РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єм і методи клінічного дослідження
Для розв'язання поставлених завдань нами було проведено поглиблене клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження 287 жінок з непліддям на фоні запальних захворювань придатків матки віком від 20 до 32 років, середній вік склав 28,43±2,13 років. У всіх жінок було виключено ендокринний та імунний генез непліддя. Аналіз результатів анамнестичних даних показав, що у 88% хворих відзначалася висока частота перенесених раніше гінекологічних захворювань запального генезу, крім цього, 7,2% жінок перенесли гонорею. Ретроспективний аналіз за даними анамнезу дозволив виявити різну перенесену раніше екстрагенітальну патологію, при цьому левову частку (51,8%) складали урологічні захворювання. Особливо необхідно зазначити, що при детальному розпитуванні пацієнтки відмічали появи болючого та частого сечопуску, але думали, що періодичний прийом середників, які знімали дану симптоматику, буде достатнім. Хворі знаходилися на лікуванні в Прикарпатському центрі репродукції людини.
У 164 з обстежених нами жінок методом імуноферментного аналізу по типоспецифічних імуноглобулінах G і А, а також методом прямої імунофлюоресценції у зішкрібах зі слизової та цервікального каналу та уретри з використанням наборів "ХламіСкан" (НПФ "Лабдіагностика", Москва, Росія) верифіковано наявність хламідійної інфекції.
Для дослідження особливостей клініко-імунологічних аспектів перебігу хламідійних і нехламідійних сальпінгоофоритів при неплідді обстежені нами жінки були розподілені на наступні підгрупи: І-а група складалася з 123 жінок з непліддям на фоні сальпінгоофоритів нехламідійної етіології. ІІ-а група - 164 жінки з сальпінгоофоритами хламідійної етіології при неплідді.
З метою вивчення ефективності використання запропонованих нами програм лікування запальних захворювань придатків матки хламідійної етіології при неплідді всі обстежені були розділені на групи в залежності від призначеної їм схеми лікування. І-а підгрупа складалася з 52 жінок з непліддям на фоні сальпінгоофоритів хламідійної етіології, які лікувалися за загальноприйнятими традиційними методиками (доксациклін по 0,01 гр. 2 рази на добу всередину, курсом 14 днів; роваміцин 3 МЕ 2 рази на добу всередину, курсом 10 днів; екстракт ехінацеї пурпурної в дозі 25 крапель всередину тричі на добу, курсом 14 днів; вагінальні свічки поліжинакс 1 свічка на ніч, курсом 6-10 днів) відповідно до існуючих положень [1, 2, 15, 300-301]. ІІ-а підгрупа - 52 жінки з непліддям на фоні сальпінгоофоритів хламідійної етіології в комплексному лікуванні яких призначали препарат ербісол: по 2 мл дом'язово 1 раз на добу - 10 днів, потім 4 дні 2 рази на добу по 2 мл дом'язово. ІІІ-я підгрупа - 30 жінок з непліддям на фоні сальпінгоофоритів хламідійної етіології, у комплексному лікуванні яких призначали препарат кверцетин по 1,0 гр. 3 рази на добу всередину за 30 хвилин до їди, курсом 14 днів. ІV-а підгрупа - 30 жінок із непліддям на фоні сальпінгоофоритів хламідійної етіології, у комплексному лікуванні яких призначали ербісол і кверцетин за вище означеними методиками.
При цьому необхідно зауважити, що всі виділені групи обстежених хворих були репрезентативні між собою за віком, клініко-інструментальними проявами патології, а також за вираженістю змін параметрів імунологічних досліджень, - це дозволило пов'язувати та аналізувати отриману динаміку в процесі їх медикаментозної корекції.
Контрольна група становила 28 осіб жіночої статі репродуктивного віку без гінекологічної патології. У жодної з обстежених жінок цієї групи не було виявлено ознак наявності хламідійної інфекції урогенітального тракту.
Всі дослідження проводилися нами за єдиною схемою: до початку та на 14 день лікування і відображені у первинній карті хворого. На кожну пацієнтку заведена папка, в якій наявні копії історій хвороб, бланки документів для реєстрації даних клініко-інструментального, лабораторного, біохімічного, морфологічного, імунологічного обстежень.
Критеріями ефективності проведеного лікування сальпінгоофоритів хламідійної етіології при неплідді були: клінічне видужання в поєднанні з нормалізацією імунологічних параметрів та елімінацією збудника, яке констатували при негативних діагностичних реакціях прямої імунофлюоресценції на момент завершення терапії та через 1 місяць перед менструацією [1, 45, 302].
2.2. Комплекс використаних методик при спостереженні за жінками з запальними захворюванями придатків матки при неплідді
Верифікація хламідійної етіології сальпінгоофоритів при неплідді проводилася наступним чином. При поступленні в стаціонар у пацієнток проводили виявлення в сироватці крові методом імуноферментного аналізу апаратом "StatFax 303 Plus" антихламідійних антитіл класу G. При позитивному результаті - титр 1:64, розпочинали наступний етап діагностики: визначення в сироватці крові IgA-антитіл до Ct та реакції прямої флуоресценції з використанням наборів "ХламіСкан" (НПФ "Лабдіагностика", Москва, Росія).
Принцип реакції ПІФ ґрунтується на використанні мічених флюоресцином моноклональних антитіл до ліпополісахолиду та МОМР хламідій. Для дослідження забір матеріалу проводили з уретри та цервікального каналу (після видалення слизової пробки) на глибині 1,0-1,5 сантиметри за допомогою обертальних рухів стерильного одноразового пластикового зонду, уникаючи контакту із стінками піхви. Безпосередньо після забору матеріалу готували мазок-відбиток, багаторазово (до 10-15 разів) торкаючись поверхні лунки предметного скла. Далі його висушували на повітрі та фіксували в 96% етанолі протягом 5 хвилин. Після чого на мазок наносили 30 мкл розчину препарату "ХламіСкан", поміщали його у вологу камеру та витримували при температурі 37°С протягом 15 хвилин. Промивши скло у воді протягом 2 хвилин, висушували мазок-відбиток при кімнатній температурі та наносили краплю монтуючої рідини, накривали його покривним скельцем і мікроскопували в люмінесцентному