Видеоролик оформления заказа смотрите здесь 

Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи.

99.00 грн
Автор: 
Ісаченко Вікторія Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул: 3405U000279

Актуальність дослідження. З-поміж стратегічних напрямів модернізації національної системи вищої освіти, окреслених у Законах України „Про освіту” і „Про вищу освіту” та Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті, одним із актуальних постає завдання щодо її інтеграції в європейський і світовий соціокультурний простір. У зв’язку з цим особливої значущості набуває проблема досягнення викладачами вищих навчальних закладів найвищих рівнів педагогічного професіоналізму, від конструктивного вирішення якої залежить прикінцевий результат у здійсненні розпочатих інноваційних перетворень у галузі професійного навчання й виховання нового покоління майбутніх фахівців для нашої країни.

При цьому, у зв’язку з бурхливим розвитком ринку і відповідної йому сфери освітніх послуг вищої школи, кардинальними змінами її організаційно-економічних та соціально-психологічних умов функціонування, основними критеріями педагогічного професіоналізму сучасного викладача вищого навчального закладу постають: ділова ініціатива, інноваційність мислення, комунікативна компетентність, здатність викликати симпатію, здійснювати сприятливе враження і позитивно впливати на тих, хто оточує, створювати обстановку психологічного комфорту та довіри. Як наслідок, професійно-педагогічний імідж викладача починає набувати властивості одного з основних ресурсів, що забезпечують як високий соціальний престиж і успішність функціонування національної системи вищої освіти в цілому, так і конкретного вищого навчального закладу, зокрема. Це, у свою чергу, викликає необхідність цілеспрямованої підготовки майбутніх викладачів вищої школи до створення свого ефективного професійно-педагогічного іміджу.

Окремі аспекти проблеми формування професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи деякою мірою висвітлено науковцями, які досліджували: психологію індивідуальності (Б.Ананьєв, В.Мерлін, Є.Рогов, С.Рубінштейн, А.Спіркін); особливості становлення “Я-концепції” особистості (Р.Бернс, А.Маслоу, К.Роджерс); специфіку сприйняття людини людиною та соціальної перцепції (О.Бодальов, Л.Божович, Л.Виготський, Б.Ломов, Г.Щокін); концептуальні засади та практичний інструментарій іміджології (П.Берд, Л.Браун, Ф.Джефкінс, І.Криксунова, Е.Соловйов, М.Спіллейн, Е.Семпсон, А.Панасюк, Г.Почепцов, В.Шепель, Д.Ягер); сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної самопрезентації (І.Альохіна, В.Бебік, М.Вудкок, Ф.Генов, Ф.Кузін, Н.Скрипаченко, Е.Уткін, Д.Френсіс); формування педагогічного іміджу та „професійного образу Я” викладача вищої школи (І.Володарська, Н.Гузій, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикін, І.Чертикова); закономірності становлення педагогічної майстерності освітянських кадрів та формування професійно важливих якостей майбутніх менеджерів освіти (І.Зязюн, Г.Закорченная, Я.Коломинський, Н.Кузьміна, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Р.Хмелюк, О.Цокур, Н.Шапошнікова).

Проте, теоретичний аналіз наукової літератури та вузівської документації засвідчив, що, по-перше, оскільки інноваційна практика функціонування ринку освітніх послуг на рівні вищої школи значно випереджує розвиток наукової теорії управління ним, то кваліфікаційні вимоги до випускників магістратури, які здебільшого визначають її цілі, зміст і форми організації, до теперішнього часу не передбачають оволодіння ними діяльністю щодо створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу. По-друге, сама проблема формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи дотепер не стала предметом спеціального науково-педагогічного дослідження і, по суті, в межах теорії і методики професійної освіти ще не знайшла свого належного теоретичного обґрунтування і відповідного методичного забезпечення. Це й зумовило вибір теми дослідження – „Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) “Дослідження педагогічних засад підготовки вчителя національної школи” (№ 0100U000958). Автором досліджувавсь аспект методичного забезпечення магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи до формування їхнього позитивного професійно-педагогічного іміджу.

Тему дисертації було затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) 26.09.2002 р. (протокол № 2) та закоординовано в координаційній раді при АПН України 17.06.2003 р. (протокол № 6).

Мета дослідження – виявити та науково обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи під час їхнього навчання в магістратурі.

Завдання дослідження:

1.    Уточнити  й науково обгрунтувати сутність феномену „імідж”.

2.    Розкрити специфіку професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи.

3.    Визначити показники, критерії та рівні сформованості позитивного професійно-педагогічного іміджу викладачів вищої школи.

4.    Розробити модель організації магістерської підготовки щодо формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи та перевірити ефективність її методичного забезпечення.

Об’єкт дослідження – удосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів вищої школи на етапі їхнього навчання в магістратурі.

Предмет дослідження – процес формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи.

Гіпотеза дослідження: Ми виходили з припущення, що професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи формується як система перцептивно обумовлених (особливостями сприймання його особистості людьми, які оточують) та діяльнісно опосередкованих (специфікою виконання ним функцій щодо управління навчально-виховним процесом) уявлень про його особистість як учасника, організатора й диспетчера, тобто менеджера сфери освітніх послуг, що потребує спеціальної організації його фахової підготовки в магістратурі, ефективність якої значно зросте, якщо реалізувати такі педагогічні умови:

-       використання технології кар’єро зорієнтованого розвитку магістрантів як менеджерів сфери освітніх послуг вищої школи;

-       оновлення змісту навчальної інформації знаннями психологічних особливостей прояву сигнального комплексу у сприйманні й розумінні учасниками педагогічного спілкування один одного;

-       тренінг способів етико-естетичного оформлення магістрантами свого зовнішнього обліку і самопрезентації засобами іміджології.

Методологічні засади дослідження склали філософські положення, що розкривають специфіку діалектичного методу пізнання процесів і явищ педагогічної дійсності; системного підходу до вивчення їх сутності та структури; єдності діяльності, свідомості й особистості; єдності пізнання, спілкування і праці; соціальної природи діяльності і спілкування; активності суб’єкта діяльності.

Теоретичними джерелами дослідження стали провідні положення, що відбивають проблеми і перспективи інтеграції національної системи вищої освіти у світовий простір, закріплені в Конституції України, Законі України „Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті; наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії і практики іміджелогії (А.Панасюк, Г.Почепцов, Є.Соловйов, М.Спіллейн, В.Шепель); психологічних засад паблік рілейшнз (Є.Богданов, В.Бебік, В.Зазикін); формування професійного іміджу фахівця (М.Вудкок, Ф.Генов, Н.Гузій, Ф.Кузін, Н.Скрипаченко, Д.Френсіс, Е.Уткін); становлення „Я-концепції” та „професійного образу Я” педагога (І.Бех, М.Варбан, М.Зубкова, О.Саннікова, О.Чебикін); міжособистісного сприйняття людьми один одного й особливостей психічного відображення (О.Бодальов, Б.Ломов, К.Платонов, С.Рубінштейн); педагогічного менеджменту і формування професійно важливих якостей майбутніх менеджерів освіти (К.Богатирьов, Г.Закорченна, Я.Коломинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, О.Трубіцина, О.Цокур, Н.Шапошнікова); вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів (А.Богуш, І.Зязюн, Е.Карпова, Н.Кічук, Л.Кондрашова, Н.Кузьміна, З.Курлянд, А.Линенко, Г.Нагорна, А.Семенова, Р.Хмелюк).

Методи дослідження: теоретичні – вивчення, аналіз, систематизація і узагальнення наукової літератури з проблем специфіки професійно-педагогічної діяльності й спілкування, теорії і практики іміджології, педагогічного менеджменту вищої школи, формування „професійного образу Я” педагога; аналіз документації вищих навчальних закладів щодо оновлення змісту та вдосконалення форм і методів професійно-педагогічної підготовки випускників через магістратуру; конкретизація сутності і специфіки професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи; моделювання спеціальної освітньої траєкторії магістерської підготовки щодо формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи; порівняння ефективності її варіативних технологій; емпіричні: спостереження, анкетування, інтерв’ювання, бесіда, тестування викладачів і випускників вищих навчальних закладів з метою вияву основних суперечностей та недоліків у змісті, методах і формах організації професійно-педагогічної підготовки в магістратурі; узагальнення незалежних характеристик; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) з метою перевірки дієвості варіативних моделей магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи до формування професійно-педагогічного іміджу; статистичні.

Базою дослідження виступила магістратура вищих навчальних закладів України (м.Ізмаїл, м.Київ, м.Кривий Ріг, м.Миколаїв, м.Одеса), Фінляндії (м.Хельсинки) та Росії (м.Калуга, м.Москва), що здійснює науково-педагогічну підготовку майбутніх викладачів вищої школи. Дослідженням було охоплено 259 викладачів і 326 магістрантів. У формуючому експерименті взяли участь 65 магістрантів Одеської національної юридичної академії.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше визначено сутність і специфіку феномена професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи; науково обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи щодо формування власного позитивного професійно-педагогічного іміджу; в категоріально-термінологічний апарат педагогіки вищої школи введено нові поняття „професійно-педагогічний імідж викладача” та „професійно-педагогічна іміджологія”, конкретизовано їх сутність і роль; розроблено методичне забезпечення процесу формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи під час їхнього навчання в магістратурі; подальшого розвитку дістала технологія кар’єро зорієнтованого навчання й виховання майбутніх фахівців.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено й апробовано методику діагностики рівнів сформованості в майбутніх викладачів вищої школи позитивного професійно-педагогічного іміджу; спецкурс „Професійно-педагогічна іміджологія”, методичні рекомендації щодо його викладання.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес магістратури факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (довідка № 1 від 27.10.2003 р.), факультету практичної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) (довідка № 1 від 20.02.2004 р.), практику науково-методичної роботи викладачів Одеського обласного інституту вдосконалення вчителів (довідка № 1 від 2.03.2004 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням апробованого діагностичного інструментарію; репрезентативністю масиву досліджуваних; експериментальною перевіркою основної гіпотези, висновків і рекомендацій; використанням методів, що адекватні меті, завданням і логіці розробки проблеми; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних (м.Кривий Ріг, 2001; м.Ізмаїл, 2002; м.Одеса, 2002; м.Тираспіль, 2003) та міжвузівських (м.Одеса, 2002, 2004) науково-практичних конференціях, щорічних аспірантських семінарах у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) впродовж 2000-2004 рр. Основні положення та результати дослідження відображено в 11 публікаціях автора, з них 5 – у фахових виданнях України, 3 з них – у співавторстві.

Особистий внесок здобувача в роботах у співавторстві полягає в обґрунтуванні основних положень експериментальної моделі магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи щодо формування власного позитивного професійно-педагогічного іміджу, розробці методики діагностики її ефективності.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 181 сторінку машинописного тексту. В роботі вміщено 10 таблиць, 1 малюнок, що займають 7 сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 314 найменувань, з них 4 – іноземною мовою.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методологічні засади; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження, його методи; висвітлено дані щодо апробації і впровадження результатів; подано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретичні передумови дослідження проблеми формування іміджу особистості професіонала” висвітлено провідні позиції зарубіжних і вітчизняних учених щодо розуміння природи і специфіки феномену „імідж”; розкрито й обґрунтовано сутність і характеристики іміджу особистості професіонала.

Теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив, що в останні роки нове поняття „імідж” стало надзвичайно популярним у вітчизняному лексиконі, витіснивши при перекладі з англійської мови цілу низку його синонімів українською і російською мовами. Причому в масовій свідомості і в науковій літературі стали вже звичними такі висловлювання, як „імідж організації”, „імідж проекту”, „імідж ділової людини”, „професійний імідж”, „імідж особистості професіонала” і т.ін. З’явилося чимало спеціалістів з формування будь-якого „ефективного іміджу” – іміджмейкерів. Побачили світ, хоч і в обмеженій кількості, публікації з проблеми іміджу. Заявлені нові науки, що досліджують сутність і особливості формування позитивного іміджу, – іміджелогія і „паблік рілейшнз”.

Суттєво, що в розумінні іміджу не склалося до сьогодні несуперечливої теоретичної концепції, в силу чого в науковій літературі співіснують його різноманітні визначення. Основними з них є такі. Імідж – це надзвичайно яскраво емоційно забарвлений образ чогось або когось, який склався в масовій свідомості і має характер стереотипу, йому характерні значні регуляторні властивості (Л.Браун). Імідж – це особливий психічний образ, який сильно й певним чином впливає на емоції, поведінку та відносини особистості чи соціальної групи (Г.Почепцов). Імідж – це маніпулятивний, привабливий, легко трактований психічний образ, що виникає при адекватному сприйнятті чогось або когось, впливає на емоційну сферу людини і подекуди на її підсвідомість, а через них – на пояснювальні механізми свідомості і поведінки, вибір людини (В.Шепель, Е.Уткін).

Іміджу як спеціально сконструйованому, маніпулятивному, але все ж особливому психічному образу, що має характер стереотипу, притаманні такі загальні характеристики. Імідж як ідеальний об’єкт, що виникає в масовій свідомості, не підлягає прямому виміру, оцінити який можливо лише за характером ставлення людей, що виявляється у спілкуванні, діяльності, виборі. Імідж як ідеальне утворення є нестійким феноменом, що вимагає постійного „підкріплення” рекламою і різноманітними цільовими суспільними акціями. Імідж як стереотип містить обмежене число компонентів, складність конструкції якого тільки заважає його сприйняттю і визначає неоднозначне ставлення до нього. Імідж викликає сильний емоційний відгук, що випливає з його визначення. Імідж як певною мірою образ ілюзорний є і реалістичним, оскільки очевидні прикраси достоїнств знижують довіру і симпатії до нього. Імідж є образом прагматичним, тобто зорієнтованим на обмежене коло завдань, що відповідають цілям особистості фахівця, організації чи особливостям певної ситуації її розвитку. Іміджу як образу цілісному і несуперечливому, що відповідає однозначним узагальненим уявленням, властива варіабельність, оскільки через динамічність ситуації його трансляції та необхідності внесення коректив є неприйнятною абсолютна жорстка і незмінна його конструкція.

Залежно від базисних підстав, що передбачають схожість і відмінності, правомірно виділити такі типології іміджу. З урахуванням критерію спрямованості прояву імідж буває зовнішнім і внутрішнім. За критерієм емоційного забарвлення, імідж диференціюється на позитивний і негативний. З урахуванням критерію цільової установки, імідж буває природним і штучним. За критерієм ступеня раціональності сприйняття імідж виявляє себе як когнітивний образ, який дає „суху” спеціальну інформацію, зорієнтований головним чином на вузьких спеціалістів і людей обізнаних, й емоційний, чуттєвий, орієнтований на широку аудиторію, який може викликати сильний емоційний відгук. Згідно з критерієм змістового наповнення, відповідності його специфіці конкретної діяльності, виокремлюють: імідж керівника та його команди; імідж організації; політичний імідж; імідж території (країни, регіону, міста); імідж ідеї, проекту; професійний імідж спеціаліста; особистісний імідж людини. При цьому очевидно, що кожний з цих типів іміджів має свою психологічну специфіку, яка й визначає особливості його формування в кожному конкретному випадку.

У другому розділі „Формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутнього викладача як проблема педагогіки вищої школи” висвітлено сучасний стан психолого-педагогічних досліджень щодо розуміння діалектики понять „професійно-педагогічний імідж” – „Я-образ” викладача вищої школи; проаналізовано й узагальнено передовий досвід викладачів вищих навчальних закладів щодо створення власного позитивного професійно-педагогічного іміджу; подано результати констатуючого експерименту.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив встановити, що, по-перше, в ній більш популярним є поняття професійний „образ Я” викладача вищого навчального закладу, ніж професійно-педагогічний імідж, а по-друге, - ці поняття відбивають різноманітні феномени, зберігаючи свою особливу специфіку. Головна відмінність професійно-педагогічного іміджу як особливого психічного образу полягає в тому, що його дія спрямована не стільки на відбиття об’єктивних характеристик викладача вищої школи, скільки на формування саме позитивного ставлення до них. Дія професійно-педагогічного іміджу заснована на сильному емоційному враженні, щоб за рахунок позитивного ставлення і певного зниження механізмів свідомого контролю, викликати довіру, високі оцінки і впевнений вибір студентів. Професійно-педагогічний імідж як образ насамперед маніпулятивний, що дає ілюзію більшої привабливості необхідних якостей і властивостей при адекватному сприйнятті особистості конкретного викладача, відрізняється від феноменів репутації та престижу, які як категорії розсудливі, фіксують відносини, що виникають унаслідок усвідомленого вибору й раціонального аргументованого порівняння.

Зазначимо, що в розумінні сутності і функціональної структури іміджу педагога в цілому і професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи зокрема, дотепер не склалось якоїсь обґрунтованої теоретичної концепції. Через це він трактується по-різному (І.Володарська, Н.Гузій, А.Морозов, Н.Скрипаченко, І.Чертикова). У нашому дослідженні під професійно-педагогічним іміджем розуміється емоційно забарвлений психічний образ, який склався в масовій свідомості і має характер стереотипу, що легко трактується, йому притаманні значні регуляторні властивості, відчутно впливає на пояснювальні механізми свідомості, поведінки і вибір іншої людини як учасника й споживача сфери освітніх послуг. Сутність професійно-педагогічного іміджу як особливого психічного образу ми вбачаємо в тому, що його дія спрямована не стільки на відображення об’єктивних характеристик викладача вищої школи, скільки на формування саме позитивного ставлення до них учасників навчально-виховного процесу, тобто споживачів сфери освітніх послуг. Дія професійно-педагогічного іміджу насамперед заснована на сильному емоційному враженні з тим, щоб за рахунок ілюзії більшої привабливості необхідних якостей і властивостей викладача вищої школи при адекватному його сприйнятті, позитивного ставлення до нього і деякого зниження механізмів свідомого контролю, викликати довіру, високі оцінки й упевнений вибір студентів як споживачів сфери освітніх послуг. Як наслідок, у сучасній ситуації соціокультурного розвитку ринку освітніх послуг професійно-педагогічний імідж викладача як менеджера навчально-пізнавального процесу набуває властивості одного з основних ресурсів національної системи вищої освіти в цілому і конкретного вищого навчального закладу, зокрема.

Вивчення практики функціонування вітчизняної вищої школи переконливо засвідчило, що, з одного боку, нове покоління основних учасників її навчально-виховного процесу чітко зорієнтовано на імідж, значущість якого сьогодні явно зростає. З іншого – через недостатню сформованість і розвиток вітчизняного ринку освітніх послуг, феномени „імідж вищого навчального закладу” і „професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи”, хоч і “заявили” про своє існування, але до теперішнього часу не повною мірою виявляють своє істинне призначення.

Так, результати констатуючого етапу дослідження переконливо засвідчили, що в розумінні сутності професійно-педагогічного іміджу між судженнями викладачів вищої школи і думкою студентів мають місце принципові розбіжності. Викладачі найчастіше ототожнюють сутність професійно-педагогічного іміджу з внутрішніми атрибутами ідеального “образу Я” педагога вищої школи як знавця конкретної навчальної дисципліни і відповідної галузі науки, чесної, справедливої людини, хорошого психолога, який уміє зрозуміти, прийняти й поважати достоїнства іншої людини, ніж з його внутрішніми атрибутами, на які ними здебільшого не зверталася належна увага. Під професійно-педагогічним іміджем викладачі розуміли переважно свій „чисто функціонально-рольовий”, а не багатоаспектний „професійно-особистісний” Я-образ, розглядаючи його особливості без належного урахування соціальних очікувань студентів, які в умовах ринку освітніх послуг зазнали значних змін саме в комунікативній сфері і сфері відносин щодо їхньої взаємодії з викладачами. Це вимагає домінування не знаннєвоцентристської, а особистісно орієнтованої платформи педагогічного спілкування. Студенти,  навпаки, в розумінні сутності професійно-педагогічного іміджу викладача вищого навчального закладу надавали перевагу ролі візуально сприйнятого обліку, який поданий знаками семіотичних систем: кінетики, соціального оформлення зовнішності, які досить чітко диференційовані (імідж „гарного”, „середнього” і „поганого” викладача), стереотипні, схожі за змістом.

Проте, незважаючи на наявні розбіжності до моделі іміджу педагога вищої школи, яку респонденти (і викладачі, і студенти) позначили як „супер”, увійшли такі зовнішні атрибути і якості: зовнішні дані (молодість, приваблива зовнішність, акуратність, модний стиль одягу, почуття гумору, артистичність, енергійність, культура мовлення, виразність жестів і міміки); гуманістична спрямованість у відносинах зі студентами (педагогічний такт, емпатія, справедливість, порядність, об’єктивність, толерантність, доброзичливість, щедрість, готовність надати педагогічну допомогу і психологічну підтримку); професіоналізм (глибина і широта знань, предметна й загальна ерудиція, здібність передавати знання, прагнення до інновацій у викладанні, креативність мислення, організованість, відповідальність, цілеспрямованість, ініціативність); мотивація досягнення (настирливість у досягненні мети, захоплення роботою, незадоволеність досягнутим, переживання радості успіху, потреба винаходити нові прийоми роботи).

Очевидно, що професійно-педагогічний імідж викладача вищого навчального закладу має диференційовані оцінки як на візуальному рівні, так і на рівні психологічних характеристик особистості. При цьому уявлення про зовнішні і внутрішні складові іміджу викладача універсальні і схожі у студентів та магістрантів різних спеціальностей, віку, статі і регіональних особливостей. Зовнішній облік як обов’язкова складова професійно-педагогічного іміджу викладача вищого навчального закладу є сукупністю семіотичних знаків, що впливають на оцінювання викладачів і припис їм суворо визначених психологічних характеристик. Уявлення про зовнішній імідж викладача, якого високо цінують, містить відкриту кінетику, стандартні дані габітусу та ділову стилістику соціального оформлення, що відбивають його певні психологічні характеристики у вигляді прояву комфортного спілкування, загальної енергійності, активності та сили.

У процесі проведення констатуючого етапу дослідження було встановлено, що професійно-педагогічному іміджу як спеціально сконструйованому психічному образу, притаманні особливі характеристики. Зокрема, з урахуванням критерію спрямованості прояву він буває: зовнішнім, який виявляється у зовнішньому середовищі й орієнтований на певне соціальне оточення (студентів і споживачів сфери освітніх послуг), що знаходить відображення у фірмовому стилі, логотипі, слоганах, інтер’єрах вищих навчальних закладів, зовнішньому вигляді науково-педагогічного персоналу та ін.; внутрішнім, який формується як враження про професійно-педагогічну діяльність і професійні відносини науково-педагогічного персоналу вищих навчальних закладів, що виявляється в особливостях дидактичних, моральних та естетичних відносинах, етиці поведінки, особливостях ділового й педагогічного спілкування, традиціях і нормах педагогічної культури тощо.

За критерієм емоційного забарвлення професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи правомірно диференціювати на два типи: позитивний, що викликає зацікавлене ставлення і довіру до нього, високий рейтинг й упевненість вибору; негативний, який складається стихійно. При цьому, позитивний професійно-педагогічний імідж здебільшого сприяє підвищенню престижу й репутації, а отже, авторитету і відповідного емоційно-вольового впливу особистості викладача вищої школи на студентську аудиторію.

З урахуванням вищезазначеного на констатуючому етапі дослідження діагностика рівнів сформованості у випускників магістратури діяльності щодо створення власного позитивного професійно-педагогічного іміджу як майбутніх викладачів вищої школи здійснювалася на основі інтенсивності прояву кожного з трьох векторів їх орієнтовної основи дій – ціннісно-мотиваційного, предметно-змістового і операціонально-технологічного. Завдяки цьому фіксувалася міра оволодіння ними сутністю кожної з трьох провідних функцій професійно-педагогічного іміджу – забезпечення психологічного комфорту і мотивації професійно-особистісних досягнень; концептуалізації та візуалізації зовнішнього й внутрішнього обліку своєї особистості; гармонізації справлених вражень та їх успішної адаптації до соціально-педагогічного середовища. Це здійснювалося за трьома інтегральними показниками: потреби фізичної (зовнішній облік) і професійно-особистісної (внутрішній світ) досконалості; компетентності в конструюванні свого сприятливого образу; готовності до ефективної самопрезентації в умовах професійно-педагогічних ситуацій.

За результатами констатуючого етапу експерименту було встановлено, що традиційні зміст і технологія організації магістерської підготовки забезпечують оволодіння майбутніми викладачами вищого навчального закладу діяльністю щодо створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу переважно на середньому (11 %), нижче середнього (37 %) і низькому (32 %) рівнях. При цьому у 20 % з них цей вид діяльності так і залишався несформованим по закінченні терміну магістерської підготовки.

У третьому розділі „Методичне забезпечення процесу формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи” описано сутність варіативних експериментальних моделей організації магістерської підготовки випускників щодо формування їхнього позитивного професійно-педагогічного іміджу як викладачів вищої школи; здійснено порівняльний аналіз їх ефективності.

Суттєво, що запропонований експеримент, спрямований на формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи під час їхньої магістерської підготовки, проводився за варіативною схемою, що передбачала різні модифікації в поєднанні визначених педагогічних умов. Так, модель навчання магістрантів першої експериментальної групи (п1) базувалася на реалізації першої педагогічної умови (QУ1), що передбачала використання технології їхнього кар'єрозорієнтованого розвитку як менеджерів сфери освітніх послуг вищої школи. Реалізація цієї технології здійснювалася на базі лекційно-семінарського курсу „Педагогіка і психологія вищої школи” відповідно до спеціально розробленої програми, що передбачала введення нових тем („Викладач у системі ринку освітніх послуг і менеджменту у сфері вищої юридичної освіти”; „Передумови професійно-педагогічної кар’єри викладача вищої юридичної школи та її планування”; „Перспективний розвиток особистості і кар’єра менеджера вищої юридичної освіти”). Загалом, магістранти, простежуючи етапи розвитку індивідуальної кар’єри викладача як менеджера вищої юридичної освіти, доходили висновку, що її перший необхідний аспект пов’язаний з його здатністю “вміти”, що фіксується певним рівнем професійно-педагогічної кваліфікації. Другий аспект обумовлений самомотивацією особистості, яка безпосередньо пов’язана з її головними цінностями і позицією, заснованої на них, тобто готовністю особистості до дій, що передбачають наявність здатності „бажати”. Третій аспект кар’єрозорієнтованого розвитку особистості викладача обумовлений його здатністю “діяти”, яке визначається рівнем соціалізації конкретного вищого закладу освіти. Неформальна культура, яка в ньому склалася, суворо окреслює коло того, що можна, і того, що не можна. Четвертим аспектом розвитку особистості є її можливість діяти в межах, визначених здатністю “робити”, тобто “реалізувати власну професійну місію”, що також обмежено межами соціалізації науково-педагогічного персоналу. Відзначимо, що вищезазначені лекційні заняття доповнювала серія практичних занять, які проводилися з теми „Індивідуальне планування власної кар’єри викладача як менеджера вищої юридичної освіти”.

Модель навчання магістрантів другої експериментальної групи (п2) ґрунтувалася на реалізації другої педагогічної умови (QУ2), що також здійснювалась у процесі викладання навчальної дисципліни „Педагогіка вищої школи”. При цьому особлива увага приділялася всебічному розкриттю проблеми педагогічного спілкування викладача вищого навчального закладу як різновиду управлінського спілкування („Сутність педагогічного спілкування”, „Функціональна структура педагогічного спілкування”, „Стилі педагогічного спілкування викладача вищого навчального закладу” і т.ін.). Під час вивчення магістрантами зазначених тем, ми звертали їхню увагу не лише на засвоєння ключових понять, але й на пізнання різних класифікацій стилів педагогічного спілкування. При цьому, керуючись рекомендаціями В.Кан-Каліка, ми прагнули розкрити психологічні особливості кожного з позитивних (спілкування на підставі захопленості спільною діяльністю, спілкування на основі дружньої прихильності, спілкування-дистанція) і негативних (спілкування-залякування, спілкування-загравання, спілкування-переважання) стилів педагогічного спілкування. Оскільки педагогічне спілкування ми розглядали як особливий вид професійного спілкування, то в ньому виокремлювалися три сторони: інформаційно-комунікативна, що розуміється у вузькому розумінні слова як обмін інформацією між суб’єктом і об’єктом педагогічного управління; інтеракційно-комунікативна, яка забезпечує їхню взаємодію й передбачає певну форму організації спільної діяльності викладача вищого навчального закладу і студентів; перцептивно-комунікативна як процес взаємопізнання об’єктом і суб’єктом педагогічного управління один одного, що забезпечує основу для їхнього взаєморозуміння і співробітництва. Конкретизуючи особливості прояву перцептивно-комунікативної функції педагогічного спілкування викладача вищої школи, ми широко використовували метод схематизації („Перцептивний аспект педагогічного спілкування”, „Сприйняття учасниками навчально-виховного процесу вищої школи один одного”, „Сигнальний комплекс у сприйнятті викладача студентами” тощо), який значно проблематизував процес осягнення магістрантами основ психології соціальної перцепції.

Модель навчання магістрантів третьої експериментальної групи (п3) ґрунтувалася на реалізації третьої педагогічної умови (QУ3), що передбачала тренінг способів етико-естетичного оформлення магістрантами свого зовнішнього обліку і самопрезентації засобами іміджелогії. Реалізація зазначеної технології повинна була сприяти осягненню магістрантами особистісного сенсу у спеціальному етико-естетичному оформленні особистісної компоненти свого професійно-педагогічного обліку в єдності її зовнішнього (візуального) і внутрішнього (соціально-психологічного та індивідуально-особистісного) векторів відповідно до нових соціокультурних функцій професійної ролі викладача вищої школи, його посадового статусу і перспективних завдань ділової кар’єри в організації системи вищої освіти. Для цього зміст навчальної дисципліни “Педагогіка вищої школи” було оновлено за рахунок уведення розділу „Професійно-педагогічна іміджологія”. Особлива увага при цьому приділялася темам „Соціально-психологічний механізм створення позитивного професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи” та „Інструментарій професійно-педагогічної іміджології”, в межах яких розглядалися питання, що стосуються: стадій первинного (феномен стереотипізації, ефект першого враження, ефект ореола, галоефект) і вторинного створення іміджу викладача вищої школи (ефект адаптації до соціальної та професійної ролі, ефект педагогічного спілкування); зіставної характеристики позитивного і негативного іміджу; ролі та значення позитивного професійно-педагогічного іміджу для кар’єрного зростання викладача вищої школи, а також питань побудови професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи за допомогою техніки позиціонування, емоціоналізації, візуалізації, деталізації, маніпулювання. Практикум „Сам собі іміджмейкер” передбачав відпрацювання магістрами вмінь і навичок з конструювання власного позитивного професійно-педагогічного іміджу та управління прихильними враженнями з урахуванням очікувань студентської аудиторії. З цією метою магістрантам було запропоновано взяти участь у тренінгу навичок: розуміння і передбачування очікувань, намірів, думок і почуттів людей, які оточують, засобами знання сигнального комплексу „мови очей, міміки, поз та жестикуляції”; досягнення фізичного приваблення й чарівності через оволодіння засобами тілесної та аутопсихологічної культури; добору адекватного професійній ролі та статусу вищого навчального закладу зовнішнього обліку (стилю одягу, зачіски, косметичних засобів і т.ін.); керувати своїм настроєм, завойовувати симпатії і створювати незмінно сприятливе враження. Для цього магістрантам пропонувалося виконати серію нестандартних вправ („Шість облич Адама і Єви”, „Дев’ять типів різних посмішок”, „Щира чи фальшива посмішка”, „Експресивне Я особистості”, „Знайомство”, „Автопортрет”, „Педагогічний театр” та ін.). Підкреслимо, що під час викладання спецкурсу з професійно-педагогічної іміджології, ми постійно підводили магістрантів до усвідомлення її головного правила, яке полягає в тому, що ніяка іміджологія не зможе замінити реалій. Вона тільки зможе посилити позитивні сторони і приглушити негативні в реальному обліку викладача вищої школи. Натомість, якщо реальність не буде підтримувати його професійно-педагогічний імідж, то він підлягає руйнуванню.

Модель навчання магістрантів четвертої експериментальної групи (п4) ґрунтувалася на реалізації сукупності трьох педагогічних умов (QУ1QУ2QУ3), способи реалізації яких описано вище, а п’ятої контрольної групи (п5) - на реалізації традиційного змісту, методів і форм магістерської підготовки.

Зазначимо, що у процесі експериментальної роботи щодо визначення рівнів сформованості діяльності майбутніх викладачів вищої школи зі створення власного позитивного професійно-педагогічного іміджу було проведено три діагностичні зрізи. Перший з них – початковий, другий – проміжний і третій – прикінцевий. Результати прикінцевого зрізу подано в таблиці.

Таблиця

Результати прикінцевого зрізу рівнів сформованості професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи

Модель навчання

Рівні сформованості професійно-педагогічного іміджу

Високий

Вище середнього

Середній

Нижче середнього

Низький

У стадії становлення

Q1

-

-

2

11%

3

18%

9

53%

3

18%

-

-

Q2

-

-

2

11%

8

45%

6

33%

2

11%

-

-

Q3

-

-

2

10%

5

25%

11

55%

2

10%

-

-

QУ1QУ2QУ3

5

31%

8

50%

2

13%

1

6%

-

-

-

-

Q

-

 

-

-

1

10%

4

40%

3

30%

2

20%

Умовні позначки:

Q – умови традиційного навчання;

QУ1 – реалізація першої педагогічної умови;

QУ2 – реалізація другої педагогічної умови;

QУ3 – реалізація третьої педагогічної умови;

QУ1QУ2QУ3 – реалізація сукупності педагогічних умов.

 

Як видно з таблиці, апробуючи у процесі формуючого експерименту дидактичну потужність кожної з виявлених педагогічних умов, ми зафіксували, що модель організації магістерської підготовки QУ1QУ2QУ3, реалізована в четвертій експериментальній групі (п4), дозволяє досягти найбільш вагомих з апробованих в емпіричному дослідженні результатів щодо формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи. Вона дозволяє здійснити їхню підготовку до створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу на високому рівні – у 31 %, на рівні вище середнього – у 50 %, на середньому рівні – у 13 %, на рівні нижче середнього – у 6 % з їх числа, обминаючи низький рівень. Моделі магістерської підготовки, що були реалізовані в першій (QУ1), другій (QУ2) і третій (QУ3) експериментальних групах, гарантують оволодіння діяльністю з формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи здебільшого на достатньому рівні. Зокрема, на рівні вище середнього (11 %, 11% та 10 %), середньому рівні (18 %, 45 % і 25 %) та рівні нижче середнього (53 %, 33 % і 55 %). При цьому в кожній з цих трьох експериментальних груп було зареєстровано незначний контингент магістрантів, які виявили себе в діяльності з формування свого позитивного професійно-педагогічного іміджу лише на низькому (18 %, 11 % та 10 %) рівні.

На відміну від результатів, одержаних у ході реалізації технологій експериментального навчання, у контрольній п’ятій групі, в якій магістерська підготовка відбувалася за традиційною технологією (Q), були досягнуті менш значимі результати. Оволодіння діяльністю з формування власного позитивного професійно-педагогічного іміджу здійснювалося на середньому рівні – у 10 % магістрантів, на рівні нижче середнього – у 40 % з них, на низькому рівні – у 30%. При цьому у 20 % магістрантів діяльність зі створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу так і залишалася несформованою по закінченні терміну магістерської підготовки. Цими емпіричними фактами була повністю підтверджена правомірність висунутої гіпотези дослідження.

Загалом, результати проведеного формуючого експерименту переконливо засвідчили, що головними факторами вдосконалювання магістерської підготовки майбутніх викладачів вищого навчального закладу є, по-перше, оновлення змісту теоретичного і прикладного аспектів психолого-педагогічних знань, зокрема навчальної дисципліни „Педагогіка вищої школи”. По-друге, зміст психолого-педагогічної підготовки повинно бути розширено за рахунок уведення нових, необхідних для підвищення їхнього професіоналізму навчальних дисциплін, серед яких особливо актуальними постають курси „Педагогічний менеджмент” і „Професійно-педагогічна іміджологія”. Саме їх зміст, адекватний новим соціально-культурним і функціональним завданням викладача сучасної вищої школи, орієнтований на гармонізацію відносин із громадськістю в умовах ринку освітніх послуг, здатний розкрити інноваційні способи професійного мислення і дії педагога. При цьому їх тренінг на семінарсько-практичних заняттях і в період проходження науково-педагогічної практики, займає значне місце в системі магістерської підготовки.

За результатами проведеного дослідження було сформульовано висновки, основні з них такі.

Дослідження було спрямовано на формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи; визначено педагогічні умови, розроблено й експериментально апробовано технологію кар’єроорієнтованого розвитку магістрантів як майбутніх викладачів вищої школи, спрямованих на формування їхнього позитивного професійно-педагогічного іміджу.

1.                               Професійно-педагогічний імідж викладача вищого навчального закладу – це інтенсивно емоційно забарвлений психічний образ його „бажаного Я”, що легко трактується і має характер стереотипу, який складається в масовій свідомості студентів як споживачів ринку освітніх послуг, володіє значними регуляторними властивостями і впливає на пояснювальні механізми їхньої індивідуальної свідомості, поведінки та вибору.

2.                      Сутність професійно-педагогічного іміджу полягає в тому, що його вплив як особливого психічного образу спрямований не стільки на відображення об’єктивних характеристик конкретного викладача вищої школи, скільки на формування саме позитивного ставлення до них споживачів сфери освітніх послуг, а також заснований на сильному емоційному враженні з тим, щоб за рахунок ілюзії більшої привабливості необхідних якостей та властивостей викладача вищої школи при адекватному його сприйнятті, позитивного ставлення до нього і деякого зниження механізмів свідомого контролю, викликати найбільшу довіру, високі оцінки й упевнений вибір людей як споживачів сфери освітніх послуг.

3.                               У процесі дослідження було встановлено, що професійно-педагогічному іміджу викладача вищого навчального закладу як спеціально сконструйованому психічному образу, притаманні особливі характеристики. Відповідно до критерію спрямованості впливу він є: зовнішнім, орієнтованим на певне соціальне оточення (абітурієнтів і студентів, їхніх батьків як споживачів сфери освітніх послуг),  що знаходить відображення у зовнішньому обліку викладача (службовому стилі одягу і зачіски, манерах, логотипі та ін.); внутрішнім, що формується як враження про науково-педагогічну культуру і професійну етику, яка виявляється в особливостях дидактичних відносин, педагогічного спілкування, традицій і норм педагогічної моралі тощо.

4.                               За критерієм емоційного забарвлення професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи правомірно диференціювати на: позитивний, що викликає позитивне ставлення і довіру до нього студентів, високий рейтинг і впевненість вибору; негативний, що формується стихійно або опонентами в умовах конкуренції на ринку освітніх послуг за допомогою відповідних психологічних прийомів. При цьому, позитивний професійно-педагогічний імідж сприяє підвищенню престижу і репутації, а, отже, авторитету та вагомого впливу викладача вищої школи на учасників навчально-виховного процесу.

5.                               Структура позитивного професійно-педагогічного іміджу у своєму складі передбачає наявність трьох складових: ціннісно-мотиваційної, предметно-змістової і операціонально-технологічної, а також відповідних їм функцій - забезпечення психологічного комфорту і мотивації професійно-особистісних досягнень; концептуалізації та візуалізації зовнішнього і внутрішнього обліку своєї особистості; гармонізації  справлених вражень та їхньої успішної адаптації до соціально-психологічного середовища.

6.                               За результатами констатуючого експерименту було встановлено, що традиційний зміст і технологія організації магістерської підготовки забезпечують оволодіння майбутніми викладачами вищого навчального закладу діяльністю зі створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу переважно на середньому (11 %), нижче середнього (37 %) і низькому (32 %) рівнях. При цьому в 20 % з них цей вид діяльності так і залишався несформованим по закінченні терміну магістерської підготовки.

7.                               Доведено, що формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищого навчального закладу здійснюється більш успішно під час реалізації у процесі їхньої магістерської підготовки таких педагогічних умов: використання технології кар’єроорієнтованого розвитку магістрантів як менеджерів сфери освітніх послуг вищої школи; оновлення змісту навчальної інформації знаннями психологічних особливостей прояву сигнального комплексу у сприйнятті й розумінні учасниками педагогічного спілкування один одного; тренінг способів етико-естетичного оформлення майбутніми викладачами свого зовнішнього обліку і самопрезентації засобами іміджелогії.

8.                               Реалізація цієї сукупності умов дозволяє здійснити підготовку майбутніх викладачів вищого навчального закладу до створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу на високому рівні – у 31 %, на рівні вище середнього – у 50 %, на середньому рівні – у 13 %, на рівні нижче середнього – у 6 % з їх числа, минаючи низький рівень.

Результати дослідження не вичерпують усіх аспектів цієї проблеми. Перспективи її подальшого дослідження ми пов’язуємо з комплексним вивченням закономірностей формування ефективної професійної кар’єри науково-педагогічних кадрів.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в таких публікаціях автора:

1.Исаченко В.В. Характеристика феномена “имидж” в контексте проблем профессионального становления личности современного педагога высшей школы //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського (Зб. наук. пр.). – Одеса, 2003. – Вип.5-6. – С.145-151.

2.Исаченко В.В. Активизация обучения будущих преподавателей вуза самопрезентации средствами профессионально-педагогической имиджелогии //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського (Зб. наук. пр.). – Одеса, 2003. – Вип.9-10. – С.124-132.

 

3.Ісаченко В.В. Про основні тенденції розвитку технологій підготовки майбутніх фахівців у світовій практиці //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського (Зб. наук. пр.). – Одеса, 2002. – Вип.10. – Ч.1. - //Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти /Мат. міжн. наук.-практ. конф. - С.142-145.

4.Ісаченко В.В. Про роль курсу професійно-педагогічної іміджелогії в становленні особистості майбутнього викладача внзу //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ: Науковий журнал. – Одеса, 2004. - №2. – С.226-230.

5.Ісаченко В.В., Цокур Р.М. Використання ідей гуманістичної педагогіки В.О.Сухомлинського в практиці підготовки майбутніх педагогів //Наука і освіта. – Одеса, 2001. - №5. – С.30-32.

6.Ісаченко В.В. О мотивации поступления будущих учителей в педагогические вузы Западной Европы //Сучасні технології професійної підготовки учителів іноземних мов /Мат. міжн. наук.-практ. конф. – Ізмаїл, 2002. - С.18-20.

     7.Ісаченко В.В. Профессионально-педагогический имидж преподавателя вуза сквозь призму гендерного измерения //Гендерна освіта у вищих навчальних закладах України: проблеми та перспективи інтеграції /Мат. міжв. научн.-практ. конф. - Одеса, 2004. – С.33-36.

8.Ісаченко В.В., Цокур Р.М. Особливості впровадження технології рольової перспективи у процес навчання іноземної мови майбутніх учителів //Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі /Зб. наук тез міжн. наук.-практ. конф. – Кривий Ріг, 2001.-С.89-94.

9.Ісаченко В.В., Цокур Р.Н. О формах контроля учебно-познавательной деяльности будущих специалистов в контексте технологии обучения в сотрудничестве //Аспекти тестового контролю при застосуванні модульно-рейтингової системи навчання /Мат. міжвуз. наук.-метод. конф. – Одеса: ОІСВ, 2002. – С.65-69.

10.Исаченко В.В. Критериальный подход к определению сущности феномена “имидж” личности профессионала //2 Славянские педагогические чтения /Тез. докл. Межд. науч. конф. – Тирасполь, 2003. - С.196-199.

11.Исаченко В.В. Практикум по профессионально-педагогической имиджелогии /Под ред. О.С.Цокур. - Одесса, 2003. – 16 с.

 

АНОТАЦІЯ

Ісаченко В.В. Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського(м. Одеса), Одеса, 2004.

У дисертації досліджено проблему формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи. Конкретизовано сутність, специфіку та функціональну структуру професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи. Виявлено критерії, показники та ознаки прояву рівнів сформованості означеного феномену. Визначено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що зумовлюють ефективність магістерської підготовки щодо формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи. Експериментально апробовано модель кар’єро зорієнтованої магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи, спрямованої на формування їхнього позитивного професійно-педагогічного іміджу.

Ключові слова: імідж, професійний імідж, професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи, професійний “Я-образ” педагога, професійно-педагогічна іміджологія, кар’єро зорієнтована модель магістерської підготовки.

 

АННОТАЦИЯ

Исаченко В.В. Формирование профессионально-педагогического имиджа будущих преподавателей высшей школы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Южно-Украинский государственный педагогический университет имени К.Д.Ушинского (г.Одесса), Одесса, 2004.

Диссертация посвящена научно-теоретическому осмыслению проблемы формирования профессионально-педагогического имиджа будущих преподавателей высшей школы.

В первой главе „Теоретические предпосылки исследования проблемы формирования имиджа личности профессионала” отражены основные исследовательские позиции зарубежных и отечественных ученых, касающиеся понимания природы и специфики феномена „имидж”; раскрыта и обоснована сущность имиджа личности профессионала, обобщен опыт специалистов-имиджмейкеров относительно путей и средств его создания и формирования.

В понимании имиджа личности профессионала ученые исходят из того, что это сложившийся в массовом сознании и имеющий характер стереотипа, сильно эмоционально окрашенный образ, обладающий большими регуляторными свойствами. Имидж – это особый психический образ, сильно и определенным образом влияющий на эмоции, поведение и отношения личности или социальной группы. Имиджу личности профессионала как специально сконструированному, манипулятивному, но все же особому психическому образу, имеющему характер стереотипа, присущи такие общие характеристики. Имидж, будучи идеальным объектом, возникающим в массовом сознании, не подлежит прямому измерению, оценить который возможно лишь по отношениям людей, проявляющихся в общении, деятельности, выборе. Имидж как идеальное образование является неустойчивым феноменом. Имидж должен вызывать сильный эмоциональный отклик и быть прагматичным, т.е. ориентированным на ограниченный круг задач, должен быть целостным и непротиворечивым, соответствующим однозначным обощенным представлениям, а также обладать свойством вариабельности.

Во второй главе „Формирование позитивного профессионально-педагогического имиджа будущего преподавателя как проблема педагогики высшей школы” освещено современное состояние проблемы исследования диалектики понятий “профессионально-педагогический имидж” – “Я-образ” преподавателя высшей школы в психолого-педагогической науке; проанализирован и обобщен передовой опыт преподавателей высших учебных заведений относительно способов создания собственного позитивного профессионально-педагогического имиджа; обоснованы педагогические условия его формирования у магистрантов.

Сущность профессионально-педагогического имиджа как особого психического образа мы усматриваем в том, что его действие направлено не столько на отражение объективных характеристик преподавателя высшей школы, сколько на формирование именно положительного отношения к ним участников учебно-воспитательного процесса, т.е. потребителей сферы образовательных услуг. Профессионально-педагогическому имиджу как специально сконструированному психическому образу, присущи особые характеристики. В частности, с учетом критерия направленности проявления он бывает: внешним, проявляющимся во внешней среде и ориентированный на определенное социальное окружение (потребителей сферы образовательных услуг), что находит выражение в фирменном стиле, логотипе, слоганах, интерьерах вузов, внешнем виде научно-педагогического персонала и пр.; внутренним, формируемым как впечатление о профессионально-педагогической деятельности и отношениях персонала вуза, что проявляется в особенностях дидактических, нравственных и эстетических отношений, этике поведения, особенностях делового и педагогического общения, традициях, нормах педагогической культуры и пр. По критерию эмоциональной окраски профессионально-педагогический имидж преподавателя высшей школы правомерно дифференцировать на два типа: позитивный, вызывающий положительное отношение и доверие к нему, высокий рейтинг и уверенность выбора; негативный, складывающийся стихийно. Позитивный профессионально-педагогический имидж способствует повышению престижа и репутации, авторитета и влияния преподавателя высшей школы.

В третьей главе “Методическое обеспечение процесса формирования позитивного професионально-педагогического имиджа будущих преподавателей высшей школы” описана сущность вариативных экспериментальных моделей организации магистерской подготовки выпускников, направленных на формирование их позитивного профессионально-педагогического имиджа как преподавателей высшей школы; осуществлен сравнительный анализ их эффективности.

В процессе проведения экспериментальной работы было доказано, что формирование позитивного профессионально-педагогического имиджа будущих преподавателей вуза осуществляется более успешно при реализации в процессе их магистерской подготовки следующих педагогических условий: использование технологии карьероориентированного развития магистрантов как менеджеров сферы образовательных услуг высшей школы; обновление содержания учебной информации знаниями психологических особенностей проявления сигнального комплекса в восприятии и понимании участниками педагогического общения друг друга; тренинг способов этико-эстетического оформления магистрантами своего внешнего облика и самопрезентации средствами имиджелогии. При этом реализация данных педагогических условий обеспечивает формирование позитивного профессионально-педагогического имиджа будущих преподавателей высшей школы преимущественно на высоком, достаточном и среднем уровнях, независимо от их индивидуальных особенностей и иных сопутствующих факторов магистерской подготовки.

Ключевые слова: имидж, профессиональный имидж, профессионально-педагогический имидж преподавателя высшей школы, профессиональный “Я-образ” педагога, профессионально-педагогическая имиджелогия, карьероориентированная модель магистерской подготовки.

 

ANNOTATION

Isachenko V.V. Formation of the professional-pedagogical image of future teachers of universities. - Manuscript.

Thesis for candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.04 – Theory and Methodics of Professional Education – South-Ukrainian State Teacher’s Training University named after K.D.Ushinsky, Odessa, 2004.

The author of the dissertation attempts to investigate on the issue of formation of the professional-pedagogical image of future teachers of universities. The essence, features and functional structure of the professional-pedagogical image of a university teacher have been concretized; certain criteria, features and signs of manifestation of the levels of formation of the phenomenon defined; the pedagogical conditions that promote effectiveness of master’s degree education regarding the formation of the professional-pedagogical image of future teachers of universities revealed; the “career-targeted” model of the master’s degree education of future university teachers directed at the formation of their progressive professional-pedagogical image has been elaborated and approbated in the course of the research carried out.

Key words: image, professional image, professional-pedagogical image of a university teacher, the professional “I-concept” of a pedagogue, professional-pedagogical imagelogy, the “career-targeted” model of organization of master’s degree education.