РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ У
ФРАНЦІЇ
2.1. Загальна характеристика французької системи підготовки державних
службовців
2.1.1. Теоретичні основи дослідження системи підготовки державних службовців у
Франції
Одним із важливих моментів у системному дослідженні проблеми підготовки
державних службовців у Франції стало виділення сукупності ознак, які слугують
критерієм життєдіяльності системи та системного опису. Так,
І. Блауберг і Е. Юдін системний підхід визначають як “напрямок методології
спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить
дослідження об’єктів як систем… Він орієнтує дослідження на розкриття
цілісності об’єкта, на виявлення різноманітних типів зв’язків у ньому і
зведення їх в єдину теоретичну картину” [11]. Автори підкреслюють необхідність
розгляду системних явищ з точки зору організованості, структурності,
функціональності, цілісності.
Система – сукупність взаємозв’язаних і розташованих у певному порядку
елементів, що складають цілісне утворення. Єдність системи виявляється у такій
взаємній залежності її компонентів, коли із зміною одного з них міняються й усі
інші, що впливає на систему в цілому. Основними характеристиками всякої системи
є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв’язок елементів
структури всередині її та з навколишнім середовищем [78, с.27].
Тобто, під системою підготовки державних службовців Франції ми розуміємо
наявність і функціонування різних типів навчальних закладів, відповідних
органів управління, внутрішній зв’язок між ними та принципи їх діяльності.
Розуміння підготовки державних службовців як складної, динамічної, цілісної
системи, взаємодія елементів якої спрямована на досягнення певної мети, вимагає
системного підходу до її вивчення. Саме системний підхід дає можливість
враховувати усі аспекти проблеми підготовки державних службовців у їх
взаємозв’язку та цілісності, виділяти головне і суттєве, визначати зв’язок між
аспектами, властивостями і характеристиками [48, с.32]. Він сприяє адекватній
постановці проблем і виробленню ефективної стратегії їх вивчення.
Найбільш повно сутність системного підходу розкривається через розгляд низки
взаємопов’язаних аспектів. Так, О.Оболенський, розглядаючи складові системного
підходу, подає їх розширену класифікацію, а саме:
* системно-історичний аспект, який відповідає на питання: як виникла система,
які етапи проходила у своєму розвитку, які її історичні цінності, звичаї,
перспективи;
* системно-цільовий аспект, який визначає і конкретизує цілі діяльності
системи, підсистем та їх компонентів на основі декомпозиції цілей усієї
системи;
* системно-інтегративний аспект, який розкриває механізми, фактори збереження,
удосконалення та розвитку системи;
* системно-функціональний аспект, який вказує на виконувані системою функції;
* системно-структурний аспект, який розкриває внутрішню організацію системи,
спосіб взаємодії її компонентів;
* системно-комунікаційний аспект, який розкриває взаємозв’язок системи з іншими
як по горизонталі, так і по вертикалі;
* системно-управлінський аспект, який визначає зміст стратегічних і тактичних
управлінських рішень;
* системно-елементний аспект, який розкриває відносно-елементарні компоненти
системи [82].
Ці аспекти системного підходу є основою для здійснення аналізу системи
підготовки державних службовців Франції у нашому дослідженні. Воно насамперед
пов’язується з виділенням структурних елементів системи підготовки та наступним
аналізом функцій, які вони виконують.
Уявлення про цілісність системи конкретизується поняттям зв’язку. Система – це
не просто сукупність чи сума компонентів, а їх цілісна множина, яка
характеризується системоформуючими зв’язками. Завдяки цим зв’язкам комплекс
компонентів перетворюється в органічне ціле, коли всі елементи пов’язані між
собою і зміна одного з них призводить до зміни всіх інших [100].
Сукупність зв’язків дозволяє зрозуміти структуру й організацію системи, які
відображають її будову і внутрішню форму, комплекс відносин між компонентами
цілого. Водночас, різноманітність елементів, їх системних зв’язків передбачають
ієрархічну будову системи, “впорядковану послідовність її різноманітних
компонентів і рівнів взаємозв’язку між собою” [99]. Ієрархія виявляється в
тому, що компоненти системи зазнають впливу не одного, безпосередньо
пов’язаного з ними, а безлічі інших компонентів, безпосередньо з ними не
зв’язаних.
Способом регулювання системи як багаторівневої ієрархії виступає управління,
для якого характерним є різноманітні форми і способи зв’язку рівнів, що
забезпечують системі оптимальне функціонування і розвиток. Функціонування
виступає джерелом і способом життєдіяльності системи, адже саме в процесі
функціонування виникають передумови для переходу системи на вищий ступінь її
організації.
Наявність управління вимагає пошуку і формулювання системоформуючого
компонента, що об’єднує множину елементів в єдине ціле. Системоформуючими
факторами виступають явища, зв’язки, відносини, які призводять до утворення
системи. Системоформуючим фактором може бути результат функціонування системи.
Розглядаючи систему підготовки державних службовців ми можемо виділити
системоформуючий фактор, який об’єднує всі її компоненти в єдине ціле. Таким
фактором є мета. Ми поділяємо точку зору В. Афанасьєва: ”Цілісна система –
система доцільна, яка прагне до досягнення певної мети” [8, с.34]. У свою чергу
мета потребує засобів, дій щодо її реалізації. Дії системи, її елементів з
використанням певних засобів для досягнення ме
- Київ+380960830922