РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ ТЕРОРИЗМ ЯК КРАЙНЯ ФОРМА ПРОЯВУ СОЦІАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ
2.1. Тероризм як прояв соціального конфлікту.
Вирішення проблеми тероризму – це не просто завдання, яке потребує на
сьогоднішній день найскорішого вирішення, а це завдання, від розв’язання якого
залежить майбутнє людства. Здавалося б, за той час, протягом якого існує
тероризм, людство могло б дізнатися все про природу цього феномена, а що є
особливо важливим, розробити ефективні методи боротьби з ним. Але нічого такого
не відбулося, ані науковці, ані політики, ані інтелектуали ще й досі не можуть
з’ясувати природу тероризму та дати точне визначення цьому поняттю. А без
такого визначення, або хоча б розуміння його природи, викоренити тероризм
неможливо, залишається тільки приймати неефективні засоби, щоб загасити спалахи
терористичної загрози.
Складність полягає в тому, що в тероризмі вбачають дещо зовсім нове і
намагаються для цього нового побудувати нову теорію. Але для пояснення цього
феномена можна використати вже існуючу теорію конфлікту. Яскраво виражена
специфіка даного феномена дозволяє нам розглядати тероризм як особливий,
відмінний від інших, вид соціального конфлікту.
Конфлікт є феноменом суспільного розвитку, він відіграє вирішальну роль в житті
окремо взятої людини, сім’ї, організації, держави, суспільства та людства в
цілому. Конфлікти з’явилися з першими людськими співтовариствами, вони являли
собою повсякденні явища, вони існували завжди і будуть існувати стільки,
скільки буде існувати взаємодія людей між собою. З часом змінювалися умови
життя, видозмінювалися конфлікти, іншими ставали і їхні фізичні, економічні та
соціальні наслідки.
Початок ХХІ століття характеризується значним розповсюдженням міжнародних
конфліктів. Монополярний світ що з’явився після закінчення протистояння
соціалістичної та капіталістичної систем наддержав, різко підсилив вплив
конфліктогенних факторів в усіх сферах відносин різних держав і народів. С.В.
Свістунов зазначає, що „капіталізм став світовим монополістом після краху
комунізму в СРСР. За інерцією він, перш за все, у США, швидко розвивався.
Надмірний тиск самовпевненого переможця переповнив „чашу терпіння”. І тоді в
„повній красі” з’явилася і спрацювала соціологічна теорія конфлікту” [172, с.
378].
В умовах поширення глобалізації загострилася боротьба за ресурси і владний
вплив різних міжнародних соціальних суб’єктів: держав і націй,
транснаціональних корпорацій, міжнародних утворень, значно підсилилась
тенденція до насильницького вирішення конфліктів, коли протиборство сторін
набуває безкомпромісного характеру і результатом багатьох випадків крайніх
проявів соціальних конфліктів стає не просто обмеження ресурсів і свободи
маневру супротивників або зниження їхнього статусу і престижу, а повне знищення
супротивника.
Будь-яка взаємодія суспільних відносин, що не збігаються між собою, призводять
до конфлікту. За своєю сутністю конфлікт є способом розв’язання суперечностей,
а вони можуть бути найрізноманітнішими. Оскільки суспільні відносини та їхні
конкретні прояви в соціальній системі також різноманітні, то конфліктна
ситуація є скоріше нормою суспільного розвитку, ніж його патологією. Це є
конструктивна роль конфлікту в суспільному розвитку, що базується на
філософській категорії єдності та боротьби протилежностей. Але конфлікти, що
виникають в умовах міжнародних відносин, які значно трансформувалися за
останній час, скоріше мають деструктивні тенденції та наслідки для розвитку
людини та суспільства в цілому.
Новітні прояви міжнародного тероризму частіше за все асоціюються з поширеним
нині поняттям асиметричного конфлікту. Очевидним є те, що на відміну від
симетричного конфлікту, конфлікт асиметричний є набагато більш небезпечним для
окремих держав і міжнародних відносин в цілому або ж, використовуючи терміни
конфліктології, є дисфункціональним. Конструктивна роль традиційного або
симетричного конфлікту полягає в тому, що його функцією є вирішення
діалектичних суперечностей, а тому він є нормою суспільного розвитку, тобто
можна говорити про його нормальність на відміну від аномальності та
нетрадиційності асиметричних конфліктів, які є негативним і шкідливим проявом
міжнародних відносин, і який потребує усунення або ж переведення у симетричну
площину [92, с. 31].
Соціальний конфлікт є найвищою стадією розвитку суперечностей в системі
відносин людей, соціальних груп, суспільства в цілому, яка характеризується
посиленням протилежних тенденцій та інтересів соціальних спільностей та
індивідів. Частіше за все конфлікти між індивідами засновані на емоціях та
особистій ворожості, в той час як міжгруповий і міжнародний конфлікти звичайно
мають безособовий характер, хоча можливими є і вибухи особистої ворожості.
М.І.Пірен виокремлює два види суперечностей: суперечності, що сформувалися
соціально-економічними, матеріально-побутовим становищем людей або контрасти
„бідних” і „багатих” і суперечності, зумовлені неприйняттям політики тих, хто
утримує владу [158, с. 88 – 89]. Однією з основних причин сучасного тероризму є
соціально-економічні проблеми країн „третього світу”, за які, на думку
терористів, несуть відповідальність саме розвинуті держави.
Таким чином, об’єктом терористів стають саме символи глобалізму, всесвітньої
фінансово-економічної комунікації, військової сили та агресивності
американської держави: Всесвітній торгівельний центр, Пентагон і Білий дім. „Ще
Макс Вебер наголошував на можливості конфліктів при наявності таких факторів:
нерівний доступ до благ закономірно і неминуче породжує конфлікти рі
- Київ+380960830922