РОЗДІЛ 2
ОБ`ЄКТИ, МЕТОДИ ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводилися у Інституті кормів УААН та Полтавській державній
аграрній академії. Колекція сортів вирощувалась на сірих лісових ґрунтах у
дослідному господарстві "Бохоницьке" Інституту кормів Української аграрної
академії наук з 1998 по 2002 рр. Хімічний склад зерна визначався у лабораторії
селекції та зоотехнічної оцінки кормів вищеназваного інституту. Аналіз
отриманих даних та апробація результатів проводилися на базі Полтавської
аграрної академії.
З метою максимального та всебічного вивчення впливу агроекологічних умов на
урожайність і якість насіння сої дані були підібрані таким чином, аби вони
відповідали слідуючим умовам:
1. Широкий набір сортів, що значно відрізняються поміж собою за основними
господарськими ознаками. Зокрема, сорти сої, які вивчались, відрізняються за
тривалістю вегетаційного періоду, пластичністю до дії агрокліматичних
факторів. Це обумовлено особливостями розвитку рослин, зумовлених їх
походженням [37].
2. Різні за метеорологічними умовами роки.
2.1. Об’єкти досліджень
Колекція сортів. При проведенні досліджень використовувались 42 сорти сої
колекції Інституту кормів Української аграрної академії наук, м. Вінниця.
Досліджувані сорти мають різне походження, і отже суттєво відрізняються між
собою по відношенню до різних факторів навколишнього середовища. Дані
представлені у вигляді таблиць у додатках А1 - А4.
Соя має багатовікову історію селекції і вирощування у різних регіонах. Тому, в
залежності від походження її сучасні сорти характеризуються різною
холодостійкістю, посухостійкістю, строками достигання, якістю продукції, вони
мають специфічні вимоги до фотоперіоду.
Темпи розвитку обумовлюються як генетичними особливостями сортів, так і умовами
навколишнього середовища. Генетичні характеристики визначають тривалість
вегетації, яка властива різним сортам сільськогосподарських культур для даної
місцевості (ранньостиглі та пізньостиглі сорти).
Під скоростиглістю, піздньостиглістю і т.ін. розуміють швидкий або тривалий
розвиток рослин на усіх, або деяких етапах онтогенезу; відносно раннє або пізнє
формування генеративних органів, квітування, плодоносіння. Визначення
скоростиглості пов`язується зі строком настання обумовленої (найчастіше це
квітування, стиглість насіння) фази розвитку рослини.
За тривалістю вегетаційного періоду сорти сої підрозділялись на ранньостиглі,
середньостиглі і пізньостиглі.
Ранньостиглі (100 – 109 днів): Фаетон, Ізумрудна, Медея, Романтика,
Красноградська 86, Київська 27, Київська 98, Харківська зернокормова,
Побужанка, Юг-30, Аметист, Краса Поділля, Київська 97, Іванка, Мрія, Чернятка,
Харківська 35, Харківська 66, Київська 91, Київська 451, Устя.
Середньостиглі (120 – 139 днів): Подільська 1, Подільська 416, Агат, Полігон 9,
Хаджибей, Подолянка, Оріана, Артеміда, Побужанка 2, Харківська 100,
Прикарпатська 81, Золотолиста, Харківська 707, Феміда, Прикарпатська 96,
Вікторія.
Пізньостиглі (140 – 159 днів): Чернівецька 8, Оксана, 1188 (6)95, Аполон,
Валюта, Анатоліївка, Октябрь 70, Подолянка, Ватра, 1216 (8) 95.
При вивченні впливу агроекологічних умов на урожайність і якість насіння сої ми
використовували дані лабораторії селекції та зоотехнічної оцінки кормів:
- показники врожайності;
- стандартний аналіз хімічного складу насіння сої та сухої речовини: протеїн,
жир, клітковина, зола, безазотисті екстракційні речовини, фосфор;
- дати висіву;
- фенологічні спостереження.
2.2. Умови і методи досліджень
Польові досліди проводились на протязі 1998-2002 рр. в дослідному господарстві
"Бохоницьке" Інституту кормів УААН.
При постановці польових дослідів і проведенні фенологічних спостережень
керувались "Методикою польового досліду" [9] і "Методикою державного
сортовипробування сільськогосподарських культур" [25].
Попередники в польових дослідах - озима пшениця, кукурудза на силос і ярий
ячмінь, повторність - трьох-шестиразова. Площа облікової ділянки -10 і 25-50
м2. Ґрунти дослідної ділянки – сірі лісові середньосуглинкові на лесі. Вміст
гумусу в орному шарі ґрунту складає 2,1-2,3 % (за методом Тюріна у модифікації
Сімакова); рН (сольове) (рН-метричним методом) – 4,9-5,3; гідролітична
кислотність (за Каппеном) – 3,5-3,8; сума ввібраних основ (за Каппеном –
Гільковіцем) – 12,9-13,6 мг.екв. на 100 г ґрунту; гідролізованого азоту (за
Корнфілдом) – 7-9 мг; рухомого фосфору й обмінного калію (за Чиріковим) –
відповідно 10-12 і 13-14 мг на 100 г ґрунту. Гідротермічні умови в роки
досліджень значно відрізнялись від середніх багаторічних показників.
Сою висівали при настанні стійкої температури в ґрунті на глибині 10 см - 12
°С. Спосіб сівби широкорядний з міжряддям 45 см. Довжина ділянок 10 м. Насіння
в день посіву оброблялось ризобофітом (штам М 8).
Збирання сої проводили в фазу повної стиглості при вологості зерна 14-15 %
прямим комбайнуванням.
Облік урожаю зерна проводили методом суцільного збирання і зважування його із
всієї облікової ділянки. Врожай насіння сої перераховувався на 100 % чистоту і
14 % вологість.
Дослідження проводили на базі лабораторії якості зерна Інституту кормів УААН.
Визначення хімічного складу насіння проводилось за допомогою інфрачервоного
аналізатора якості продукції NIR 4250.
Методика – побудова математичної моделі на основі розподілу процесу розвитку
рослини сої на фази та вивчення впливу погодних умов стосовно кожної із них.
Адекватність моделі перевірялась за допомогою польових досліджень сортів з
різною тривалістю вегетаційного періоду.
2.3. Грунтово-кліматичні умови місця проведення досліджень
Агроеко
- Київ+380960830922