РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1. Еволюція інституту національної держави в умовах глобалізації
Центральна ідея політичної глобалізації полягає в тому, що багато проблем неможливо адекватно оцінити і вивчити на рівні національної держави, тобто на рівні окремої країни та її міжнародних відносин з іншими країнами. Їх потрібно формулювати з погляду глобальних процесів. Деякі дослідники пророкують, що глобальні сили (під якими розуміють транснаціональні організації, інші глобальні економічні утворення, глобальну культуру або різні ідеології глобалізації) стають настільки сильними, що ставиться під питання подальше існування окремих національних держав.
Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням проблем планетарного масштабу, виникненням нової політичної культури, що характеризується поширенням і сприйняттям загальносвітових цінностей та інтересів. Відзначається безпрецедентне кількісне зростання міжнародних організацій, збільшення чисельності й посилення ролі національних і міжнародних неурядових організацій у світовій політиці. "Важливою й контрастною рисою політичної глобалізації, - зазначає професор соціології Тасманійського університету М. Уотерс, - є те, що в жодній своїй сфері вона не досягла того рівня, що спостерігається, наприклад, у глобалізації фінансових ринків. Політична глобалізація найбільш актуальна в сферах міжнародних відносин і політичної культури. Однак держава запекло пручається, чіпляється за свій суверенітет і дотепер залишається важливим фактором у розв'язанні проблем... Держава може бути останнім бастіоном опору тенденціям глобалізації й ключовим індикатором її ефективності. Якщо держави переживуть глобалізацію, її важко буде вважати тією силою, якою вона здається в цей час" [540, p.120].
Питання про майбутнє національної держави у швидко мінливому світі стає центральним у світлі дослідження політичної глобалізації. Спираючись на дослідження попередніх десятиліть, політологи всього світу намагаються поглянути на майбутнє головних політичних інститутів у світлі нових тенденцій світової економіки і політико-правової науки. Особливої значущості ця проблема набуває у світлі тісного взаємозв'язку між самою демократичною політичною системою і суверенною державою, що виступає її гарантом. Питання про подальшу долю національної держави, таким чином, трансформується в питання про долю самої демократії і цим пояснюється його актуальність у сучасному світі. Поставлений ще в 1970 - 1980-х роках діагноз про неспроможність і неефективність національної держави в реаліях високоінтегрованого суспільства наприкінці XX ст. зазнає переосмислення. Глобальні політичні дослідження стають одним з найбільш важливих завдань сучасної політології, оскільки період невизначеності вимагає негайних відповідей на виклики часу, щоб уникнути ще більшої нестабільності в майбутньому. Виявлені наприкінці 1980-х років тенденції до подальшої демократизації й лібералізації країн, що розвиваються, здавалося б, повинні були призвести до поступового згладжування міжнародних конфліктів, однак процес політичної глобалізації виявився набагато складнішим і неоднозначним. Прямі аналогії між економічною і політичною інтеграцією виявилися не настільки вдалими, як здавалося раніше. Невідповідність між фактично сформованим єдиним світовим ринком і національними державами, що продовжують своє існування, вимагає в умовах політичної глобалізації нового переосмислення. Що відбудеться у процесі глобалізації з національною державою, з її правом монополії на законне насильство, із внутрішнім і зовнішнім суверенітетом - це основні питання, що ставлять перед собою політологи провідних дослідницьких центрів світу.
Таким чином, вивчення питань, пов'язаних із функціонуванням національної держави, політичної влади і управління в суспільстві завтрашнього дня набуває нового звучання у світлі концепції політичної глобалізації. Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням проблем планетарного масштабу, ролі міжнародних організацій, виникненням нової політичної культури. Вивчення процесів "розмивання" і "девальвації" статусу суверенної держави й послаблення централізованих інститутів державної влади практично виділилося сьогодні в самостійний напрям політології. Дослідники насамперед відзначають ряд тенденцій, що свідчать про поступове "розмивання" суверенітету в його традиційному розумінні. Головним із погляду проблеми державного суверенітету наслідком процесів глобалізації є суперечності між наростаючою економічною і політичною взаємозалежністю країн і народів з одного боку, і збереженням за державою права самостійно і на свій розсуд розв'язувати власні проблеми - з іншого. Наслідком цього процесу є втрата державою ряду своїх функцій на міжнародній арені й поява на ній значної кількості нових акторів - міжнародних урядових організацій, міжнародних неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, що беруть на себе ряд функцій, які їм делегуються окремими державами, тим самим фактично обмежучи свій зовнішній суверенітет. Зворотна ж сторона процесу глобалізації і виникнення наднаціональних органів влади - етнічний сепаратизм, посилення влади на місцях, що призводить також до "девальвації" внутрішнього суверенітету. Таким чином, дослідники відзначають два, здавалося б, взаємовиключні процеси - інтеграцію і децентралізацію, кожний з яких не сприяє збереженню status quo державної влади. Крім того, останні події на міжнародній арені засвідчили, що ряд держав, які не володіють реальною політичною силою, частково втрачають свою основну ознаку - монополію на законне насильство на своїй території в силу поширення і затвердження універсальної ідеології прав людини, що найчастіше ставляться вище державних інтересів і є приводом до санкціонованого, з боку міжнародних структур, вторгнення в ці країни. На відміну від попереднього періоду пану