Видеоролик оформления заказа смотрите здесь 

Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи.

99.00 грн
Артикул: 3405U000279

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЯК ПРОБЛЕМА
ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ
2.1. Стан проблеми професійного іміджу та Я-образа викладача вищої школи в
теорії науково-педагогічного знання
Враховуючи те, що феномен "професійно-педагогічний імідж" викладача вищої
школи, який нас цікавить, у перекладі на національну мову означає "Я-образ"
педагога як професіонала, ми спеціально звернулися до аналізу тих джерел, в
яких було розкрито сутність останнього. Насамперед нас цікавило запитання: Чи
співпадають за своєю суттю ці поняття чи ні?
Вивчення наукової літератури з проблеми становлення та розвитку професіоналізму
педагогічних кадрів засвідчує, що в ній сформувалася досить чітка й стійка
установка: від рівня сформованості Я-образу педагога-професіонала в значній
мірі залежить ефективність його педагогічної діяльності [16, 32]. Тому,
перевіряючи правомірність означеного висновку в нових соціокультурних умовах
розвитку національної системи вищої освіти, для нас особливий інтерес викликала
специфіка наявного у викладачів вищих закладів освіти Я-образу
педагога-професіонала та динаміка його розвитку протягом професійної кар'єри.
Зазначимо, що феномен Я-образу сучасного викладача вищого закладу освіти досить
рідко ставав предметом спеціального наукового аналізу, за винятком окремих
досліджень, проведених З.Ф.Єсаревою, Є.І.Ісаєвим, Н.В.Кузьміною, С.С.Панчук
[70, 86, 150, 195] і деяких інших авторів. Стосовно феномена "професійний імідж
викладача вищої школи" спостерігається така сама тенденція, оскільки останній
розглядається лише в окремих публікаціях останніх років, виконаних
І.Володарською, Н.В.Гузій, А.Мітіною, А.М.Морозовим, І.П.Чертиковою та ін. [45,
58, 180, 291]. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що традиційно вітчизняні
дослідження були сконцентровані на проблемі вчителів середньої
загальноосвітньої школи як домінуючої страти педагогічних співробітників нашого
суспільства.
Між тим, становлення та актуалізація проблеми професійно-педагогічного іміджу
викладача вищої школи в умовах сьогодення посилюється у зв'язку із значним
падінням престижу педагогічної праці, необхідністю пошуку нових резервів
матеріального та психологічного її стимулювання, на що неодноразово наголошено
в Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI столітті [186] та
Законі України „Про вищу освіту” [61]. І в цьому плані, проблема формування
позитивного професійно-педагогічного іміджу обіймає дослідження низки
особливостей самореалізації викладача вищої школи: як стилю його педагогічної
діяльності й манери спілкування, так і вміння педагога індивідуалізувати свій
образ, надавати йому естетичної виразності на основі оволодіння спеціальними
технологіями конструювання привабливого образу власного „професійного Я”.
Не випадково, тому, теоретичними джерелами дослідження проблеми
професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи постають ті з них, які
спираються на глибокі коріння в історії вітчизняної педагогічної думки, а
саме:
ідею „духу школи” К.Д.Ушинського, який підкреслював його значущість як для
суспільства, так і для особистості педагога [281];
установку Л.М.Толстого щодо „напруженого пожвавлення”, „радісного нервового
збудження”, необхідного для продуктивної взаємодії педагога з учнями [196];
принцип гармонізації школи із зовнішнім соціальним середовищем, запропонований
В.П.Вахтьоровим, К.М.Вентцелем, П.Ф.Каптеревим, які, зокрема, вміння педагога
збудити в батьків та в громадськості „бажання працювати разом” розглядали як
провідний показник його педагогічної майстерності [102];
принцип співпраці педагога з учнями, школи з родиною, школи з громадськістю,
висунутий А.М.Соколянським, С.Т.Шацьким, Я.П.Ряпто, який обумовлює провідний
напрямок творчої діяльності педагога [179];
ідею формування професійно-педагогічної культури вчителя, обґрунтованої в
працях А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського, де йдеться про необхідність
дотримання загального педагогічного „почерку”, естетичного зовнішнього вигляду
(„культурної зовнішності”, „естетики костюма, поведінки”) й норм педагогічної
етики („кінетичної культури”) як складових професійної майстерності тощо, що
потребує спеціального дослідження [165-166, 268-269].
Зазначимо, що якщо у вітчизняній психолого-педагогічній науці двадцятого
століття феномен професійно-педагогічного іміджу майже не вивчався, про що
переконливо засвідчує перелік окремих публікацій, то феномен Я-образу педагога
досліджувався досить активно в таких аспектах:
психофізіологічний механізм формування Я-образу педагога-професіонала
(Л.С.Виготський, Ф.Т.Михайлов, С.Л.Рубінштейн, А.Г.Спіркін, В.В.Столін та
ін.);
сутність та передумови розвитку особистості педагога в різні вікові періоди
(Л.І.Божович, Д.Б.Ельконін, В.І.Лісовський, П.Р.Чамата та ін.);
особливості сприйняття людиною людини (Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, Е.А.Варбан,
Я.Л.Коломинський, О.І.Савонько та ін.);
психологічні модулі професії вчителя (Ф.Н.Гоноболін, Є.О.Клімов,
А.В.Петровський, Е.І.Рогов, О.П.Саннікова, О.Я.Чебикін та ін.);
шляхи підвищення професійної компетентності вчителя (Н.В.Кузьміна, А.А.Реан,
А.Ф.Спірін, В.А.Семиченко та ін.);
педагогічна майстерність та педагогічна техніка вчителя (І.А.Зязюн,
В.О.Кан-Калік, М.Ю.Посталюк, С.О.Сисоєва та ін.);
динаміка розвитку професійно важливих якостей вчителя (Ю.Н.Кулюткін,
В.О.Сластьонін, Г.О.Сухобська, Р.І.Хмелюк, А.І.Щербаков та ін.);
психологічна готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної
діяльності (М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, Л.В.Кондрашова та ін.);
особливості розвитку професійної сві