розділ 2.2.
ВИСНОВКИ ПО РОЗДІЛУ
1. Серед проблем теорії і практики менеджменту центральне місце відводиться
комплексу проблем, пов'язаних з індивідуальною діяльністю керівника. Оскільки
керівництво набуває такої важливої практичної ролі, його постійне дослідження і
розвиток об'єктивно виступає головною і водночас досить складною проблемою
теорії управління. Труднощі вивчення діяльності керівника обумовлені
об'єктивними обставинами.
2. Дослідження управлінської діяльності повинно бути специфічним аспектом
аналізу всіх проблем менеджменту. Воно повинно базуватися на міждисциплінарному
підході, тобто його ефективність забезпечується використанням обґрунтованого
комплексу технологій різних наук. Вивчення управлінської діяльності потребує не
стільки раціональних, скільки інтуїтивних, евристичних методів, які не є
безпосередньо методами менеджменту, а таких суміжних з ним наук, як соціологія,
психологія, соціоніка тощо. Оскільки управлінська діяльність реалізується
людьми, які мають справу з поведінкою інших людей, то її засоби і інструменти
значною мірою обумовлені їх особистісними характеристиками.
3. Діяльність необхідно досліджувати як форму активного відношення суб'єкта до
дійсності, направлену на досягнення свідомо поставлених цілей і пов'язану із
створення суспільно значущих цінностей і опануванням суспільного досвіду.
4. Узагальнення літератури надало змогу по-новому класифікувати види
діяльності, серед яких особливе місце відвести – управлінській. У людській
діяльності можна виділити різновиди: за предметною сферою праці (трудові
професії і спеціальності); за змістом (інтелектуальна і фізична); за специфікою
предмета ("суб'єкт-об'єктно" різновиди, де предметом діяльності є матеріальний
об'єкт, і "суб'єкт-суб'єктні" різновиди, де предметом впливу є люди); за
умовами здійснення (діяльність в нормальних і екстремальних умовах). Психологи
розрізняють трудову, навчальну та ігрову діяльність.
5. Особливість управлінської діяльності порівняно з іншими різновидами людської
діяльності полягає у тому, що вона являє собою синтез індивідуальної та
сумісної діяльності. Так, управлінська діяльність обов'язково передбачає
наявність суб'єктів, якими керують, тобто є сумісною, хоча при цьому вона не
перестає бути індивідуальною, тому що вимагає реалізації тих засобів, які
характерні для структури індивідуальної діяльності.
6. Управлінська діяльність має суттєві психологічні особливості, оскільки є
різноманітною, та творчий характер. Завдання, які розв'язує керівник, носять
прогностичний характер, а керівники несуть високе психічне навантаження, яке
викликане великою відповідальністю за прийняття рішень.
7. Дослідження діяльності керівника неможливе без врахування здібності однієї
людини впливати на поведінку іншої, тобто без аналізу влади, основою якої є
залежність однієї людини від іншої. Поняття "влада", "керівництво", "лідерство"
тісно пов'язані між собою. Можна говорити, що як керівники, так і лідери мають
владу, за допомогою якої впливають на поведінку залежного від них персоналу.
8. Подібність функцій лідера і керівника часто призводить до того, що лідерство
часто переходить у керівництво, а керівництво в лідерство, і цей перехід у
будь-якому випадку значно підвищує ефективність управлінської діяльності.
Керівництво – це окремий випадок управління, головна відмінність якого полягає
в тому, що керівництво обмежується впливом на людей та їх спільноти; має за
мету активізувати чиюсь діяльність відповідно до задумів керівника.
9. Ні особистісні якості, ні стилі керівництва самі собою не визначають
ефективність управлінської діяльності. Різні ситуації вимагають різних стилів
керівництва. Саме узгодження технологій стилю керівництва і суттєвих
особливостей управлінської ситуації є головною умовою ефективності
управлінської діяльності.
10. Проблема виділення головних психологічних рис керівника ще остаточно не
вирішена. Труднощі такого виділення пов'язані з тим, що в умовах надзвичайно
швидкого технічного і економічного розвитку важко точно визначати та
прогнозувати умови оптимальної поведінки в ситуаціях, які не відомі і які важко
прогнозуються.
11. Теорія і практика останнім часом орієнтується на глибоку психологізацію
менеджменту. Отже, без дослідження можливостей поєднання функцій керівника і
лідера (який впорядковує діяльність групи на основі психологічних технологій)
пошуки резервів підвищення ефективності управлінської діяльності
безперспективні. Тому необхідно, на нашу думку, виконати узагальнення ставлення
вітчизняних і зарубіжних вчених до явища лідерства, результатів та підсумків
вивчення природи цього феномену.
12. Узагальнення теоретичних підходів до дослідження феноменів керівництва та
лідерства показало, що в них відсутній акцент на посилення інноваційної
підприємницької риси в поведінці керівника. У зв'язку з цим потрібно докладніше
дослідження потенціалу підприємливості як у працівників системи управління в
цілому, так і керівників зокрема.
13. Ефективність роботи керівника залежить від його ділових якостей, складності
і відповідальності, виконуваних ним управлінських завдань, рівня його
професійної підготовки (освіти, професійного досвіду, успіхів у роботі),
авторитету керівника в колективі, результатів роботи керованого ним
підрозділу.
14. Підвищення ефективності роботи підрозділів і організації в цілому може бути
досягнуто тільки в тому випадку, якщо, з одного боку, кожен керівник буде
якнайкраще використовувати всі можливості, які є в його розпорядженні, а з
іншого – керівні посади будуть обіймати самі гідні цього найрозумніші люди.
Основні положення опубліковані
- Київ+380960830922