РОЗДІЛ 2
СТАН ТА РОЗРОБКА ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМКІВ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Стан впливу витрат на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості
Головними напрямами підвищення ефективності тієї чи іншої галузі є широке впровадження та використання ринкових механізмів господарювання. Як показує досвід економічно розвинутих країн, ринковий механізм господарювання сприяє досягненню високих темпів економічного і соціального розвитку, ефективному використанню продуктивних сил, усіх видів ресурсів, прискоренню науково-технічного прогресу, раціоналізації територіальної та галузевої структур виробництва, підвищенню рівня життя населення. Основні економічні переваги ринкової системи полягають у тому, що вона постійно стимулює ефективність виробництва; в ринкових умовах виробляється те, чого потребують споживачі.
Ринок є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Проявом суспільних потреб виступає платоспроможний попит, тобто потреби суспільства, які забезпечені грошима.
Перехід до ринкових умов господарювання за відсутності відповідного досвіду його здійснення і чітких рекомендацій з вибору раціональних форм господарювання для підприємств галузі є складним процесом, сповненим суперечностей. Безперервні реформування, перетворення, перехід від одних схем управління до інших, що відбувалися протягом останніх років, певним чином дезорганізували виробників харчових продуктів. Але в процесі переходу до ринкової економіки підприємства більшості галузей промисловості зуміли реалізувати свої можливості, наявний виробничий потенціал і продемонстрували значне зростання обсягів виробництва.
Подальше закріплення досягнутого вимагає від галузі розробки чітких і злагоджених заходів щодо формування ринкового механізму господарювання в харчовій промисловості з урахуванням їх особливостей.
Найважливіші особливості цієї промисловості, які зумовлюють специфіку формування ринкового механізму господарювання, такі:
- сезонність виробництва в галузях, які переробляють сільськогосподарську сировину, а, отже, сезонність використання в них робочої сили і нерівномірне завантаження основних виробничих фондів протягом року;
- високий рівень матеріаломісткості продукції, що виробляється і потребує посиленого впливу господарського механізму на докорінне підвищення рівня використання сировинних та інших матеріальних ресурсів, економічного стимулювання підвищення якості сільськогосподарської сировини і кінцевої харчової продукції;
- специфічний характер виробництва в ряді галузей, що проявляється в значних обсягах виробництва продукції, яка швидко псується і потребує стислих термінів зберігання і реалізації;
- застаріла матеріально-технічна база галузей харчової промисловості, що зумовлює необхідність її насичення сучасною технікою, прогресивними технологіями як важливу передумову дійового механізму господарювання в галузі;
- спрямованість виробництва на безпосереднього споживача, що робить харчову промисловість найбільш сприйнятливою до впровадження ринкових відносин. Ринок продовольчих товарів має свої специфічні ознаки:
a) велика різноманітність (широкий асортимент) пропонованих товарів;
b) значні обсяги і масовий характер пропозицій і попиту на товари;
c) орієнтованість на задоволення потреб населення в життєво необхідних товарах;
d) значний вплив на формування ринкової рівноваги природних факторів;
- необхідність широкого використання державного регулювання забезпечення ринкової рівноваги.
Процес формування ринкової економіки передбачає впровадження різних форм власності, розвиток економічної самостійності суб'єктів господарської діяльності, перебудову системи управління, зміну характеру виробничо-економічних зв'язків між виробниками сировини і підприємствами харчової промисловості, між виробниками готових до споживання продуктів та їх споживачами, конкуренцію, вільне ціноутворення тощо з метою забезпечення кількісного і якісного вдосконалення суспільного виробництва.
Нестача ресурсно-виробничого потенціалу, нерозвиненість ринкової інфраструктури зумовили не конкурентоспроможність більшості видів продукції АПК. Конкурентний тиск із боку іноземних виробників особливо відчувають кондитерська, тютюнова і рибна промисловість. Недостатністю вітчизняної сировини для названих галузей можна пояснити імпорт значної частки готової продукції і близько половини обсягу потрібної сировини. У цілому продовольчий ринок України відносно мало насичений імпортними товарами (близько 28 дол. на душу населення). Обсяги експорту агропромислових товарів з України невисокі; навіть у сприятливому 1996 р. вони становили 60 дол. на душу населення, що менше за аналогічний показник Угорщини в 4,5 раза Польщі - у 1,4 раза.
Стримує трансформацію харчової промисловості стосовно до ринкових умов і зростання її ефективності використовувана модель приватизації й інвестування підприємств. З урахуванням Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" №290/96-ВР від 10.07.96 і "Про власність" №697-XII від 17.02.91 близько третини колективних підприємств галузі реорганізовано в акціонерні товариства, тобто практично збереглася неперсоніфікована форма власності, через що є вони непривабливими для інвесторів; корпоративне управління, непрозоре переміщення акцій також зумовлюють втрату фінансових перспектив. Так, за останні три роки надходження інвестицій у харчову промисловість порівняно з 1990 р. зменшилося вдвічі. Незважаючи на таку ситуацію, вона лідирує серед інших галузей щодо розміщення інвестицій. У загальному обсязі залученого капіталу її частка становить близько 21%. Наведемо такі позитивні факти: на базі Черкаської бісквітної фабрики створено акціонерне підприємство під інвестиційні зобов'язання понад 37 млн дол.; Одеська агропромислова фінансова група з виробництва дитячого харчування одержала 21 млн дол. інвестицій; прикладом вдалого втілення проектів є т