РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ОРГАНІЗАЦІЇ
СПІЛКУВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З БАТЬКАМИ
2.1. Загальні питання організації і проведення експериментальної роботи
Основне завдання проведення дослідно-експериментальної роботи полягало в тому,
щоб перевірити технологію організації спілкування молодших школярів з батьками,
виявити його вплив на характер пізнавальних інтересів дітей, їхнікомунікативні
уміння, ставлення до навчання, рівень пізнавальної активності.
Для вирішення поставлених завдань було проведено експериментальну роботу в ЗОШ
№16 м. Краматорська та ЗОШ №1 м. Слов’янська Донецької області (1997-2001р.).
Експериментальними класами були: 2-Б (учитель – Селюкова Ольга Іванівна), 3-Д
(учитель – Вікторенко Ірина Леонідівна), 4-А (учитель – Домашова Віра
Георгіївна). Усього формуючим експериментом було охоплено 60 учнів.
В експериментальних класах упроваджувалась розроблена нами програма з
організації спілкування в сім’ї молодшого школяра. У контрольних класах
навчання та виховання дітей проводились традиційно.
В основі проведеного експериментального дослідження була організація сумісної
розвивальної діяльності дітей і дорослих, яких об’єднувало взаєморозуміння,
проникнення в духовний світ один одного. Реалізація ідеї вимагала:
* усвідомлення суб’єктами необхідності оволодіння знаннями для успішного
виконання роботи, цілеспрямованості в діяльності;
* додержання послідовності й наступності на всіх етапах організації
спілкування;
* створення сприятливого психологічного мікроклімату у школі і вдома, ситуації
довіри, успіху, додержання демократичного стилю спілкування;
* єдності педагогічних вимог з боку батьків, учителів;
* індивідуальної роботи як з батьками, так і школярами.
Зміст, форми і методи роботи з батьками у процесі дослідницької роботи
змінювались, ускладнювались, що визначалось віковими змінами, яким підлягають
діти, і тим, що ефективний процес взаємодії не може мати незмінні форми, він
повинен повторюватись і знаходитись у постійному розвитку.
У відповідності з вищезазначеним було розроблено технологію формування
пізнавальної активності молодшого школяра в умовах спілкування в сім’ї, яка
передбачала:
* підготовку батьків до спілкування з дітьми;
* стимулювання дітей до взаємодії з батьками.
Виявлення результативності експериментальної роботи здійснювалося в таких
напрямках:
1. Експертне визначення вчителем початкових класів рівня і ступеня пізнавальної
активності школяра за системою спеціально модифікованих шкал. Рівні та ступені
пізнавальної активності молодших школярів визначали за методикою В.Лозової
[130, 31].
2. Використання даних оцінювання навчальних досягнень школярів з шести
“наскрізних” навчальних предметів згідно з діючими програмами і правилами
оцінювання.
3. Визначення комунікативних умінь молодших школярів (розвиток словесної
творчості, монологічного й діалогічного мовлення. Ці дослідження проводили за
“Методичними рекомендаціями щодо усного і писемного мовлення молодших школярів”
[155, 52-56].
4. Вивчення пізнавального інтересу молодших школярів “методом конвертів” з 6
навчальних предметів початкових класів [250].
5. Вивчення уваги за допомогою тесту Бурдона (коректурної проби), наведеного у
праці Є.Рогова і модифікованого відповідно віку дітей [192, 62-65].
6. Вивчення особливостей пізнавальних процесів (перемикання уваги та динаміку
працездатності) за допомогою таблиць Горбачова-Шульте, поданих у роботі
Є.Рогова [192, 65-67]. Використання таблиць виявилось значно більш
трудомістким, тому що не передбачало фронтального тестування, а потребувало
індивідуальної роботи з кожним учнем.
7. Визначення обсягу короткочасної зорової пам’яті на цифровому стимулюючому
матеріалі за методикою, наведеною у збірнику “Практична психологія в тестах або
як навчитися розуміти себе та інших” [185, 61].
8. Визначення рівня вербально-логічного мислення методом виключення понять.
Використовували бланки методики “Виключення слів”, які дозволили оцінити
здібності досліджуваного до узагальнення і виділення суттєвих ознак [192,
75-77].
9. Визначення адекватності самооцінки школярів методом “трьох оцінок” [192,
90-91].
10. Вивчення показників міжособистісних відносин (психологічного клімату) у
класі за методикою Ю.Гільбуха [51, 28-31].
Методики експертного визначення уваги, пам’яті, мислення, самооцінки школяра,
міжособистісних відносин у класі, “методика конвертів” були єдині для усіх
вікових категорій учнів, що дозволило достовірно простежити їхнювікову
динаміку.
Результати, отримані в експериментах, опрацьовували сучасними методами
математичної статистики за таким алгоритмом.
Для кожної сукупності індивідуальних значень показника х (х1, х2,. .., хі,. ..,
хm), отриманих в однім досліді, визначали математичне очікування (середнє
значення показника) Мх і стандартне відхилення (характеристика розсіювання
показника) Sх.
Математичне очікування показника х:
де і = 1, 2,. .., m – номер учня у виборці; m – обсяг виборки; хi –
індивідуальне значення показника у і-го учня; ?mі - кількість учнів, що мають
характеристику хі.
Стандартне відхилення показника х:
Крім того, розраховували нижню і верхню довірчу межу кожного параметру.
Дві випадкові величини х і у, задані вибірками (експериментальна група і
контрольна, початок і кінець навчального року, хлопчики і дівчата), вважали
рівними, якщо розходження їхніх вибіркових середніх і вибіркових дисперсій були
незначущими.
Статистичну значущість різниці середніх значень показника у двох вибірках
визначали за критерієм Стьюдента: різницю між Мх, і Му вважали значущою з
довірчою ймовірністю у, якщо
де Мх, Му - вибір
- Київ+380960830922