РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КОГНІТИВНОГО СТИЛЮ
2.1. Стильова сфера особистості як окремий напрямок психологічного дослідження
Виокремлення стильової сфери особистості як об'єкта і напрямку психологічного дослідження зумовлене, по-перше, підвищенням уваги до особистості, передусім її індивідуальних особливостей і, по-друге, становленням положення про те, що індивідуальні особливості особистості є усталеними її характеристиками і чинять істотний вплив на життєдіяльність людини. Одна з істотних особливостей цього напрямку дослідження полягає в тому, що його об'єкт вийшов далеко за межі диференціальної психології, в надрах якої він виник, і поширився на основні галузі психологічної науки: загальну, педагогічну, соціальну, психологію праці і т.д. Тлумачення стильової сфери особистості як окремого об'єкта психології зумовлено тим, що вона розглядається не як набір окремих властивостей людини, а як цілісне утворення, яке відіграє істотну роль у взаємозв'язку людини із оточенням.
Слід зазначити, що термін "стиль" застосовувався ще до становлення вказаного напрямку дослідження індивідуальних відмінностей і стосувався і продукту діяльності (як певна його характеристика), і його процесу. Поняття стиль у психологію ввів Г.Адлер, який він визначав як сукупність індивідуальних рис, особливостей поведінки людини, її життєвих цілей. Основними функціями його він вважав компенсацію її фізичних і психологічних дефектів і подолання комплексу неповноцінності. На його думку, стиль виробляється стихійно під впливом, з одного боку, індивідуальних особливостей людини, а з другого - умов її життя [3].
Під стилем автор мав на увазі стиль життя, який характеризується тим, які саме цілі ставить перед собою людина, які способи досягнення їх вона обирає. Причому останнє він вважав визначальним для стиля. Адлер наголошував на положенні про те, що стиль життя накладає індивідуальний відбиток на усвідомлення суб'єктом певної ситуації і на його дії. Причому вплив його найбільший в тих випадках, коли необхідно прийняти важливе рішення.
Основні положення поняття стилю А.Адлера:
а) стилі становлять вияв цілісності індивідуальності;
б) стилі пов'язані з певною спрямованістю і системою цінностей;
в) стиль виконує компенсаторну функцію, допомагаючи індивідуальності ефективно пристосуватися до вимог оточення;
г) основною детермінантою стилю є не соціальне середовище, а внутрішні умови особистості, передусім почуття неповноцінності;
д) стиль людини виявляється у найрізноманітніших актах соціальної поведінки, а це дає можливість прогнозувати її поведінку [3].
Олпорт, який також пов'язував стиль із особистістю, запропонував розрізнення стилів на дві групи: мотиваційні і інструментальні. Перші з них стимулюють поведінку, а другі - ніби оформляють поведінку людини, надають такі риси, як наприклад, ввічливість, стриманість, наполегливість. Автор вживав термін стиль у двох значеннях: а) як манеру поведінки і б) як специфічну індивідуалізовану манеру виконання будь-якої високо інтегрованої довільної діяльності [170].
Принципове значення має й те, що Олпорт розрізняв стилі різних видів професійної діяльності (трудової, економічної, художньої). Він також виділяв стилі соціальних взаємин між людьми, а також стилі спілкування. Цим самим він зробив спробу виділити в стилі життєдіяльності стилі окремих видів діяльності, тобто зблизити перші зі стилями індивідуальної діяльності.
Індивідуальний стиль діяльності, який було започатковано у 60-х роках, посідає особливе місце у стильовій сфері особистості. Це пов'язано передусім з тим, що, на відміну від інших видів стилю, він завжди діяльнісно спрямований. Інакше кажучи, він стосується лише певного виду діяльності і цим відрізняється від інших видів стилю, зокрема когнітивного, який має широкий спектр дії. Істотною його характеристикою є те, що саме в ньому виявляються інші стилі, наприклад, когнітивні. І, нарешті, стиль міцно зв'язаний з певним видом діяльності, він розвивається, удосконалюється.
Засновником і теоретиком наукового напрямку індивідуального стилю діяльності був В.С. Мерлін. Основні теоретичні положення його концепції:
1. Індивідуальний стиль найповніше виявляється у ситуаціях, які характеризуються невизначеністю, мають кілька альтернативних рішень, інакше кажучи, індивідуальний стиль виявляється там, де людина обирає одне з можливих рішень.
2. Необхідною передумовою розвитку стилю є позитивне ставлення до діяльності, як говорить автор, "особистісна включеність".
3. Cтиль - це не набір окремих елементів діяльності, а певна їх система, що виявляється у системі способів і прийомів діяльності. Стиль - це складна ієрархічна система, що включає різні рівні організації індивідуальності, починаючи від біохімічного і закінчуючи соціально-психологічним. Автор співвідносив індивідуальний стиль діяльності з інтегральною індивідуальністю на всіх її рівнях.
4. Індивідуальний стиль діяльності - це доцільна система взаємопов'язаних дій, за допомогою яких людина одержує бажаний результат. Стиль, як вважав автор, - це система взаємопов'язаних "дій", компонентами якої залежно від рівня інтегральної індивідуальності є "індивідуальні реакції", "індивідуальні рухи", "індивідуальні дії", "індивідуальні операції", а також "реакції і операції спілкування" [101].
Індивідуальний стиль В.С. Мерлін розглядав як систему, що має ієрархічний характер. Певні її рівні (підсистеми) забезпечують зчеплення особистості з соціальними явищами, а інші рівні перебувають під впливом біологічних та фізіологічних систем. Автор вважав, що індивідуальний стиль виконує роль опосередковуючої ланки на різних рівнях, що здійснює інтегративну, інструментальну та системоутворюючу функції.
Мерлін вказував, що індивідуальний стиль діяльності зумовлюється як об'єктивними, так і суб'єктивними умовами. Вплив останніх автор розглядує як каузальний, а об'єктивних - як цільові (проміжні цілі) і каузал