РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ І ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ
ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
2.1. Розподіл земель населених пунктів за суб’єктами власності
і функціональним призначенням
Реформування земельних відносин в Україні охоплює всі категорії земельного
фонду. Нарівні із землями сільськогосподарського призначення, які в найбільшій
мірі охоплені реформуванням щодо форм власності на землю і господарювання на
ній, інтерес з цієї точки зору становлять і землі населених пунктів.
Серед земель населених пунктів особливий характер має використання земель міст,
зокрема обласного та районного підпорядкування. Тут земля виступає як
просторовий операційний базис для розміщення об’єктів будівництва, хоч не
виключається її використання як головного засобу виробництва в сільському і
лісовому господарстві. Раціональне використання землі суттєво впливає на
економічний стан господарювання юридичних і фізичних осіб на території
населених пунктів, що має важливе значення в умовах ринкової економіки.
Згідно зі статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової і
громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного
пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою
з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил
забудови.
Як відомо, проекти планування і забудови міст, селищ розроблялись у той час,
коли система регулювання використання та забудови земель населених пунктів
здійснювалась за умов державної власності на землю, замовниками були переважно
юридичні особи та громадяни, землевпорядкування здійснювалось безкоштовно. У
населених пунктах в період реформування земельних відносин особливо актуальним
є питання ведення земельного кадастру. Так, до земельної реформи не існувало в
населених пунктах землевпорядної служби і земельний кадастр не вівся, у
землеволодільців і землекористувачів були відсутні документи на право
користування землею, не проводилася реєстрація землекористувань,
невпорядкованим був облік земель, та й не здійснювався належний контроль за їх
використанням і охороною.
Міста та інші населені пункти займають більше як 6,9 млн. га земельного фонду
України, або 11,5%.
Землі населених пунктів нараховують 1,55 млн. га, які розміщені під забудовою.
Також в населених пунктах є сільськогосподарські угіддя, які складають 4,6 млн.
га, в тому числі орні землі займають 3,3 млн. га, багаторічні насадження -
3467,6 тис. га, сіножаті, пасовища - 917,7 тис. га.
Статистичні дані свідчать про те, що хоч площа земель населених пунктів значно
менша, ніж земель сільськогосподарського призначення, однак грошова оцінка їх
значно вища, внаслідок чого і вища сума надходжень до державного і місцевого
бюджетів від справляння плати за землю.
З проведенням земельної реформи в Україні з’являється велика кількість
власників землі. Кожен власник землі хоче сам вирішувати свої наміри щодо
житлового, виробничого, культурно-побутового або іншого будівництва з
дотриманням тих обмежень і умов, які визначені законодавством. У таблиці 2.6
наведено кількість громадян, які приватизували свої ділянки.
У період реформування земельних відносин у населених пунктах значно змінилась
структура власності земельного фонду: від виключно державної власності на землю
- до власності фізичних і юридичних осіб. Так, на території України
нараховується 12,6 млн. громадян, які мають право на приватизацію земельних
ділянок. Найбільше приватизували земельних ділянок в Сумській, Волинській,
Закарпатській, Запорізькій областях.
Важливе значення сьогодні відводиться управлінню земельними ресурсами у
населених пунктах. Складені генеральні плани населених пунктів не відповідають
сучасним вимогам і стандартам нових земельних відносин, формування яких
проходить на базі державної, комунальної і приватної власності на землю.
Необхідність даних земельного кадастру в населених пунктах для управління
земельними ресурсами стає особливо актуальною у зв’язку з купівлею, продажем,
даруванням, передачею у спадщину, обміном землі разом з нерухомістю,
проведенням аукціонів міських земель. У сьогоднішніх умовах потенційний
інвестор позбавлений достовірної земельно-кадастрової і містобудівної
інформації для обґрунтованого формування своїх намірів щодо найбільш ефективних
капіталовкладень в землю населених пунктів. Об’єктивні дані земельного кадастру
міста стануть базою для функціонування не лише землевпорядних органів, але й
таких структур, як земельний банк, земельна біржа, земельний суд, земельна
поліція.
Завершено перше десятиріччя проведення земельної реформи. За цей період суттєво
змінилась структура землекористування в населених пунктах, а це особливо
відчувається в містах. Різко (на 90%) зросла кількість землекористувачів і
складає на сьогодні близько 15 млн. Так, у результаті купівлі-продажу,
дарування, успадкування збільшилась приватизація земельних ділянок як
громадянами, так і юридичними особами.
Проведення земельної реформи в населених пунктах спричиняє певні конфлікти між
приватними, громадськими, державними інтересами. У зв’язку з цим потрібно
створювати новий механізм управління, який би передбачав чітке узгодження їх
інтересів. Власники земельних ділянок не можуть використовувати їх на свій
розсуд, не зважаючи на права інших власників та інтереси територіальної громади
і суспільства. Створення нової форми управління в населених пунктах буде
ґрунтуватись на тому, що найдоцільніший тип використання землі визначатиметься
не рішенням відповідного органу, а вкладенням інвесторів, численних власників
та користувачів земельних ділянок. Всі ці
- Київ+380960830922