Розділ 2
ОЦІНКА ТА ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСУВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА РИНКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
2.1. Управління та функціонування ринку телекомунікаційних послуг
Зв’язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні і покликаний
задовольняти потребу споживачів, органів державної влади, місцевого
самоврядування, оборони і безпеки держави в засобах і послугах електричного
зв’язку. Галузь зв’язку є однією з небагатьох галузей економіки України, що
характеризуються сталими показниками розвитку. Підприємства галузі зв’язку
формують ринок телекомунікаційних послуг, тому в роботі ці два поняття
розглядаються як рівнозначні.
За обсягом та діапазоном послуг електрозв’язку „Укртелеком” є безперечним
лідером у сфері телекомунікацій України. Підприємство володіє первинною
мережею, магістральними та зоновими лініями зв’язку.
Основою телекомунікаційної інфраструктури України є первинна мережа, яка
забезпечує організацію типових каналів і трактів передачі для з’єднання між
собою станцій комутації телефонної мережі та забезпечення потреб користувачів.
ВАТ „Укртелеком” разом зі своїми дочірніми компаніями контролює близько 60%
телекомунікаційного ринку України.
9 млн. своїх клієнтів (близько 80% загальної кількості абонентів), а це –
українські та іноземні громадяни, державні установи всіх рівнів, підприємства
та організації, Укртелеком забезпечує практично всіма видами телекомунікаційних
послуг:
– міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв’язок;
– проводове мовлення;
– радіозв’язок;
– радіомовлення і телебачення;
– документальний електрозв’язок;
– відеоконференцзв’язок;
– ISDN;
– надання в оренду цифрових каналів;
– доступ до мережі Інтернет.
92,86% акцій ВАТ „Укртелеком” належать державі, 7,14% – трудовому колективу.
Верховна Рада України визначає державну політику в галузі зв’язку і законодавчі
основи її реалізації.
Управління єдиною національною системою зв’язку здійснює Кабінет Міністрів
України.
Центральним органом державної виконавчої влади в області зв’язку, підлеглим
Кабінету Міністрів України, є Адміністрація зв’язку України, що регулює
відносини в галузі шляхом:
– видачі ліцензій на окремі види діяльності в області зв’язку і контролю за
дотриманням ліцензіатом їхніх умов;
– нагляду за функціонуванням засобів зв’язку усіх форм власності в мережах
зв’язку загального користування і взаємодіючими з ними засобами зв’язку
відомчих мереж зв’язку і мереж подвійного призначення;
– контролю за якістю надання послуг зв’язку операторами в мережах загального
користування і подвійного призначення усіх форм власності;
– контролю за дотриманням граничних тарифів на послуги зв’язку;
– організації наукових розробок і розробок стандартів для галузі;
– організації підготовки кадрів для галузі.
Адміністрація зв’язку України не має право втручатися в господарську діяльність
операторів зв’язку.
Повноваження й обов’язки Адміністрації зв’язку України до 01.01.05 р.
покладалися на Державний комітет звўязку та інформатизації України.
Система управління галуззю зв’язку носить ієрархічний характер. Система
управління поширюється на управління галуззю в цілому, підприємствами,
виробничими підрозділами підприємств. Відповідно до цього управління зв’язком
загального користування здійснюється системою органів управління: Державним
комітетом зв’язку та інформатизації України (розформований з 01.01.05 р.), ВАТ
„Укртелеком”, філіями ВАТ „Укртелеком” (рис. 2.1, 2.2).
Система органів управління галуззю зв’язку Російської Федерації наведена в
Додатку Ж.
З погляду управління галузь зв’язку має наступні особливості:
1. Зв’язок є багатофункціональним господарством, що вимагає наявності окремих
відділів управління для забезпечення керівництва технологічними структурами.
2. Відповідно до функціонування первинної мережі каналів, призначених для
передачі різної інформації, потрібною є наявність функціональних органів
управління в Державному комітеті зв’язку та інформатизації, об’єднанні,
підприємствах та вузлах електрозв’язку.
3. Наявність у галузі зв’язку будівельних, промислових підприємств і
організацій матеріально-технічного постачання вимагає від відповідних органів
управління узгодженої роботи цих підприємств з усіма підгалузевими органами.
Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України мережа електрозв’язку
колишнього СРСР повністю перейшла під юрисдикцію Міністерства зв’язку України.
Уряд вирішив продати „Укртелеком”, залишаючи повний державний контроль над
об’єктом.
В 2000 році Верховна Рада прийняла Закон „Про особливості приватизації
Українського державного підприємства електрозв’язку „Укртелеком” [45]. В
листопаді 2000 року Кабінет Міністрів прийняв відповідну постанову, і
передприватизаційну підготовку було розпочато. „Укртелеком” мав був бути
проданий вже в 2001 році.
В січні 2001 року було створено урядову комісію з приватизації компанії. В
червні 2001 року на конкурсних засадах було обрано радника – компанію Millenium
Financial Services в особі голови правління Стіва Джонсона. На початку 2-го
півріччя 2001 року Кабінетом Міністрів було затверджено план розміщення акцій
ВАТ „Укртелеком”: контрольний пакет акцій залишається в державній власності,
37% статутного фонду підлягали продажу на конкурсних засадах, 13% – пільговому
продажу працівникам підприємства. В березні 2002 року процес пільгової
приватизації було завершено, працівниками було придбано близько 6% акцій. Тому
Кабінет Міністрів 5,86% непроданих на пільгових умовах акцій додав до
37-відсоткового пакету. Для продажу на тендері виставлятиметься 42,86%
- Київ+380960830922