РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
2.1. Педагогічні умови формування комунікативної компетенції у професійній
підготовці
У першому розділі нами було визначено сутність поняття “комунікативна
компетенція майбутніх учителів іноземних мов”, окреслено її компоненти,
проаналізовано стан професійної комунікативної підготовки майбутніх учителів у
практичній діяльності вищих педагогічних навчальних закладів.
Ми розуміли, що процес формування професійної компетентності майбутніх учителів
іноземних мов, взагалі, та її комунікативної складової, зокрема, є неможливим
без створення й виконання певних умов, від яких залежать результативність і
ефективність його протікання, та які впливають на якість підготовки майбутніх
фахівців. Це підтверджується і висловленням Ю.К. Бабанського, що ефективність
педагогічного процесу закономірно залежить від умов, у яких він проходить [12].
Цей факт спонукав нас до наукового обґрунтування педагогічних умов, які
забезпечували б ефективне формування комунікативної компетенції майбутніх
учителів іноземних мов. Варто зазначити, що науковці виділяють чотири групи
умов формування професійної компетентності [97]:
- нормативні: змістовна й інформаційна готовність майбутнього вчителя до
педагогічної діяльності, установка на компетентно-професійну діяльність у нових
умовах, індивідуальний підхід до здобуття професійної компетентності;
- загально-педагогічні: забезпечення інтегративної успішності процесу
формування професійної компетентності майбутніх учителів, актуалізація
можливостей навчальних предметів для формування професійної компетентності
майбутніх учителів з урахуванням їхньої спеціалізації та кваліфікації,
стимулювання процесу саморозвитку майбутніх учителів;
- професійно-педагогічні: наявність компетентних педагогічних дій у професійній
підготовці майбутніх учителів, співвідношення методів і форм їхньої підготовки,
емоційно-оцінні відносини між студентами та викладачами;
- загально-соціальні: потреба в професійно-компетентних учителях, здатних
працювати в мінливих умовах.
У нашому дослідженні під педагогічними умовами ми будемо розуміти зовнішні
стосовно особистості студента обставини навчання, що є причиною його якісних
змін. Вище згадані умови формування професійної компетентності є основою для
визначення педагогічних умов відповідно до теми нашого дослідження. До таких
умов, що забезпечують розвиток комунікативної компетенції майбутніх учителів
іноземних мов, ми відносимо: 1) створення освітнього комунікативного середовища
на засадах особистісно-орієнтованого та розвивального навчання; 2) забезпечення
міжпредметних зв’язків циклів психолого-педагогічних, фундаментальних і
професійно орієнтованих дисциплін; 3) системне використання педагогічної
діагностики в навчальному процесі вищого педагогічного закладу, що забезпечує
взаємодію викладача й студентів і дозволяє отримувати інформацію про хід
професійної підготовки, про досягнення та труднощі студентів в оволодінні
професійними знаннями, уміннями, навичками й особистісними якостями. Розглянемо
детальніше кожну з педагогічних умов.
Особистісно орієнтований підхід (Г.О. Бал, І.Д. Бех, О.М. Пєхота, В.В. Рибалка,
В.А. Семиченко, В.В. Сєріков, С.О. Сисоєва, І.С. Якиманська) до навчального
процесу у вищих педагогічних навчальних закладах передбачає перехід від знання
навчального предмета як мети навчання до навчального предмета як засобу
професійного становлення особистості; від пріоритету вузькоспеціалізованих
завдань до цілісного розвитку особистості майбутнього вчителя; від субпідрядних
стосунків у системі “викладач-студент” до педагогічної взаємодії, співтворчості
й співробітництва; від диктату викладача до діалогічного навчання, свободи
вибору навчальних завдань і створення умов для самоствердження та саморозвитку
в професійному середовищі.
Такий підхід передбачає, що замість трансляції змісту дисципліни викладач має
допомагати студентам засвоювати методи самостійного навчання та прийняття
рішень як професійних, так і соціальних проблем. Позицію, в якій перебуває
викладач, дослідники (І.Я. Глазкова, Р.О. Гришкова, Ю.М. Друзь, В.В. Морозов)
визначають як орієнтацію на психолого-педагогічне супроводження
особистісно-професійного розвитку та саморозвиток студентів у процесі навчання
у вищому закладі освіти. Для викладача особистісно орієнтований підхід до
професійної підготовки перш за все є відмовою від авторитарного стилю
спілкування зі студентами та переходом до демократичного стилю, що передбачає
повагу до особистості кожного, гуманістичність, визнання права на
індивідуальність. Педагог, який працює в особистісно орієнтованому режимі, має
враховувати різні типи та рівні засвоєння навчального предмета й орієнтуватись
як на результат, так і на процес навчання студентів. Діалог, спільний пошук
рішень та їх осмислення набагато важливіші для розвитку особистості, ніж готова
відповідь. Толерантність, емпатія, бажання зрозуміти кожного студента, оцінити
та прийняти його думку ставлять викладача в позицію співробітництва, що сприяє
вищій результативності навчання.
Практична реалізація особистісно орієнтовного підходу в професійній підготовці
майбутніх учителів іноземних мов, на нашу думку, можлива за умови створення у
вищому педагогічному навчальному закладі освітнього комунікативного середовища,
що розглядається нами як складне системне утворення, що ґрунтується на
суб’єкт-суб’єктних відносинах між усіма учасниками освітнього процесу та
передбачає таку організацію навчання, коли професійна підготовка майбутнього
вчителя відбувається безпосередньо у реальній або змод
- Київ+380960830922