РОЗДІЛ 2
ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ НА ВУГІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Класифікація господарських ризиків вугільних шахт
Для ефективного аналізу господарських ризиків у вугільній галузі дуже важливо мати детальну класифікацію всіх видів ризиків. У сучасній економічній літературі описані й систематизовані класифікації ризиків для різного роду видів економічної діяльності підприємств. Різноманіття ситуацій і проблем, що виникають у господарюючих суб'єктів різного рівня і з різними цілями функціонування, розходження точок зору й ступеня деталізації веде до використання в аналізі господарської діяльності дуже великої кількості видів ризиків. Це породжує складність класифікації ризиків.
У літературі виявлено більше 40 видів класифікаційних ознак і більше 220 видів ризику. Особливої уваги, стосовно цілей дослідження, заслуговують класифікації, розроблені Балабановим І.Т. [44, 155], Глущенко В.В. [156], Гранатуровим В.М. [34, 49], Залуніним М.Ф. [157], Лапустою М.Г. [6], Петросовим А.А. [4], Устенко О.Л. [31], Хохловим М.В. [54], Штефаничем Д.А. [39]. Однак більшість із них характерні для підприємницької діяльності або діяльності підприємств взагалі. Для вугільних підприємств існує класифікація ризиків, які виникають при будівництві нових вугільних шахт у Росії, запропонована Петросовим А.А. Для дисертаційного дослідження було розглянуто умови функціонування діючих українських вугільних підприємств з урахуванням їх специфіки. На підставі аналізу й узагальнення класифікаційних ознак існуючих класифікацій для інших галузей і врахування особливостей вугільних підприємств, було запропоновано класифікацію господарських ризиків, характерних для вугільної промисловості [36, 158]. На рисунку 2.1 види господарських ризиків вугільних підприємств об'єднані за визначеними ознакам.
Рис. 2.1 - Класифікація господарських ризиків вугільних підприємств
Серед класифікаційних ознак, що найчастіше зустрічаються, можна назвати такі: масштаби і рівень прийняття економічних рішень, сфера виникнення, причини виникнення, можливий результат, ступінь впливу на діяльність, масштаб впливу, характер походження, характер економічних наслідків, види підприємницької діяльності, види операцій, яким властивий ризик і т.п.
Устенко О.Л., Гранатуров В.М. й інші вчені-економісти у своїх класифікаціях розглядають мікро- і макроекономічні ризики залежно від природи або рівня виникнення ризику. При цьому до макроекономічних ризиків, які виникають здебільшого на рівні держави і з причин, незалежних від діяльності конкретних підприємств, вони відносять політичні, валютні, регіональні ризики.
У запропонованій в дисертаційному дослідженні класифікації цей перелік крім політичних поповнюється кредитними ризиками, а також, з урахуванням специфіки вугільних підприємств, природними (гірничо-геологічними) та галузевими ризиками.
Політичні ризики значно збільшують ризики економічної діяльності в країні й знижують інвестиційну привабливість. До них відносяться: різка зміна політичного ладу в країні, зміна уряду або його економічного курсу, несприятливі зміни в законодавстві, реприватизація й націоналізація підприємств, внаслідок чого господарська діяльність підприємств у державі зазнає труднощів. Політичні ризики особливо характерні для країн з перехідною економікою, зокрема України. Ці ризики є основним фактором, що перешкоджає масовому припливу національних й іноземних інвестицій в українську економіку, що є сьогодні досить актуальною проблемою для гірничої економіки.
Галузеві або спеціальні ризики визначають величину ризику економічної діяльності безпосередньо в кожній з галузей народного господарства. Галузеві ризики - це унікальні мікроекономічні ризики, властиві кожній з галузей промисловості, які зумовлюють безпосередньо інвестиційну привабливість галузі.
До галузевих ризиків належать:
технологічний ризик: незастосування нових технологій та ймовірність фізичного й морального зносу основних виробничих фондів;
ризик ліквідності: імовірність зміни вартості основних виробничих фондів з урахуванням їх морального зносу;
ризик беззбитковості виробництва: імовірність неповного виробничого завантаження потужностей підприємства.
Для визначення величини технологічного ризику проводиться розрахунок циклів якісного оновлення основних виробничих фондів за галузями промисловості або сферами господарської діяльності. Показник якісного оновлення основних виробничих фондів (ОВФ) розраховується як величина зворотна коефіцієнту оновлення ОВФ, і показує, через який період часу нові ОВФ шахт досягнуть величини, рівної за обсягом ОВФ на початок періоду (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Значення циклів якісного оновлення основних виробничих фондів за видами промислової діяльності Донецької області в 2004 р. і їх стандартного відхилення за 2000-2004 рр.
Види економічної діяльностіСтандартне відхилення,
роківЗначення циклів якісного оновлення ОВФ, років123Промисловість у цілому3,9420Вугільна 8,2511Хімічна й нафтохімічна 12,317,54Металургія й обробка металу11,541,62Машинобудування10,127Виробіток електроенергії, газу, тепла й води33,2666,6Продовження таблиці 2.1
123Харчова2,559,8Легка10,7717,85Лісообробна14,81Целюлозно-паперова3,1912,82 Джерела: розрахунки автора на підставі [даних головного управління статистики по Донецькій області й оперативних даних управління промисловості Донецької облдержадміністрації про стан основних фондів за видами промислової діяльності].
За даними головного управління статистики по Донецькій області [159] для вугільної галузі за 2004 рік цей цикл рівнявся 11 років, а величина технологічного ризику розраховувалася