РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
2.1. Форми і методи застосування комплексних механізмів забезпечення продовольчої безпеки
Підвищення загальної економічної ефективності сільського господарства, повне використання агропотенціалу можливе лише при системному підході до управління чинниками виробництва на рівні підприємств, регіону і аграрної політики, орієнтованої на кінцевий результат, тобто орієнтацію на підвищення загальної мети аграрного сектору на рівні держави.
При всій важливості витратно-цінового аналізу до останнього часу його першою складовою займалися переважно вищі щаблі управління - міністерства та відомства. Підприємства ще не повністю усвідомили його значення і недостатньо володіють відповідними методами, особливо при використанні комп'ютерної техніки. Друга складова з початком переходу до ринку та під впливом інфляційних процесів взагалі майже зникла з практики внутрішньогосподарського управління навіть у тих підприємствах, що мають сучасні комп'ютери. Необхідність їх використання у витратно-ціновому аналізі не підлягає сумніву, оскільки відповідний комплекс техніко-економічних розрахунків методично складний, трудомісткий і потребує оперативного виконання в гранично стислі строки [121, 165, 206].
В остаточному вигляді він має два аспекти. Перший - зовнішній - покликаний дати відповідь на два конкретних запитання: а) за якими цінами підприємству належить реалізувати свою продукцію, щоб при наявному рівні витрат на її одиницю забезпечити необхідний рівень рентабельності; б) яку рентабельність забезпечують підприємству реальні ціни внутрішнього та зовнішнього ринку при тому рівні собівартості одиниці продукції, який може мати підприємство.
Другий аспект - внутрішній - це внутрішньогосподарське управління витратами, тобто їх оперативне планування та оперативний аналіз за центрами витрат. Його завдання - забезпечити якомога повніше використання підприємством своїх можливостей щодо зниження собівартості одиниці продукції.
Філософія господарника нині полягає не в тому, щоб шукати шляхи реалізації виробленої продукції, а в тому, щоб виробляти те, що потрібно споживачу, має попит і може бути продане з хорошим зиском. Найважливішими параметрами, за якими споживачі формують своє ставлення до товару, є його ціна реалізації та ціна споживання. Якщо поняття ціни реалізації добре відоме виробництву, то ціною споживання як вартісною і маркетинговою категорією, йому ще треба оволодіти [143, 165].
Трансформаційні перетворення в економіці України, пов'язані з роздержавленням і приватизацією, зміною форм власності, об'єктивно обумовили виникнення нових форм господарювання, зокрема корпоративного підприємництва в різних галузях (сферах) суспільного виробництва. Корпоративне підприємництво, як відомо, є найбільш поширеною формою функціонування середнього і великого бізнесу в розвинутих країнах Європи й Америки, причому акціонерна форма є панівною.
В Україні перетворення великих і середніх підприємств у відкриті акціонерні товариства дало можливість багатьом громадянам стати власниками і створило необхідну основу для мотивації і зацікавленості в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств. Діяльність акціонерних товариств має ґрунтуватися на принципах сталого соціально-економічного розвитку, органічної єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості економічних, соціальних і екологічних проблем.
На тлі поглиблення соціально-економічної кризи в Україні, погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища процес створення і становлення недержавних корпорацій знаходиться в досить активній фазі, що вимагає дослідження і своєчасного вирішення широкого кола проблем соціального, економічного, екологічного і правового характеру. Зокрема, ми наголошуємо на необхідності побудови механізму екологічно орієнтованого корпоративного керування.
Варто зазначити, що активація екологічного компонента в моделях ринкових реформ в Україні вимагає впровадження ринкового механізму регулювання природокористування на різних рівнях управління. У процесі корпоративного управління необхідно ширше використовувати (моделювати) світовий досвід використання економічних інструментів ринкової спрямованості, розробляти діючі сценарії їх трансформації стосовно реальних умов діяльності акціонерних товариств. Використання різних економічних інструментів екологічного менеджменту пропонується застосовувати в рамках створення і функціонування екологічно орієнтованого внутрішньокорпоративного госпрозрахунку (господарювання) [11, 137, 170] .
Необхідно відзначити можливість і необхідність удосконалювання правового поля, що стосується юридичних основ екологічно орієнтованого функціонування відкритих акціонерних товариств, корпоративного управління. Тут можуть мати місце дві позиції: створення нового, більш досконалого законодавства, а також логічне і прийнятне доповнення існуючих.
Сучасне управління якістю виходить із положення, що ця діяльність не може бути ефективною після того, як продукція вироблена. Вона має здійснюватися і при підготовці процесу виробництва, і при його обслуговуванні, і в ході створення продукції. Тому якість потрібно розглядати не у вузькому розумінні, як якість продукції, а в широкому, як якість усіх видів процесів і їхніх результатів, ресурсів, персоналу і т.д. [93].
Такий підхід висвітлюється в сучасних трактуваннях управління якістю, які вчені і практики пов'язують із методологією Total Quality Control (TQC) і Total Quality Manaqement (TQM), яка може призвести до неплатоспроможності підприємства. Все це може призвести до порушення фінансової усталеності підприємств.
Фінансова усталеність підприємства визначається як синтетична категорія, що відображає ліквідність, платоспроможність, ділову активність та інші характеристики фінансово-господарської діяльності підприємства - суб'єкта ринкових відносин [118].
Визначення меж фінансової усталеності підприємства належить до числ