Есеїстичне письмо і поетика межових форм в українській літературі 1920-их років.

ЗМІСТ
ВСТУП .
РОЗДІЛ 1. "ЗНИКОМИЙ" ЕСЕЙ: СТАНОВЛЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЖАНРУ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЛІТЕРАТУРАХ .
1.1. Есей як тип аргументативного тексту і як літературне явище .1.2. Проблема видозмінності та жанрової валентності 1.3. Історико-літературний екскурс .
РОЗДІЛ 2. ПОШУК НОВИХ МОДЕЛЕЙ ФІКСАЦІЇ ПЕРЕЖИВАНЬ У МЕЖОВИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ЖАНРАХ
НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. .
2.1. Роль інтелектуалізації письма для розвитку межових форм літератури .
2.2. Наративні ознаки есею: виклик мінливого суб'єкта формі
РОЗДІЛ 3. РИСИ ЕСЕЇСТИЧНОГО ПИСЬМА У ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІВ -ИХ РР.
3.1. Культура корпоративності та образ читача . 3.2. Видозміни авторської постави та її естетизація 3.3. Експериментальність супроти антиесеїзму в маніфесті . 3.4. Від анкети до есею: рубрика "Універсального журналу" 3.5. Культурологічний хор і маски для диригента: індивідуальний редакторський супровід чисел "Літературного Ярмарку" .
ВИСНОВКИ СПИСОК