученого Ф.Лінна, середній період
освоєння нововведень склав з 1885 по 1919 рр. - 37 років, з 1920 по 1944 рр. -
24 роки, з 1945 по 1964 рр. – 14 років, а для найбільш перспективних відкриттів
(наприклад, електроніка) – 3-5 років [214, с. 114]. Відбулося, таким чином,
скорочення цього періоду до тривалості будівництва великого сучасного
підприємства. Це означає, що з'явилася фактична конкуренція наукового знання і
технічного удосконалення виробництва, стало економічно більш вигідно розвивати
виробництво на базі наукомістких ідей, ніж на базі найсучаснішої, але
„сьогоднішньої” техніки. У результаті змінилася взаємодія науки з виробництвом:
раніше техніка і виробництво розвивалися в основному шляхом нагромадження
емпіричного досвіду, тепер вони стали розвиватися на основі науки.
Іншими словами, наука стає не тільки безпосереднім, але й провідним фактором у
системі суспільних продуктивних сил. У такій якості наука здобуває здатність
визначати темпи розвитку виробництва, характер його технічних, організаційних і
структурних змін, бере участь у розвитку всієї системи продуктивних сил. Ми
підтримуємо точку зору І.В. Журавльової, яка вважає, що найменш розробленим
аспектом є системний підхід, який виражає цілісність як найважливішу
характеристику системи [54, с. 107].
Значимість наукових розробок порушує питання про форму сполучення з прикладними
розробками і виробництвом. За останні 15-20 років у економічно розвинутих
країнах відпрацьований ряд ефективних методів включення науки, у тому числі і
фундаментальної, у загальний потік розвитку суспільного виробництва [154, с.
217].
Загальне прискорення науково-технічного прогресу вимагає швидкої розробки і
впровадження нововведення як захист від морального старіння. Ці ж обставини
вимагають розробки наукової ідеї, нової технології в різних напрямках з метою
пошуку найбільш раціонального і перспективного рішення для одержання виробничих
методів чи продуктів, придатних для використання в різних галузях.
Своєрідність сучасного етапу науково-технічного прогресу полягає також у тому,
що ключове значення набувають фундаментальні науки. Це пояснюється рядом
причин, у тому числі й економічними, а саме:
По-перше, швидкість появи нових винаходів сприяє збільшенню швидкості
морального зносу вже наявної техніки і технології. Викликане цим знецінення
постійного капіталу спричиняє значний ріст витрат, падіння конкурентоздатності.
Тому глибоке наукове опрацювання природи використовуваних процесів, загальних
принципів організації різних видів матерії стає умовою для удосконалення вже
існуючих технологій чи швидкої їхньої заміни новими. Цей інтерес до
фундаментальної сторони наукових і технічних знань настільки серйозний, що
багато в чому визначає організаційні форми інноваційного процесу, способи
взаємодії науки і виробництва. Ми згодні з І. Галице, який вважає, що
“фундаментальна наука не може бути комерціалізована” [39, с. 66].
По-друге, нові технології не є ізольованими, відокремленими потоками. У цілому
ряді випадків вони взаємопов'язані і збагачують один одного. Але для їхнього
комплексного використання також необхідні фундаментальні розробки, що
відкривають нові сфери застосування новітніх процесів, принципів, ідей.
По-третє, сучасний науково-технічний прогрес дає можливість альтернативних
шляхів розвитку й застосування однієї і тієї ж науково-технічної ідеї в різних
галузях з дуже різним результатом з погляду ефективності. Ризик неточного
вибору напрямку розробки надзвичайно великий і може призвести до втрати позицій
на ринку, втрати самостійності перед лицем більш щасливого конкурента.
Фун
- Київ+380960830922