РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
Робота виконана на базі лабораторії імуногенетики інституту експериментальної
радіології (директор – д.м.н., проф. В.В.Талько) Наукового центру радіаційної
медицини АМН України (генеральний директор – член-кор. АМН України, проф. В.Г.
Бебешко), а також на базі дитячої клінічної лікарні №2 м. Києва (головний лікар
– к.м.н. О.Л.Дзюба).
Всього обстежено 178 дітей. У динаміці лікування - 156 хворих, з них 112 дітей
з рецидивним бронхітом та 44 – з гострим бронхітом у віці від 2 до 14 років.
Контрольну групу склали 22 практично здорові дитини.
Усі діти були поділені на 2 вікові групи з урахуванням особливостей певного
онтогенетичного періоду [91, 195]. До першої вікової групи (2-6 років) увійшло
39 дітей з рецидивним бронхітом та 12 дітей з гострим бронхітом. Другу групу
(7-14 років) склало 73 дитини з рецидивним бронхітом та 39 дітей з гострим
бронхітом (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених дітей за статтю та віком
Групи
Кіль-
Стать
Вік
хворих
кість
дівчатка
Хлопчики
2-6 років
7-14 років
n
Рецидивний бронхіт
112
49
43,8
63
56,3
39
34,8
73
65,2
Гострий
бронхіт
44
23
52,3
21
47,7
12
27,3
32
72,7
Всього
156
72
46,2
84
53,9
51
32,7
105
67,3
Діагноз ставився за даними анамнезу, об‘єктивного обстеження, результатами
лабораторних та інструментальних досліджень. Диференціальний діагноз проводили
згідно з класифікацією бронхолегеневих захворювань, рекомендованою ІІ з’їздом
фтизіатрів та пульмонологів України в 1998 році [150], беручи до уваги, що
характерними рисами рецидивного бронхіту є повторні епізоди гострого бронхіту
не менш ніж 2-3 рази на рік протягом більше 1-2 років з тривалістю кашлю 2
тижні і більше без клінічних проявів обструкції. Також для цих дітей
характерною була відсутність ознак вентиляційної недостатності в періоді
ремісії, структурних змін бронхолегеневої системи та захворювань системного
характеру.
Для уточнення діагнозу використовувались дані спірометрії, рентгенографії
органів грудної порожнини та результати бронхологічного дослідження, яке
проводилось дітям за показаннями.
Всі діти консультувалися отоларингологом з метою виявлення хронічних вогнищ
інфекції та фтизіатром за показаннями.
Клінічна оцінка динаміки захворювання проводилась в балах за індивідуальною
картою хворого (табл. 2.2).
Діти з гострим та рецидивним бронхітом отримували базисну терапію, складовими
частинами якої були антибіотики, антигістамінні, муколітичні і бронхолітичні
препарати, вітаміни, фізіотерапевтичні процедури. 47 дітей з рецидивним
бронхітом додатково до базисної терапії отримували імунал по 10 крапель 3 рази
на день протягом 30 днів. Крім того, 10 дітей з рецидивним бронхітом віком від
2 до 6 років отримали курс імуналу в періоді ремісії.
Всі діти були обстежені в гострому періоді до лікування. Після проведеного
курсу базисної терапії обстежено 45 дітей, з них 23 дитини віком 7-14 років і 7
дітей віком 2-6 років. Після базисної терапії з додаванням курсу імуналу
обстежено 47 дітей, з них 29 у віці 7-14 років та 18 у віці 2-6 років. В
періоді ремісії обстежена 31 дитина, з них 14 дітей старшої вікової групи та 17
дітей - молодшої. Катамнестичне спостереження тривалістю від 12 до 18 місяців
проведено у 45 дітей з рецидивним бронхітом.
Таблиця 2.2
Бальна шкала оцінки симптомів хвороби
Симптом
Дні захворювання
...
28
Температура
Кашель
Апетит
Активність
Аускультація
Кашель
Активність
Апетит
Аускультація
2-сильний
2-нормальна
2-не змінений
2-вологі хрипи
1-помірний
1-середня
1-знижений
1-сухі хрипи
0-відсутній
0-слабка
0-відсутній
0-відсутні
У всіх пацієнтів визначали швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), вміст
гемоглобіну, кількість еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів та підраховували
лейкоцитарну формулу в мазках крові.
Відповідно до завдань дослідження були застосовані імунологічні методи.
1.Визначення кількості великих лімфоцитів, що містять гранули, в периферичній
крові.
Встановлено, що більшість NK-клітин входять до складу популяції великих
лімфоцитів, що містять гранули (ВГЛ), які мають високе цитоплазменно-ядерне
співвідношення та азурофільні гранули в слабо базофільній цитоплазмі [320]. ВГЛ
визначали морфологічно при дослідженні під мікроскопом в мазках цільної крові,
пофарбованих азур-еозіном.
2. Розеткоутворення
Одним з маркерів Т-лімфоцитів людини є поверхневий глікопротеїн - Е-рецептор
(CD2-молекула), здатний взаємодіяти з мембранною структурою еритроцитів барана
(гомологом CD58-молекули) (Е-розеткоутворення). Ця взаємодія належить до
категорії ліганд-рецепторних взаємодій, і її можна визначити як
імуноцитоадгезію. Рецептор з’являється на мембрані попередників Т-лімфоцитів в
тимусі і зберігається на зрілих Т-лімфоцитах та NK-клітинах в периферичній
крові.
Е-розеткоутворення залежить від наявності на плазматичній мембрані зазначених
клітин достатньої кількості CD2-молекул, необхідних для утримання еритроцитів,
і визначається активністю цитоскелету, що дозволяє використовувати реакцію для
вивчення функціональної, а саме адгезивної активності Т-клітин [223].
Кількість розеткоутворюючих клітин визначали за модифікованою нами методикою
Haskill J.S. et al. [160, 251]. Визначали такі клітини: Т-лімфоцити, які
утворюють розетки з еритроцитами барана (Е-РУК), субпопуляцію незрілих
В-лімфоцитів, які реагують з еритроцитам