РОЗДІЛ 2
МАТЕРIАЛИ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ
2.1. Клiнiчнi методи дослiдження i характер лiкувально-оперативних заходiв
Клiнiчне обстеження хворих, метою якого був правильний вiдбiр осiб, що страждають на полiпозний риносинуїт, а також контроль ефективностi запропонованих методiв лiкування, включало вивчення анамнезу, об'єктивний огляд ЛОР-органiв, при необхiдностi звичайну або контрастну рентгенографiю навколоносових пазух, а також ультразвукове дослiдження, акустичну ринометрiю, ендоскопiчне дослiдження порожнини носа, скарифiкацiйнi проби, загальноклiнiчнi дослiдження.
2.1.1. Ультразвукове дослiдження навколоносових пазух
Ультразвукова бiолокацiя основана на властивостi високочастотного ультразвуку (2-3 мГц) проникати крізь бiологiчну тканину, поглинатися i вiдбиватися в рiзних пропорцiях вiд меж, що мають акустичну щiльнiсть. Для ультразвукового дослiдження навколоносових пазух нами використовувався портативний ехолокатор "Синускан" (Фiнляндiя). Пiд час локацiї верхньощелепних пазух датчик встановлюється на шкiрi обличчя в проекцiї пазухи на переднiй її стiнки. Пiд час дослiдження, встановлюючи датчик у сигнальнiй площинi, ми змiнювали кут нахилу його так, щоб задня стiнка пазухи була перпендикулярною щодо напряму поширення ультразвукової хвилi, тодi вiдбитий iмпульс потрапляє у прийомний пристрiй. Мiж датчиком i шкiрою обличчя пiд час проведення дослiдження наноситься спецiальне контактне середовище у виглядi гелю.
2.1.2. Акустична ринометрiя
Акустична ринометрiя базується на алгоритмi Джексона (1977) вимiрювання функцiй площi-вiдстанi для повiтряних шляхiв у легенях, була введена як новий об'єктивний метод оцiнки геометрiї порожнини носа Hilberg у 1989 роцi. Акустичний ринометр SRE-2000 (рис2.1), який нами використовувався, складається з комп'ютера IВМ-АТ286, сполученого з аналого-цифровим перетворювачем (АЦП), iскрового генератора, труби-хвилеводу (дiаметр 1,5 см, довжина 90 см) i п'єзо-мiкрофона. Застосовуються 12 рiзних носових адапторiв (внутрiшнiй дiаметр 1,5 см, довжина 7 см) з увiгнутим отвором для нiздрi, їхнiй зовнiшнiй дiаметр - вiд 0,4 до 1,5 см. Адаптори рiзного дiаметру пристосованi для нiздрiв рiзних розмiрiв. Пiд вiзуальним контролем здiйснюється тiсне сумiщення носового адаптора з нiздрею пацiєнта. При цьому необхiдно уникати яких-небудь деформацiй переддвер'я носа. Геометрiя порожнини носа оцiнюється пiд час аналiзу вiдбиття акустичного сигналу, спрямованого в порожнину носа. Акустичний сигнал має частоту вiд 150 до 10000 Hz i подається через генератор, трубу-хвилевод i носовий адаптер певного дiаметра. Звуковий сигнал вiдбивається утворенням у порожнинi носа. Вихiдний i вiдзеркалений акустичнi сигнали реєструються через мiкрофон i передаються в комп'ютер як функцiя, даючи значення площi поперечного перетину як функцiї дистанцiї вiд нiздрi. У комп'ютерi здiйснюється математичний аналiз одержаних даних. Одне дослiдження триває бiля 10 м/с. Кожне вимiрювання повторюється три рази. Результати дослiдження представляються на дiсплеї у виглядi кривої. Частина кривої, що вiдповiдає довжинi носового адаптера, повинна бути завжди прямою i вертикальною. Сантиметри на осi ординат вiдображають вiдстань вiд нiздрi, на осi абсцис представлена площа поперечного перетину у квадратних сантиметрах. Пiд час кожного вимiрювання визначається розмiр i локалiзацiя мiнiмальної площi поперечного перетину, площа поперечного перетину на вiдстанi 3,3 см вiд нiздрi, що вiдповiдає переднiй частинi носової раковини, площа поперечного перетину на вiдстанi 6,4 см вiд нiздрi, що вiдповiдає заднiй частинi носа, загальний об'єм порожнини носа. Права i лiва половини порожнини носа вимiрюються незалежно i пiд час оцiнки результатiв порiвнюються. Мiнiмальна площа поперечного перетину (МППП) в нормi знаходиться в isthmus nasi, що вiдповiдає вiдстанi в середньому 2,3 см вiд нiздрi. Розмiр мiнiмальної площi
поперечного перетину в нормi коливається вiд 0,53 до 0,63 см2. Акустична ринометрiя не проводилась у хворих, що мали виражене викривлення перегородки носа, або гiпертрофованi носовi раковини. Рештi хворих дане дослiдження проводилось перед початком лiкування, а також через 1 та 10-12 мiсяцiв.
2.1.3. Ендоскопiчне дослiдження порожнини носа
Ендоскопiчне дослiдження порожнини носа нами проводилось за допомогою апарата "Endolux" фiрми "Richards" (Germany) та "KARL STORZ" (Germany) (рис.2.2). Огляд порожнини носа здiйснювався у положеннi пацiєнта сидячи. Анальгезiя досягалась аплiкацiєю або розпиленням розчину одного з мiсцевих анестетикiв з додаванням аналiзуючих засобiв. Дослiдження проводили за алгоритмом запропонованим Штамбергером (Shtamberger,1991). Починали з 4 мм ендоскопа з 30О оптикою, який проводили по дну порожнини носа. Оцiнювали стан слизової оболонки, характер секрету. Наступним моментом дослiдження порожнини носа був огляд середнього носового ходу. Ендоскоп дiаметром 4 або 2,7 мм з 30О або 70О оптикою вводили до передньої стiнки клиновидної пазухи. У момент введення прилада звертали увагу на iнфулдибулум, гратчасту булу. Природний отвiр верхньощелепної пазухи вдається побачити далеко не завжди, оскiльки вiн звичайно прихований за вiльним краєм гачкоподібного вiдростка.
Ендоскопiчне дослiдження порожнини носа проводилось пiд час первинного огляду хворого, а також у пiсляоперацiйнiй перiод для контролю якостi проведеної операцiї i здiйснюваного лiкування.
2.2. Iмунологiчнi методи
2.2.1. Визначення кiлькостi iмунокомпетентних i нелiмфоїдних клiтин
Для кiлькiсної характеристики популяцiї нами було використано метод моноклональних антитiл i мiкроскопiчну люмiнесцентну технiку вiдповiдно з iнструкцiєю, що додається до реактивiв, i положенням мiжнародної наради з диференцiйованих антигенiв лейкоцитiв людини (С.П.Сидоренко, 1998).
- Т-лiмфоцити визначались за наявнiстю антигена СДЗ (антитiла Leu-4, Becton Dickinson);
- В-лiмфоцити за антигеном СD (Leu 12, тiєї ж фiрми);
- NK-природнi цитотоксичнi клiтини за антигеном CD-56, (Leu 19, Becton Dickinson);
- моноцитарного ряду з а
- Київ+380960830922