РОЗДІЛ 2
ДИСКУРСИВНІ ТА СТРУКТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СЕМАНТИЧНИХ НЕОЛОГІЗМІВ І НЕОЛОГІЧНИХ
ЗВОРОТІВ
Словниковий склад мови дає змогу мовцеві вербалізувати оточуючу дійсність, його
ставлення до неї, свій внутрішній світ і таким чином передавати інформацію.
Однак бачення світу дуже індивідуальне. Кожен індивід виділяє в одержаній
інформації і передає те, що він вважає найголовнішим. Таким чином, як зазначає
Т. В. Король, у будь-якому акті комунікації інформант акцентує увагу на
ознаках, релевантних лише для певного повідомлення [87, с. 80]. Проте в
багатьох випадках використання лексичної одиниці, яка б точно відтворювала його
ідеї, наміри та враження може виявитися для нього і недостатньо результативним.
У таких випадках починається пошук нових мовленнєвих способів висловити свою
думку. Тому неологія як наука пов’язана не лише із структурними особливостями
лексеми, а й з її значенням, рівнем досвіду мовця, який поєднує слова у
висловлювання.
Відомо, що нове в житті (реалії та ситуації) необов’язково має бути пов’язане з
появою нових матеріальних форм лексичних одиниць. Особливість семантичних
неологізмів як нових лексичних одиниць полягає в появі нового значення чи його
відтінку в межах одного й того ж слова / словосполучення. Отже, як зазначає
французький мовознавець Л. Гільбер, семантична неологія відрізняється від інших
типів неології тим фактом, що формальна частина лексеми, яка використовується
як основа новотвору, без будь-яких інтралексематичних комбінацій (морфемних
змін) структурується в нову лексичну одиницю [193].
Вторинні (похідні) значення слова розвиваються під впливом і внутрішніх, і
зовнішніх чинників. Позамовні чинники є тим імпульсом, який мотивує появу в
мові у зв’язку з розвитком науки й техніки нових понять, реалій чи актуалізацію
деяких суспільних явищ. Саме вони приводять в дію внутрішні чинники, закладені
в системі мови і виявляються у вигляді закономірностей її розвитку [92, с. 63].
Внутрішньомовні чинники стимулюють таку фреквенталію, як варіантність слова, що
виявляється і щодо вираження, і щодо змісту і є проявом дії закону
асиметричного дуалізму мовного знака, сформульованого С. О. Карцевським:
“сигніфікант намагається набути нових функцій, а сигніфікат – виразити себе
іншими засобами, аніж його власний знак. Вони асиметричні й перебувають у стані
нестійкої рівноваги. Саме завдяки цьому асиметричному дуалізмові структури
знаків мовна система може еволюціонувати” [73, с. 90]. Така теза пояснює
постійну динаміку розвитку слів, і, відповідно, словникового складу мови.
Отже, елементи слова можуть модифікуватись і кількісно і якісно. Прикладом
кількісних змін слова може бути розширення чи звуження сфери валентності
лексико-семантичних варіантів слова, що розширює чи звужує його семантичне
навантаження. Якісно лексико-семантичні варіанти слова також зазнають певних
змін: основний може втратити актуальність і зайняти функціональну периферію.
Наявними є й інші семантичні зв'язки в межах семантичної структури слова, що
виникають внаслідок перегрупування його лексико-семантичних варіантів [69, с.
15], які змінюють своє прагматико-функціональне навантаження, що приводить до
появи нових елементів, нерідко конотативного характеру.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що семантична неологія тісно пов’язана
з моносемією та полісемією. Проте, як зазначає Л. Гільбер, моносемія можлива у
всіх видах неології, окрім семантичної, оскільки семантичний неологізм має,
щонайменше, два значення [193, с.65]. Полісемію в мові, зазвичай, можна
пояснити антиномією безмежності / обмеженості в мові [79, с.13]. З одного боку,
безмежність змісту пізнання і з іншого – обмеженість мовних знаків, з уваги на
це один і той самий звуковий комплекс виявляється багатофункціональним. Отже,
потреба появи кількох значень в межах однієї лексемної структури випливає із
самої природи лінгвістичного знака і мотивована варіантними позамовними
процесами. Автор лексичної інновації надає їй конкретного значення. І якщо з
часом новоутворена лексема стає функціональною, тобто входить до загального
вжитку, то може бути втрачена її первинна моносемія, що зазвичай пов’язано з
особливостями індивідуального сприйняття слів і словосполучень, оскільки
особиста інтерпретація адресантом може вносити певні зміни в семантичне
навантаження лексичних одиниць.
Отже, семантична структура слова має комплексний характер і в ній можуть
поєднуватись різнотипні елементи. Слід також зазначити, що у ній корелюють
константні та змінні елементи. Завдяки константним елементам значення
зберігається неперервність номінативної функції слова, а його змінні смислові
елементи розширюють можливості номінації шляхом комбінаторних модифікацій, що
призводить до появи семантичних неологізмів.
2.1. Різновиди семантичних неологізмів та особливості їх вживання в
медіадискурсі
2.1.1. Видозміни референта як спосіб утворення семантичних неологізмів
З історії розвитку семантики слів відомо, що терміни можуть змінювати своє
лексичне навантаження через модифікацію референта зі збереженням матеріальної
форми лексеми. Відкриття нових емпіричних фактів призводить до зміни наших
знань про особливості референта, що, в свою чергу, зумовлює розвиток значення
лексеми, яка його позначає. Як стверджує О.М.Кузнєцов, потенціал референції
терміна може розширюватися шляхом додавання певного класу емпіричних подій [93,
с. 102], на основі якого формується новий референційний потенціал. Видозміни
референта часто ведуть до появи у структурі значення слова нових сем,
стимулюючи таким чином її розширення. Саме так можна пояснити модифікацію
семантики терміна pilote, як
- Київ+380960830922