РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна клінічна характеристика обстежених хворих
В основу науково-дослідної роботи покладено аналіз результатів обстеження та хірургічного лікування 129 хворих з кровавлячою виразкою дванадцятипалої кишки, які знаходилися на лікуванні та були прооперовані з січня 1998 року по грудень 2000 року в хірургічному центрі Житомирської обласної лікарні та в відділеннях хірургії Володарськ-Волинського, Ємільчинського, Коростенського, Народицького, Малинського, Овруцького та Олевського рай-ТМО (території рай-ТМО є радіаційно забрудненими внаслідок аварії на ЧАЕС). Це склало 32,4 % від загальної кількості хворих на кровавлячу дуоденальну виразку, які знаходились в цей час на лікуванні в хірургічних стаціонарах вище зазначених лікувальних закладів.
Чоловіків було 96 (74,4 %), жінок ? 33, що склало 25,6 % від загальної кількості (див. таб.2.1). Пацієнти були віком від 22 до 59 років. Середній вік склав 46,1 років.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих по групам.
І група
(забруднені райони)ІІ група
(незабруднені райони)Всього:абс.%абс.%абс.%Чоловіки44 75,952 73,29674,4Жінки14 24,119 26,83325,6Всього:58 100,071 100,0129100,0
Обов'язковою умовою було визначення анамнестично постійного місця проживання пацієнта. Детально зібраний анамнез був важливим, оскільки допомагав отримати результати щодо впливу радіації на показники імунного захисту, які вивчались в наступному. Знаючи постійне місце проживання, брали до уваги паспортну дозу радіаційного забруднення кожного населеного пункту (радіаційний паспорт кожного населеного пункту), звідки потрапляли до хірургічного стаціонару, пацієнти.
Паспортна доза ? розрахункова ефективна (еквівалентна) доза опромінення людини, яка представляє собою середню ефективну дозу, котра потенційно може бути отримана мешканцем даного населеного пункту від всіх джерел зовнішнього та внутрішнього опромінення Чорнобильського та індустріального походження в поточному році. Цю дозу розраховували по результатам поточного радіаційного моніторингу, який проводить обласна санітарно-епідеміологічна станція. Результати звітності якої, по кожному населеному пункту, нами були отримані, як в обласній санітарно-епідеміологічній станції, так і в службі обласного радіаційного реєстру.
Пацієнти, населенні пункти яких мали паспортну дозу опромінення більшу за 1,0 мЗв (0,1 рем) на рік, автоматично виключались з процесу подальшого обстеження та не входили до груп вивчення, так як показники їхнього радіаційного забруднення відрізнялись від визначеного середнього рівня.
Це було важливим для отримання достовірних результатів щодо впливу іонізуючого опромінення на показники імунного захисту, які досліджувались в процесі обстеження пацієнтів.
Також виключали з подальшого обстеження тих пацієнтів, які вживали на протязі 2-х тижнів перед поступленням дичину або гриби, отримані із зон радіаційного забруднення, оскільки такі продукти, як правило, могли дати хибні результати подальших досліджень впливу радіаційного опромінення на організм хворого, так як мають здатність викликати транзиторне підвищення радіаційного забруднення організму.
Всіх хворих було поділено на 2 групи. З досліджень заздалегідь виключали пацієнтів із хронічними імунозалежними захворюваннями (системні захворювання сполучної тканини, розсіяний склероз, онкопатологія, бронхіальна астма, алергія, тощо), що мало значення для виключення впливу зазначених патологiй на перебіг хвороби та результати досліджень.
В І групу увійшли 58 хворий (45 %), які являлись корінним населенням забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС районів Житомирської області, і піддавались тривалому впливу малих доз радіації. Пацієнти даної групи досліджувались на місцях (хірургічні відділення рай-ТМО, де і були прооперовані) - 42 хворих або транспортувались до хірургічного центру обласної лікарні машинами санітарної авіації - 16 хворих.
ІІ групу склали 71 (55 %) хворий із радіаційно незабруднених районів області та міста Житомира, яких було доставлено машинами швидкої допомоги чи санітарної авіації та госпіталізовано в центр лікування шлунково-кишкових кровотеч Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського. В анамнезі у пацієнтів з цієї групи був відсутній будь-який радіаційний вплив, місцевість їхнього проживання не входила за весь період радіаційного контролю до зон зараження.
З анамнезу захворювання визначали тривалість хвороби, частоту загострень, тривалість останнього загострення, тривалість виразкової кровотечі. У всіх пацієнтів, що увійшли в групи дослідження, тривалість виразкової кровотечі на момент поступлення була 1-2 доби. Виразковий анамнез відсутній був у 33 хворих (25,6 %). Абсолютним об'єктивним критерієм тривалості хвороби вважали перше рентгенологічне або ендоскопічне підтвердження діагнозу. Тривалість виразкового анамнезу від моменту встановлення діагнозу до операції складала від 2 до 30 років ( 2-х річний анамнез був у 9 хворих (6,9 %), 3-5 річний - у 32 хворих (24,8 %), 6-10 річний - у 34 пацієнтів (26,4 %), 11-15 річним - у 15 хворих (11,6 %), 16-25 річний у 5 пацієнтів (3,9%) і у 1 хворого (0,8 %) він складав 30 років (див. таб.2.2).
Таблиця 2.2
Тривалість виразкового анамнезу у хворих з досліджуваних груп
Тривалість анамнезу в роках)Відсут-ній2 роки3-5
років6-10 років11-15 років16-25 років30
роківВсьогоІ група хворихабс.214131622058%36,26,922,427,63,453,450,0100,0ІІ група хворихабс.1251918133171%16,97,026,825,418,34,21,4100,0
У 39 (30,2 %) хворих появі або загостренню виразкової хвороби передувала психоемоційна напруга, негаразди в сім'ї чи на роботі. У 36 пацієнтів (27,9 %) таким чинником виступила фізична напруга, перевантаження на роботі, а також порушення звичайного режиму праці і відпочинку (робота в нічну зміну, часті відрядження). Нерегулярне і неякісне харчування стало передумовою виникнення чи загострення виразкової хвороб