Ви є тут

Функціональні характеристики нелітерних знаків французької мови.

Автор: 
Станіслав Ольга Вадимівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U000168
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕЛІТЕРНИХ ЗНАКІВ ІЗ БУКВОЮ ТА НЕЛІТЕРНИХ ЗНАКІВ
СЕРЕДИНИ СЛОВА
2.1. Функції діакритичних знаків як графем французького письма
Насамперед зазначимо, що нелітерні знаки з буквою – це позаалфавітні елементи,
які входять до складу французької мови і відрізняються від інших одиниць
писемної системи своїм графічним зображенням та розташуванням. Ці нелітерні
графеми представляють собою найпростіші символи у вигляді крапок, штриха,
розташовані з верхнього або нижнього краю рядка, тобто над чи під літерою, до
якої вони відносяться.
Отже, в систему сучасної французької орфографії входять такі нелітерні знаки з
буквою: ґ(accent aigu) – акут, `(accent grave) – гравіс, ^(accent circonflexe)
– циркумфлекс, Ё (trйma) – трема, з (cйdille) – седій [215, c. 66], а також
надрядкові та підрядкові знаки, що властиві графічним системам інших мов.
Існують різні підходи щодо визначення статусу цих одиниць у французькій
орфографії. Одні романісти відносять їх до графем [2, с. 87], інші розглядають
як тип графеми “буква з діакритичним знаком” [34, с. 10] або ж додаткова
графема [53, с. 50]. Ми поділяємо думку Г.Г.Крючкова, що це самостійні одиниці,
які можна розглядати як окремі графеми [72, с. 123]. Він же вводить терміни
супраграфеми (надрядкові знаки) й субграфеми (підрядкові знаки) та пропонує
об’єднувальну назву амфіграфеми (від грецької амфі – навколо, з обох боків).
У лінгвістичній літературі досліджувані знаки отримали назву діакритичних (від
грецької diakritikos – розрізнювальний). Їх визначають як графічні одиниці, що
змінюють звучання букви, яку вони супроводжують. Виходячи з цього, можна
стверджувати, що основна функціональна характеристика нелітерних знаків із
буквою – фонетична. Це видається достатньо вірогідним, оскільки однією з
причин, що зумовили появу у французькій мові діакритичної системи, є
невідповідність успадкованого від Римської імперії латинського алфавіту
сучасній звуковій системі.
2.1.1. Акут
Акут є надрядковим нелітерним знаком французької орфографії, що супроводжує
лише одну літеру е. Вказаний знак позначає закриту вимову цього звука: й –
[e]:
аimй – [еme]
сlй – [kle].
Щодо позиційних закономірностей, то досліджувана одиниця вживається:
– перед голосним, навіть якщо цей останній невимовний: rйel, aimйe;
– в абсолютному кінці слова: prй;
– у кінці слова перед німим приголосним s: prйs, aimйs. Якщо ж слідує інша
німа буква, то акут не ставиться, порівняйте: clй – clйs, але: clef ;
– у середині слова – в графічно відкритому складі: rйpйter, fйerie;
– з метою роздільного читання буквосполучення з голосних звуків: rйunir, prйau,
plйiade, rйussir.
У результаті еволюції фонологічної системи сучасної французької мови відбулися
певні зміни у функціонуванні цього діакритичного знака. Оскільки фонетика тяжіє
до редукування ненаголошених голосних фонем, то основна, що склалася історично,
фонетична функція акута тепер повністю реалізується лише у наголошеному складі
монограми й. У ненаголошеній позиції відбулися кількісні й якісні зміни
основної фонетичної функції цього надрядкового знака, що пов’язано з
виникненням нового редукованого голосного звука, що є менш закритим [134, с.
109]. У такому разі акут виконує роль графічного маркера:
prйvenir
crйmerie
йvйnement.
Проаналізовані приклади надали можливість виділити такі випадки реалізації
графомаркованої функції акутом:
– у дієсловах на зразок cйder, у формах futur та conditionnel: je cйderai, je
cйderais;
– в словах, у яких й знаходиться на початку слова або входить до складу
префіксів й-, dй-, prй-: йchelon, йcrevisse, йperon, йlever, dйcevoir,
prйvenir;
– в іменниках, що утворені за допомогою суфіксів: -ment, -erie: abrйgement,
affйterie, allйgement, cйlerie, crйmerie, empiйtement, hйbйtement, vйnйrie;
– у чотирьох гніздах слів, у яких спостерігається порушення морфологічного
принципу:
piиce: rapiйceter, rapiйcetage, але: empiиcement, rapiиcement;
rиgle: rйglementer, rйglementaire, rйglementation, але: rиglement,
dйrиglement;
sec: sйcheresse, sйcherie, але: sиchement, assиchement, dessиchement;
venir: йvйnement, але: avиnement;
– у спільнокореневих словах, коли одне зі слів пишеться з акутом, а інше без
нього: abrйviation – brevet; recйler – celer, receleur; cafй – cafetiиre;
йlйvation– йlever; gйlatine, congйlation – geler; gйnuflextion – genou;
sйrйnitй – serein; sйminal – semer; tйnacitй – tenace; vйnйneux – venin;
vйnerie – veneur.
Отже, спостерігається зміна фонетичної функції акута в монограмі й в
ненаголошеному складі. Попри це, він залишається невід’ємним елементом
французького графічного слова.
В процесі дослідження було виявлено, що акут здійснює змісторозрізнювальну
функцію: уточнює семантичне значення слів або диференціює їх граматичні форми.
Наприклад, у наведених нижче парах слів акут виступає єдиним диференціатором
змісту лексичних одиниць:
recrйer (відтворити) – rйcrйer (розважати, забавляти)
reformer (переформувати) – rйformer (реформувати)
repartir (знову поїхати) – rйpartir (розподіляти)
ressigner (підписати ще раз) – rйsigner (поступатися).
ressonner (подзвонити ще раз у двері) – rйsonner (відображати звук, звучати).
За допомогою названого знака на графічному рівні розрізняється і така пара
власних назв:
Gйlon – Gelon.
Крім цього, відзначаємо можливості акута у встановленні граматичних категорій
слів:
forcйment (adv.) – forcement (subst.) 
aveuglйment (adv.)  – aveuglement (subst.) 
dйs (subst.)  – des (art.)
lйs (subst.)  – les (art.)
tйs (subst.) – tes (pron.).
Розглянуті приклади уможливлюють стверджувати про те, що ця графема представляє
собою абсолютний