РОЗДІЛ 2
НАВКОЛОУНІЙНА ПОЛЕМІКА ІПАТІЯ ПОТІЯ
2.1. Перспектива міжконфесійного діалогу в трактаті “Унія алъбо выклад
преднейшых арътыкулов, ку зъодноченью Греков с костелом Рымским належащых”
Рішення українських православних ієрархів розірвати стосунки з царгородським
патріархатом та прилучитися до римської церкви, ухвалене на Берестейському
синоді у 1596 р., стало подією суспільного масштабу. Воно не могло залишитися
непомітним на тлі напружених стосунків католиків та православних у Речі
Посполитій, а також багаторічного формування негативного образу Західної церкви
в українській полемічній літературі. Небезпека соціальної конфронтації та
протистояння постанові єпископського синоду спонукали ініціаторів церковного
об’єднання попередити ймовірне напруження у суспільстві. Написання Іпатієм
Потієм трактату “Унія алъбо выклад преднейшых арътыкулов, ку зъодноченью Греков
с костелом Рымским належащых” (далі у тексті “Унія греків з костелом Римським”.
– Р. Т.) ще до офіційного прийняття проекту церковного об’єднання у Бересті
було одним зі способів відвернути міжконфесійний конфлікт та переконати мирян у
правомірності дій єпископського синоду.
Полемічний трактат “Унія греків з костелом Римським” був опублікований
анонімно у Вільні у 1595 р. Із присвяти твору довідуємося, що її автор брав
участь у підготовці проекту унії: “А так, бых ся и сам з моєи стороны до того
приложил [182, с. 222]”. Однак, у фахівців не було сумнівів, що цей твір
написав саме Іпатій Потій. Митрополит Макарій (Булгаков) у фундаментальному
дослідженні “История Русской Церкви” [113] вказав на атрибуцію трактату Іпатію
Потію одним із перших. На його думку, це підтверджують дедукація твору
Теодорові Скуминові-Тишкевичу та передмова, в якій полеміст зазначив, що
підписання унії було актом відновлення первісної церковної єдності: “Автор
гірко скаржився на ненависть, докори та погрози, які терпіли владики, що
прагнули унії, та переконував свій народ повернутися до того “попереднього і
давнього” об’єднання із Римською церквою, в якому перебували його прадіди
(улюблена думка Потія) [113, с. 330]”.
Трактат “Унія греків з костелом Римським” Іпатія Потія поклав початок
релігійній суперечці довкола легітимності Берестейського церковного собору.
Дослідники не без причин називають його першим твором Іпатія Потія [390, с.
73]. Цілком погоджуємося з цією думкою, адже дотепер немає відомостей про
трактати написані Іпатієм Потієм до 1595 р. Беручи до уваги те, що автор твору
“Унія греків з костелом Римським” виявив себе зрілим, досвідченим полемістом,
котрому вдалося запропонувати якісно новий щабель міжконфесійного діалогу,
можемо припустити, що Іпатій Потій писав раніше. М. Грушевський також піддав
сумніву твердження, що трактат “Унія греків з костелом Римським” був першим
твором Іпатія Потія та висловив сподівання, що можливо в майбутньому будуть
віднайдені його інші праці: “Але виникає гадка невже такий завзятий полеміст,
яким він себе виявляє, почавши від сього часу, доти – до яких 55 літ життя ні
разу не согрішив літературно? Се здається мені неймовірним, і я не трачу надії,
що з часом відкриються нам ще раніші його писання [56, с. 199]”.
Питання атрибуції трактату “Унія греків з костелом Римським” цікавило також В.
Завитневича, котрий у праці “Палінодія” Захарія Копистенського” [68] розвинув
думку миторополита Макарія. Визнаючи, що назвати ім’я автора достовірно
неможливо, вчений припустив, що твір написав Іпатій Потій. Дослідник був
переконаний, що автор трактату мав єпископський сан та у присвяті Теодору
Скумину-Тишкевичу вказав біографічні відомості, які дозволяють ідентифікувати
його особу з Іпатієм Потієм [68, с. 105]. В. Завитневич зауважив, що у пізніших
творах, автором яких був Іпатій Потій, повторюються не лише ідеї трактату “Унія
греків з костелом Римським”, а також цілі синтаксичні конструкції, що дає
підстави твердити про спільного автора цих творів [68, с. 105].
К. Студинський вважав “Унію греків з костелом Римським” головним орієнтиром у
з’ясуванні, автором яких анонімних творів був Іпатій Потій [390, с. 73]. Ідеї,
котрі відстоював автор першого полемічного трактату уніатів, знаходимо в інших
відомих творах релігійно-літературної полеміки того часу, що, на думку
дослідника, засвідчує їх приналежність Іпатію Потію. Зокрема, вчений так писав
про цю особливість його стилю: “Знаючи один твір Потія, можемо без жодного
сумніву, розкрити інші його праці, опубліковані або анонімно, або під іншим
іменем [390, с. 25]”.
Іпатій Потій не випадково у своїх творах акцентував увагу реципієнтів на одних
і тих самих ідеях, що надавало йому можливість всебічно розкрити своє бачення
того чи іншого питання. Такий підхід підкреслював впевненість автора у
правильності обраної ним позиції, а також вказував на найбільш актуальні
аспекти догматично-обрядової суперечки поберестейської доби.
Висхідним пунктом у встановленні атрибуції Іпатію Потію анонімних творів,
написаних уніатами, для багатьох літературознавців було дослівне відтворення
невідомим автором у більшості своїх полемічних писань одних і тих же міркувань,
про що зауважив К. Студинський [390, с. 25]. З огляду на це, незрозумілим
залишається питання, чому Іпатій Потій вуалював свою причетність до написання
твору, адже його опоненти розуміли, що автором був він. Так, Юрій Рогатинець у
трактаті “Пересторога з?ло потребная на потомныє часы православным христіаном”
писав з цієї причини: “Дивно єст вс?м, для чого Пот?й єпископ, пишучи, крыєт
своє имя у своих книжках [...] выдали єсте остатную книжку свою против книжки
н?якого Филалета, грозячи єму кієм: и пишет Пот?й в тых же книжках своих
нин
- Київ+380960830922