РОЗДІЛ 2
АВСТРІЙСЬКА АДМІНІСТРАЦІЯ НА БУКОВИНІ
2.1. Військова адміністрація
В історії австрійської адміністрації на Буковині чітко виділяються 3 періоди, які визначаються відповідним правовим статусом краю:
1) військова адміністрація;
2) окружне управління;
3) крайове управління.
Відразу ж після окупації на Буковині була запроваджена тимчасова військова адміністрація, яка діяла до 1 лютого 1787 року. Військовий характер адміністрації цього періоду визначався як тим, що вона безпосередньо підпорядковувалась Придворній військовій раді у Відні та Генеральному командуванню Галичини і Володимирії у Львові, так і тим, що адміністративні посади посідались винятково військовими. Край спочатку називався "Чернівецьким генералатом", "Галицьким прикордонним генералатом", "Буковинським дистриктом". Лише з травня 1775 року за новою австрійською провінцією утвердилась офіційна назва - Буковина [387, 406]155). До цього назва "Буковина" як позначення певної територіальної цілісності, як політична назва не вживалась. Про це Мирон Кордуба у 1906 році писав: "... До прилучення до Австрії, не мав наш край навіть окремої назви... Буковина, як окремий край, окрема територіальна цілість існує доперва від 130 літ" [326]156). Як справедливо зауважує О.Масан, утвердження цієї назви було чи не найвагомішим доказом автохтонності слов'ян - русинів - українців на території Буковини. "Це ім'я увійшло в лексику місцевого молдавського, вірменського, єврейського населення.., воно стало рідним для пізніших переселенців з Семигороду - румунів та угорців, а також німецьких колоністів, росіян-старообрядців, буковинської полонії тощо" [387]157).
До завдань військової адміністрації офіційно належали, перш за все, влаштування кордонів, організація управління, проведення реформ з метою поступового включення приєднаного краю до політичного та економічного механізму Австрійської монархії. Столицею новоздобутої землі були обрані Чернівці. У 1781 році Придворна військова рада розглядала питання про перенесення резиденції земельної адміністрації до Сучави, однак до цього не дійшло.
Перший голова військової адміністрації на Буковині - генерал-майор Сплені, який безпосередньо очолював і окупацію краю, початок своєї адміністративної діяльності датує 1 вересня 1778 року, тобто днем прибуття до Чернівців. Формальне ж призначення на цю посаду він отримав 24 жовтня 1774 року і посідав її до 1 квітня 1778 року [654]158).
Барон Габріель Сплені фон Міхальд походив із протестантської родини з Верхньої Угорщини. Здобувши освіту у єзуїтській гімназії та Терезіанській лицарській академії, зробив досить успішну військову кар'єру. Завершив її комендантом фортеці Ольмюц у званні фельдмаршал-лейтенанта. Помер 1 квітня 1818 року у віці 84 років.
Сплені належить продуманий попередній проект військового впорядкування Буковини від 10 грудня 1774 року. Ще виразніше свідчить про його організаторську діяльність у краї залишений ним "Опис Буковини" ("Beschreibung der Bukowina"), опублікований окремим виданням у 1893 році Й.Полєком. Через 100 років перша частина "Опису Буковини" видана українською мовою (з передмовою і коментарем О.Д.Огуя і М.М.Сайка) [516]159). Центром буковинознавства у Радівцях опублікований повний текст "Опису Буковини" румунською мовою [657]160).
Першочерговим завданням Сплені було визначення і зміцнення кордону, що в основному і зроблено в жовтні 1774 року. Однак, як пише Й.Полєк, Сплені визнав первісну лінію кордонів надто близькою від Чернівців, Серету і Сучави, тобто від прямої вулиці зв'язку між Семигородом і Галичиною. Тому з дозволу Галицького командування відбулось відповідне переміщення військ [654]161).
Тим часом з 1 лютого 1775 року розпочались австро-турецькі переговори щодо передачі Буковини, які завершились 7 травня 1775 року укладенням у Царгороді окремої конвенції. Порта визнала приєднання до Австрії краю між Дністром, Покуттям, Угорщиною і Семигородом. У заголовку турецького тексту конвенції фігурувала вже й сама назва краю - Буковина. 12 травня 1776 року у Константинополі було підписано попередню угоду, а 2 липня 1776 року в селі Баламутівка укладено австро-турецьку конвенцію про демаркацію кордонів [796]162).
12 жовтня 1777 року генерал Сплені приймав присягу буковинців на вірність Австрії. Присягу складали всі стани краю, залежно від свого статусу. Знать присягала персонально, монастирі - через двох уповноважених, духовенство представляли протоієрей і по 2 священики від кожного повіту, а за сільські громади присягали староста (війт) і двоє уповноважених сільчан [444, 742]163). За іронією історії саме в цей день був страчений молдавський господар Г.Гіка [553]164).
Після цього на перший план вийшли питання про устрій краю і способи управління ним. В основі планів перевлаштування Буковини спочатку була ідея перетворення краю у військову прикордонну зону з проведенням там строкового навчання селян і формування вздовж турецького кордону прикордонної міліції з місцевого населення [609, 697]165).
Генерал Енценберг, наприклад, пропонував за винагороду або звільнення від панщини залучати до охорони кордону сільських жителів, перш за все тих, хто сам пропонував би свої послуги. Однак до практичного втілення цієї ідеї так і не дійшло, хоча спроби робились. Перша з них відбулась у 1779 році, а вже в наступному році Йосифу II довелося взяти до уваги зростаючу еміграцію й оголосити звільнення від рекрутства на 50 років (Rekrutierungsfreiheit). Остаточно Йосиф II відмовився від цього плану лише у 1786 році [755]166).
Конкретні пропозиції щодо організації військового управління краєм викладені Сплені в II розділі його "Опису Буковини". Безперечно, що цей проект увібрав у себе і погляди багатьох інших керівних учасників окупації Буковини Австрією. Як людина військова, Сплені вважав найпридатнішими для Буковини на період реформ військові форми управління.
За проектом Сплені управління Буковиною повинно було здійснюватися через генерального консула,