РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛЬНІ УМОВИ ІСНУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ЄЗУЇТСЬКОЇ ОСВІТИ, СТРУКТУРА
І ЗМІСТ ЇХ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Матеріальне підґрунтя діяльності та структурний поділ місцевих шкіл ордену
у 1647/48 н.р. Зміст єзуїтської освіти.
Необхідною умовою об’єктивної оцінки змін, які відбулися в єзуїтському
шкільництві на українських землях Речі Посполитої після 1648 р., є аналіз його
стану в цьому регіоні напередодні Хмельниччини. Застосування подібного підходу
при вивченні освітньої діяльності ордену в Україні у кінці 1640-90-х рр. є
доцільним принаймні з огляду на дві обставини. По-перше, 1648 р. є відправним
моментом низки масштабних перетворень у місцевому єзуїтському шкільництві,
дослідження яких і складає безпосередній предмет нашої роботи. По-друге,
1647/48 н. р. можна вважати взагалі еталонним в історії орденської освіти на
Україні, з огляду на тодішнє досягнення нею максимального ступеню екстенсивного
розвитку у цьому реґіоні. Конкретніше йдеться про найглибше проникнення
єзуїтського шкільництва на схід України. Внаслідок цього освітньою діяльністю
ордену виявилися охоплені всі її реґіони, які на початок 1648 р. входили до
складу Речі Посполитої. У Галичині єзуїтську освіту репрезентували школи у
Ярославі (з 1575 р.), Львові (з 1608 р.) та Кросно (з 1631 р.), на Волині - у
Луцьку (з 1608 р.) та Острозі (з 1626 р.), на Поділлі - у
Кам’янець-Подільському (з 1610 р.), Вінниці (з 1630 р.) та Барі (з 1638 р.), на
Лівобережжі - у Новгород-Сіверському (з 1636 р.) та Переяславі (з 1638 р.), на
Поліссі - у Ксаверові (з 1647 р.), на Придніпров’ї - у Києві (з 1647 р.) [225,
с. 16-18].
Існування будь-якого колеґіуму чи резиденції ордену (а отже – й здійснення ним
освітньої функції) залежало від наявності міцного матеріального підґрунтя.
Джерелом його формування були фундації (у формі маєтків чи грошових сум),
можливість отримання яких єзуїтськими осередками гарантувалася “Конституціями
“Товариства Ісуса” [164, c. 6]. Фундації приносили колеґіумам і резиденціям
ордену певний щорічний прибуток від продажу сільськогосподарської продукції чи
надання кредитів. Він мав різну величину. Зокрема, загальний розмір зиску
Вінницького єзуїтського осередку дорівнював у 1648 р. 3400 флоринів (фл.),
Переяславського – 4000 фл., Кросненського – 4050 фл., Барського - 4500 фл.,
Луцького – 7110 фл., а Львівського – 10000 фл. [198, арк. 148, 140, 129, 125,
137, 135]. Ще вищий рівень добробуту вірогідно мали тоді Острозький і
Ярославський колеґіуми, які за три роки до цього, у 1645 р., отримали
відповідно 21000 та 17514 фл. [197, арк. 200, 204].
В чому причина такої майнової диференціації? По-перше, це нерівномірність
обсягу фундацій. Зокрема, Острозькому колеґіуму станом на 1648 р. належало не
менше 28 населених пунктів (у тому числі - три з фільварком, один з
навколишніми землями, а також - містечко з замком), Кросненському - принаймні 7
сіл і одне містечко, Луцькому - щонайменше 7 сіл, а Переяславському - лише
єдине містечко Бубнов з околицями [143, с. 482, 330, 393, 498]. Іншим чинником,
який впливав на рівень добробуту певного колеґіуму чи резиденції, були зміни у
зовнішніх умовах його існування. Зокрема, саме відсутність сталого мирного
життя на Поділлі у другій половині 1640-х рр. спричинила істотне зниження
обсягу прибутків з маєтків Барської резиденції (з 8200 фл. у 1645 р. до 4500
фл. у 1648 р. [197, арк. 210; 198, арк. 125]). Безумовний вплив на рівень
щорічних надходжень до місцевих єзуїтських осередків мала також мінлива
економічна кон‘юнктура. Зокрема, згаданий обсяг прибутків Луцького колеґіуму за
1648 р. слід розглядати як результат зниження рівня його господарської
активності. У цьому пересвідчує зміст третьої частини “Catalogi triennalis” за
1645 р., в якому тодішні, більш об’ємні, надходження до Луцького колеґіуму
(10000 фл.) визначається як сприятливий підсумок річної економічної діяльності
[197, арк. 203].
Диференційований характер мали також у 1647/48 н. р. побутові умови діяльності
українських єзуїтських шкіл. Скажімо, у Кам’янець-Подільському навчальний
заклад ордену розміщувався у спеціальному кам’яному домі, який було побудовано
у 1617 р. саме для подібних потреб [143, с. 263]. В окремих будівлях
знаходилися у 1647/48 н. р. також Луцька і Кросненська єзуїтські школи. Проте,
на відміну від попереднього випадку, ці будинки були менш адаптовані до
здійснення освітньої діяльності, оскільки опинилися у власності ордену вже у
готовому вигляді (відповідно, у 1608 р. та у 1617-20 рр.) [143, с. 393; 152, с.
91]. Хоча Ярославська, Львівська і Острозька школи ордену у 1647/48 н. р. не
розташовувалися в окремих будинках, вони мали однозначно кращі побутові умови
для здійснення своєї діяльності. В цьому пересвідчує виокремлення на подібні
потреби значної частини кам’яних будівель відповідних колеґіумів, які були
спроектовані професійними архітекторами [154, с. 43-45; 143, с. 379, 482]. В
порівняно гірших побутових умовах діяла у 1647/48 н. р. Барська єзуїтська
школа. Вона, разом з місцевою резиденцією ордену, містилася у спільному
дерев’яному будинку [143, с. 26]. Інші українські навчальні заклади ордену
можна злокалізувати лише гіпотетично. З огляду на брак даних про окреме
розміщення Київської, Ксаверівської, Новгород-Сіверської і Вінницької шкіл,
виглядає доцільним “розташувати” їх, за аналогією з попередніми випадками, у
будинках місцевих осередків ордену. При цьому побутові умови для проведення в
них освітньої діяльності могли істотно відрізнятися. Зокрема, якщо у Київі вони
за своїм рівнем наближалися до Ярославської, Львівської і Острозької шкіл, то в
Ксаверові
- Київ+380960830922