Розділ 2
експериментальне дослідження
формування комунікативних умінь
майбутніх працівників міліції
2.1. Стан сформованості комунікативних умінь у працівників міліції
Для розробки педагогічних умов формування комунікативних умінь у майбутніх
співробітників органів внутрішніх справ було проведено аналіз сьогоднішнього
стану цієї підготовки в практичній діяльності працівників міліції. Тобто, щоб
обґрунтовано підійти до розв’язання проблеми формування комунікативних умінь,
ми спробували визначити фактичний рівень сформованості у працівників міліції
комунікативних умінь. Для реалізації окресленого завдання було проведено
пошуково-розвідувальний експеримент, завданнями якого стали:
- розроблення діагностичних завдань та анкет для контрольного зрізу;
- проведення контрольного зрізу;
- виконання математичної обробки й аналіз одержаних даних;
- визначення стану сформованості кожного зі структурних компонентів
комунікативних умінь у практичних працівників міліції.
Методами дослідження стану комунікативних умінь у співробітників органів
внутрішніх справ на цьому етапі були опитування, анкетування, бесіда, вивчення
документації, аналіз письмових робіт, самооцінка спостереження за мовленнєвою
діяльністю працівників міліції.
Дослідження здійснювалося в Одеському юридичному інституті Національного
університету внутрішніх справ на базі факультету №3 (відділення заочного
навчання).
Було опитано 200 працівників міліції. З них 24 особи з досвідом роботи понад 10
років, 74 особи з досвідом роботи від 5 до 10 років та 102 особи з досвідом
роботи до 5 років. З метою отримання найбільш достовірних даних до числа
опитуваних були включені працівники органів внутрішніх справ з різних областей
України, з різним рівнем освіти (спеціальної та загальної: вища неюридична,
юридична – молодший спеціаліст, міліцейські курси). До групи випробуваних
входили: 137 осіб з Одеської області, 28 осіб з Вінницької області, 14 осіб з
Миколаївської області, 20 осіб – з Житомирської області. З них 137 осіб
працюють у міських управліннях органів внутрішніх справ (включаючи обласні та
районні відділи внутрішніх справ), 63 особи – з сільської місцевості.
Ми припустили, що практичний досвід роботи, тобто вислуга років, впливає на
рівень комунікативних умінь співробітників міліції. З цією метою нами було
проведено аналіз анкетних даних. Загальні відомості про вислугу років тих, хто
брав участь у констатуючому експерименті, подано в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл випробуваних за вислугою років
служби в органах внутрішніх справ
Вислуга років
Загальна кількість
осіб
у %
Від 1 до 5 років
102
51
Від 5 до 10 років
74
37
Понад 10 років
24
12
Як бачимо з таблиці 2.1, найбільшу групу опитаних складають працівники міліції
з вислугою від 1 до 5 років 102 особи (51 %). Наступною за кількістю є група з
вислугою від 5 до 10 років 74 особи (37%) та 24 особи (12 %) опитаних служать в
органах внутрішніх справ понад 10 років. Зауважимо, що така картина є
характерною для органів внутрішніх справ загалом.
У перебігу аналізу анкетних даних ми з’ясували відомості про склад респондентів
за рівнем освіти. Згідно з отриманими даними, до групи входили: 50 осіб з вищою
(неюридичною) освітою, 50 – з юридичною освітою (молодший спеціаліст), 50 –
закінчили міліцейські курси (початкова підготовка), 50 – мають загальну середню
освіту.
Наступним кроком у проведенні цього етапу дослідження стало анкетування.
Запропонована нами анкета включала 13 запитань (див. Додаток А). Кількісна
обробка отриманих матеріалів анкетування показала, що тільки 6% (12 осіб) від
загальної кількості опитаних співробітників органів внутрішніх справ повністю
усвідомлюють засоби, завдання та сутність спілкування; 84,5 % (169 осіб) –
частково; 9,5 % (19 осіб) – не змогли дати відповіді. У результаті ранжування
важливості наявності будь-яких умінь у здійсненні правоохоронної діяльності
першість комунікативному компоненту віддали 45% опитаних співробітників органів
внутрішніх справ; організаційному – 20%, вольовому – 15%, операційному – 20%.
Готовими до організації та проведення бесіди з населенням з профілактики
правопорушень (самооцінка) себе вважають – 39% (78 осіб) співробітників
міліції; частково не готові – 51,5% (103 особи), частково готові – 9,5% (19
осіб).
Наявність певного ставлення (позитивно-активного, пасивного, негативного)
співробітників міліції до оволодіння комунікативними вміннями встановлювалося
за допомогою опитувача, що містив прохання висловити своє ставлення до
оволодіння комунікативними вміннями, обравши один із запропонованих варіантів
відповіді:
Хочу оволодіти комунікативними вміннями, для чого докладу максимум зусиль –
26,3%;
Хотів би оволодіти комунікативними вміннями, якби для цього не потрібно
докладати спеціальних зусиль – 64,7%;
Не маю бажання розвивати комунікативні вміння – 9,0%.
Дехто з випробуваних, усвідомлюючи значущість оволодіння комунікативними
вміннями для професійної правоохоронної діяльності, не виявили активних
устремлінь до цього, віддавши перевагу відповіді “Хотів би оволодіти
комунікативними вміннями, не докладаючи спеціальних зусиль”.
Наступним етапом дослідження стало суцільне та вибіркове спостереження за
професійною діяльністю працівників міліції. Згідно з отриманими даними, було
встановлено, що близько 35% (69 осіб) розуміють значення доказовості та
аргументованості мовлення під час спілкування, але не завжди вдало відповідно
до встановлених правил та норм професійних взаємин уміють виражати основні
мовленнєві функції (дізнатися, запросити, висловити сумнів тощо). Багатством
професійного словника володіє 55% (110 осіб)
- Київ+380960830922