Ви є тут

Глибиннопсихологічні передумови ставлення суб`єкта до інших людей (на матеріалі активного соціально-психологічного навчання.

Автор: 
Сергієнко Ірина Маратівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U001466
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПСИХОДИНАМІЧНИЙ ПІДХІД ДО РОЗУМІННЯ ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ СТАВЛЕННЯ СУБ'ЄКТА ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ

2.1. Психоаналітичний підхід до розуміння причин дисфункцій ставлення суб'єкта до інших людей

Розглянемо теорію З. Фрейда, що першим вказав на роль несвідомого в регуляції поведінки людини. Учений виділив три рівні психіки: несвідоме - передсвідоме - свідомість, які пов'язані між собою, але при цьому основою є несвідоме, похідним - свідоме, сполучною ланкою між ними - передсвідоме [163, 13]. Важливу роль у системі взаємодії свідомого, несвідомого і свідомості З. Фрейд приділяє передсвідомості, що здійснює функцію своєрідного сторожа. Вона регулює взаємодію несвідомого і свідомості. При цьому передсвідомість, на відміну від несвідомого, має можливість активно взаємодіяти зі свідомістю, не натрапляючи на жодні перешкоди.
З. Фрейд у роботі "Я та Воно" запропонував таку структуру психіки: несвідоме - свідомість - надсвідомість ("Воно", "Я", "Над Я") [там само]. Вивчаючи випадки нервових порушень у своїх пацієнтів, історичні міфи, що відображають типові проблеми людських стосунків, дослідник дуже докладно аналізує вплив несвідомого на поведінку суб'єкта. На основі цього він робить висновок, що нашими стосунками загалом керує несвідоме, а "стан свідомості швидко минає" [163, 20]. Характерним для З. Фрейда є вислів: "Наші свідомі вчинки випливають із субстрату несвідомого, утворюваного особливо впливом спадковості" [163, 20].
"Свідоме і несвідоме З. Фрейд порівнює з фотографічним зображенням і негативом: без негатива не може бути фотографії, але не кожен негатив стає нею" [163, 20]. У цьому З. Фрейд бачив закон роботи психіки: "Несвідоме віддає свідомості свою частину внутрішнього змісту, свого "психічного багажу", тобто ту об'ємну і різноманітну інформацію, якою воно володіє. Але далеко не все, чим володіє несвідоме, повинне і може усвідомлюватися, тому що свідомість не дає можливості змісту несвідомого цілком сублімуватися у сферу свідомості" [163]. Та інформація, яку не пропускає "сторож", виявляється витісненою у несвідоме. Вона може бути прочитана психологом при допомозі асоціацій або аналізу сновидінь, помилкових дій суб'єкта, що і складає суть психоаналітичної терапії.
З. Фрейд говорить про механізм опору, який є перешкодою на шляху до усвідомлення пацієнтом того, що зберігається в несвідомому, є неприйнятним для свідомості суб'єкта. Людина, підкреслюють психоаналітики, перебуває "під владою опору", суть якого суб'єкт не в змозі зрозуміти, але який супроводжується почуттям невдоволення. "Ми знайшли в самому "Я" щось таке, - вказує З.Фрейд, - що теж несвідоме і виявляється подібно до витісненого, тобто, не переходячи у свідомість, здійснює сильну протидію, і для усвідомлення чого потрібно особлива робота" [163, 21]. Це положення З. Фрейда узгоджується з його останньою моделлю психічної активності суб'єкта, у якій несвідомі сили розглядаються як частина "Его" [159, т.1, 54]. Теоретичні твердження З. Фрейда про несвідомі процеси, що беруть участь у витісненні, дозволяють зробити висновок про те, що в "Я" існують певні неусвідомлювані психічні структури, які виконують функцію захисту "Его" від усвідомлення соціально неприйнятної інформації про мотивацію дій особистості. Мова йде про психічний захист, дія якого стає очевидною під час психоаналітичного сеансу. Психічний захист проявляється у вигляді опору, що чинить суб'єкт процесу інтерпретації його життєвих проблем через призму аналізу неусвідомлюваних потягів.
Відповідно до розгляду проблеми виявлення глибиннопсихологічних передумов ставлення суб'єкта до інших людей, у теорії З. Фрейда та його послідовників ми знаходимо важливі вказівки стосовно впливу несвідомого на стосунки людей. "Для Фрейда встановлення причинних зв'язків мало пріоритет; це принцип, на якому був заснований класичний психоаналіз" [159, т.1, 27]. Тому, враховуючи необхідність шукати глибинні причини тих чи інших деструкцій у ставленні людини до інших, ми звертаємо свою увагу на ті моменти, що у рамках психодинамічного підходу були відображені в роботах З. Фрейда та його послідовників.
На основі огляду робіт З. Фрейда ми виділили головні чинники, що детермінують ставлення людини до людини на глибинному рівні: форма фіксації лібідо, інфантильний патерн, перенесення, коло вимушеного повторення, психічний захист.
Оскільки "психоаналітичний метод принципово має справу з типовим сімейним походженням психічної хвороби, приділяючи особливу увагу дитинству" [159, т.1, с.81], ми вважаємо за необхідне розглянути проблему пошуку глибиннопсихологічних причин ставлення суб'єкта на прикладі онтогенезу.
Дослідження внутрішньособистісних процесів, що відбуваються на несвідомому рівні психіки суб'єкта, стало можливим для науки завдяки психоаналітичному підходу З. Фрейда. Інтрапсихічні динамічні феномени особистості пов'язані, відповідно до теорії Фрейда, з іншими людьми - первинними лібідіозними об'єктами.
За теорією З. Фрейда суб'єкт уже в дитинстві має могутній статевий інстинкт, що спочатку існує у вигляді неоформленого, "сирого" прагнення до насолоди і лише пізніше поділяється на багато різних потягів, кожен з яких отримує свої способи та мотиви поєднання із сексуальним об'єктом. Історія розвитку та зміни статевого інстинкту відображає складні зв'язки між впливами, що йдуть з боку неусвідомлених потягів певного суб'єкта та тиску, що йде від культурних ідеалів, норм, вимог.
На нашу думку, під час психоаналітичної інтерпретації практичним психологом змісту несвідомого у певного суб'єкта важливо концентруватися на тому, що реконструкція минулого повинна враховувати індивідуальні характеристики суб'єкта, соціально-психологічного оточення та конкретних обставин життя.
Е.В. Соколов, аналізуючи теоретичний та практичний внесок З. Фрейда в сучасну теорію надання психологічної допомоги суб'єкту, пише про етап зіткнення лібідіозних бажань дитини із соціальними заборонами у ранньому д