розділ 2). Дане
твердження стосується лише української соціології, але, опосередковано, із
аналізу робіт російських колег можна припустити, що в російський соціології
також склалася традиція шукати логічні методи за межами соціологічного знання
(оскільки як засоби вони пропонують використовувати певні сегменти логічного
знання) [15; 180]. Відсутність цього інтеграційного регулятора в сучасній
українській соціології можна розглядати як одну з прогалин логічної культури
соціологів й визначальних чинників незабезпечення логічної коректності
соціологічного знання. І тому подальше вирішення питання логічної коректності
пов’язуємо із розробкою логічних методів і введенням їх в арсенал соціології.
Висновки до третього розділу
За результатами розгляду питання логічної коректності в соціології в контексті
інтеграційного шляху її забезпечення, зроблено наступні висновки:
По-перше, відповідальність за забезпечення логічної коректності соціологічного
знання, як однієї з його властивостей покладається на соціологів. Причому це
торкається особисто кожного із членів спільноти. З одного боку, це зумовлює
об’єктивну залежність соціологів один від одного, адже соціологічне знання – це
продукт колективної діяльності, що створює реальні підстави для їх інтеграції.
З іншого боку, стає очевидним залежність спільноти від тих засобів і способів,
використання яких гарантує необхідні якості результату їх наукових практик.
Адже саме наявність цих засобів створює умови для забезпечення логічної
коректності в соціології. Тому в предметній області забезпечення логічної
коректності в соціології питанням № 1 ми поставили розробку необхідних для
соціологів засобів і способів або, іншими словами, логічних методів. Вирішення
цього питання пов’язане з професійною діяльністю певної частини соціологів,
результатами наукових практик яких будуть необхідні методи. І тільки після їх
створення й введення у арсенал соціологічних методів можна ставити питання щодо
розгляду механізмів інтеграції усієї спільноти. Щодо спільноти
соціологів-методистів, то її інтеграція має свої особливості, адже в основі
лежить процес інституціоналізації, що своїм результатом має систему соціальних
статусів і ролей, яка здатна діяти у напрямку задоволення потреб спільноти з
приводу необхідних для неї методів. Тому розгляд питання інтеграції
соціологів-методистів передує питанню інтеграції усього загалу соціологів, але
не є вирішальним щодо провідної мети – інтеграції спільноти соціологів у
прагненні забезпечити логічну коректність в соціології.
По-друге, як один з організаційних чинників, що сприяє інтеграції
професіоналів-методистів запропоновано спеціальний проект під назвою
«Соціологістика». В контексті інституціоналізації дослідницького руху покладена
ідея логістики, що знайшла свій розвиток в філософії та різних
соціогуманітарних дисциплінах. Ця ідея пов’язується: 1) із питаннями
забезпечення усім необхідним для досягнення мети; 2) введенням логічних методів
в арсенал інших наук; 3) мистецькою властивістю цого роду діяльності; 4)
дослідженням міркувань науковців. Логістичний підхід в рефлексивній соціології
має за мету врахування усіх перешкод, що стоять на шляху логічного підходу з
приводу забезпечення логічної коректності й розглядається як його розширення.
Згідно цього підходу принциповим є неможливість забезпечити логічну коректність
в соціології без використання логіки. В той самий час, затверджується принцип
обмеженості й, навіть непристосованості логічного знання у прямому його
використанні (без жодних перетворень) у наукових практиках соціологів. Тому
термін «соціологістика», що включає термін «логістика» у поєднанні терміном
«соціологія», обраний для позначення проекту, основною функцією якого є
організація дослідницького руху. Визначення основних структурних компонентів
проекту обумовлено специфікою наукових практик, інтеграція яких залежить від
представлення провідної ідеї; методологічного й теоретичного підґрунтя
реальності, що досліджується; бачення перспектив розвитку. Визначення сутності
соціологістики здійснено в контексті апробації технології, що нами
запропонована. В основу суттєвих ознак, з яких складається зміст поняття
покладено розуміння об’єкту та предмету рефлексивних досліджень, яке сформовано
на основі певної методології й відповідних теорій. Щодо об’єкту, то обраний для
позначення термін «образ міркувань соціолога» фіксує певну частину
соціологічного знання як певного роду символічної реальності, яка відображає
міркування соціологів. А саме до міркувань висувається вимога бути логічно
коректними. Предмет, поки що, фіксується такими категоріями як «структура
розумових дій соціолога», що розгортається відповідно до таких елементарних дій
як логічна, лінгвістична, парадигмальна й універсумна. Причому стверджується,
що йдеться лише про понятійну форму думки соціологів. Вона визначається як
первинна в тому сенсі, що забезпечення логічної коректності на цьому рівні
передує відповідним питанням на інших: рівні суджень й умовиводів. В основу
виділення предмету покладений системний підхід, тобто ОМС розглянуто як
систему, що й дозволяє вести мову про структуру й елементарний склад.
По-третє, інтеграційна концепція щодо усього загалу соціологів пов’язується із
формуванням логічної культури соціологів, головними складовими якої виступають
традиції, соціальні норми й цінності. Результати досліджень попередніх розділів
дають можливість робити висновки щодо сформованості даних складових логічної
культури в соціології. Так аналіз точок зору провідних соціологів національних
шкіл дає змогу ствердж
- Київ+380960830922