Ви є тут

Прокуратура і органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія.

Автор: 
Корнякова Тетяна Всеволодівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000780
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ III Закону України «Про
державну контрольно-ревізійну службу в Україні» [159] практично повністю
присвячений перевіркам і ревізіям на підконтрольних об’єктах та реалізації їх
результатів.
Судячи з результатів аналізу прокурорської практики за 2002-2003 роки, майже
всі прокурорські заходи у цій сфері спрямовані на з’ясуванні питань, пов’язаних
із застосуванням заходів державного примусу в межах повноважень, якими наділені
органи позавідомчого контролю. Зараз, коли прокурорський нагляд за додержанням
законів цими органами уперше по-справжньому активізувався, такий підхід слід
визнати обґрунтованим, оскільки він не дозволяє розпорошувати зусилля
прокурорів на одночасному вирішенні багатьох проблем додержання законності у
цій сфері. Це не могло не відбитися і на змісті цієї роботи. Згодом становище
може змінитись.
Ефективність перевірки виконання законів у тому чи іншому органі позавідомчого
контролю залежить від ретельності підготовки до неї. В літературі уже були
висловлені рекомендації з цього приводу. Зокрема, прокурор витребує: 1)
статистичні звіти про діяльність контролюючого органу; 2) матеріали перевірок,
проведених на підконтрольних підприємствах та організаціях; 3) узагальнення
контрольної діяльності; 4) довідки про наслідки перевірки роботи даного
контролюючого органу органом вищого рівня або довідки про наслідки перевірок,
проведених органом вищого рівня у підпорядкованих органах контролю; 5)
переписка із слідчими і судовими органами; 6) документація з розгляду звернень
(заяв і скарг) громадян та юридичних осіб, в тому числі на незаконні дії і
рішення посадових осіб контролюючого органу; 7) приписи про усунення порушень
законів, інших норм і правил; 8) копії інформаційних листів і тому подібних
документів, надісланих керівником контролюючого органу іншим органам державної
влади і місцевого самоврядування до відома і вжиття ними відповідних заходів
щодо усунення причин правопорушень та умов, що сприяли їх вчиненню; 9)
матеріали справ про адміністративні правопорушення [160, с.9; 161, с.29-36].
Зосередимо тепер увагу на основних питаннях, які підлягають з’ясуванню при
проведенні перевірок.
1. Наявність юридичних підстав для здійснення контрольних заходів
Це питання набуло особливої актуальності в сучасну епоху, коли завершується
перехід української економіки на ринкові рейки. Тотальний контроль, який був
властивий командно-адміністративній економічній системі, в сучасних умовах є
неприйнятним. У зв’язку з цим виглядає цілком логічною ініціатива Президента
України щодо встановлення певних рамок діяльності контролюючих органів стосовно
суб’єктів підприємництва, що знайшла вираз у названому вище Указі. Проте нам
видається неприйнятним термін «дерегулювання» стосовно діяльності контролюючих
органів, оскільки вони переважно не здійснюють нормативно-правового регулювання
суспільних відносин. У преамбулі указу говориться не про дерегулювання, а про
зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність. Найкращим
визначенням характеру цих заходів, на наш погляд, було б упорядкування
контролю, але, у всякому разі, не «послаблення впливу контролюючих органів на
діяльність суб’єктів підприємництва», як стверджують деякі науковці [162,
с.71]. Навпаки, науково обґрунтоване врегулювання контролю закликано сприяти
підвищенню його ефективності. Важливим завданням такого впорядкування є
викорінення з контрольної практики безпідставних і безрезультатних перевірок,
їх дублювання різними органами, оскільки це значно ускладнює
виробничо-господарську діяльність суб’єктів підприємництва.
Указ стосується не будь-яких сфер контрольної діяльності, а лише діяльності тих
державних органів, які перевіряють фінансово-господарську діяльність суб’єктів
підприємництва, у першу чергу, податкових та митних.
Відповідно до указу контролюючі органи проводять планові і позапланові виїзні
перевірки (слово «виїзні» тут видається зайвим – Т.К.). Про проведення планових
перевірок суб’єкт підприємництва має бути повідомлений письмово за десять днів
із зазначенням дати перевірки. У п.3 Указу передбачені підстави проведення
позапланових перевірок. Серед них, зокрема, – скарги суб’єктів підприємництва
про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час
проведення перевірки. На жаль, не передбачена така підстава для подачі
звернень, як заяви і скарги громадян на порушення порядку заняття
підприємницькою діяльністю. Виняток зроблено лише для органів у справах захисту
прав споживачів, які здійснюють позапланові перевірки виключно на підставі
отриманих від споживачів скарг (п.4).
Неповнота Указу у цій частині повністю блокує можливість перевірок багатьох
заяв і скарг і їх вирішення на підставі Закону України «Про звернення
громадян». Це суперечить іншим указам Президента, спрямованим на реалізацію
права на подачу звернень. Тому зазначена норма потребує доповнення.
Звертає на себе увагу те, що уже після видання Указу керівниками різних
контрольних відомств були видані положення та інструкції, у яких по-різному
регулюються питання організації перевірок, хоча усі вони передбачають як
планові, так і позапланові перевірки.
Так, Положенням про проведення перевірок додержання законодавства про захист
економічної конкуренції, затвердженим Головою Антимонопольного комітету України
(наказ №182-р від 25.12.01 р.) [163] передбачено проведення позапланових
перевірок за поданнями органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління (що це за
органи? – Т.К.) і контролю.
Інструкцією про порядок здійснення державного нагляду