РОЗДІЛ 2
РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН
Становлення незалежної України відбувалося на фоні поглиблення кризових явищ. Протягом 1990-1999 рр. в країні відбулося катастрофічне падіння основних макроекономічних показників: валовий внутрішній продукт (ВВП) скоротився на 59,2% (причому в перші чотири роки існування молода українська держава зазнала найбільш відчутних втрат), обсяги промислової продукції - на 48,9%, сільського господарства - на 51,5%. Реальна заробітна плата скоротилася у 3,8 рази, виплати по пенсіям - у 4 рази [105, с. 25-26].
Суттєве зниження рівня життя населення України відбулося на тлі загального спаду виробництва, який продовжувався протягом останнього десятиріччя ХХ століття. Неодмінними супутниками цього спаду стали занепад більшості галузей економіки, низька продуктивність праці, стрімке зростання інфляції, безробіття, знецінення праці, зростання злочинності, тінізація економіки та масове зубожіння населення. Україна переживає складний період трансформації на шляху створення нового суспільства, а такі перетворення завжди супроводжуються втратою людського капіталу.
Протягом останніх років економічна криза та пов'язана з нею криза неплатежів призвели до того‚ що зайнятість перестала виступати гарантом добробуту, а в окремих випадках вона навіть не забезпечує прожиткового мінімуму. Причини цієї ситуації можна віднайти лише при поглибленому аналізі макроекономічних процесів, а на поверхні вони мають такі прояви, як:
* поширення вимушеної неповної зайнятості, і як наслідок, зниження рівня оплати праці;
* загальні низькі стандарти оплати праці в Україні;
* заборгованість по виплаті вже нарахованої зарплати.
2.1. Загальна характеристика доходів та витрат домогосподарств
Протягом 2000-2001 рр. на відміну від попереднього періоду (а саме з 1999 року Державним комітетом статистики України запроваджено нову методику щорічних обстежень умов життя домогосподарств) намітилася тенденція до поступового зростання як сукупних доходів, так витрат населення країни. За даними обстеження в 2001 році сукупні доходи населення України в розрахунку на умовно дорослого в середньому дорівнювали 237,7 грн. на місяць, що перевищувало аналогічний показник за 1999 р. більше як у 1,5 рази, в тому числі в небідних домогосподарствах сукупні доходи становили 271,3 грн. проти 174,9 грн., в бідних - 147,3 грн. (96,8 грн.) та 128,8 грн. (83,5 грн.) - в домогосподарствах, в яких сукупні доходи на одного умовно дорослого не перевищували межу злиденності2. І якщо у 1999 р. більше як у третини населення України (37,4%) сукупні доходи на одного умовно дорослого навіть не сягали межі малозабезпеченості (118,3 грн.), то в 2001 р. цей показник знизився до 10,2% (рис. 2.1).
В той же час, аналізуючи динаміку співвідношення середніх доходів з прожитковим мінімумом, слід відмітити, що у 2000 р. середні еквівалентні доходи в Україні забезпечували лише 70% прожиткового мінімуму (270,1 грн.), а в 2001 р. - 76% ПМ (311,3 грн.). І хоча частка населення, чиї середні сукупні доходи не перевищували розміру прожиткового мінімуму, скоротилася з 84,8% у 1999 р. до 81% у 2001 р., вона залишається надто високою та викликає занепокоєння.
Рис. 2.1. Децильний розподіл населення за середньодушовими сукупними доходами у 1999-2001 рр.
Слід відмітити, що в більшості регіонів України за останні три роки загальні середні доходи в перерахунку на умовно дорослого приблизно коливалися у межах 20 грн. від середнього рівня по країні (рис. 2.2). Проте розмах варіації набував суттєвого значення - у 1999 р. він становив 92 грн., а у 2001 р. - майже 140 грн. Максимальне значення показника впродовж трьох років спостерігається у м. Київ, тоді як мінімальні доходи населення у 1999-2000 рр. відмічено у Миколаївській області, а у 2001 р. - в Одеській області.
Слід також відмітити, що у сільській місцевості протягом 1999-2000 рр. спостерігається перевищення середніх сукупних доходів над відповідними показниками у містах - на селі сукупні доходи у 1999 р. на 6,1% та на 7,2% у 2000 р. перевищували доходи мешканців великих містах та на 9,6% і 10,5% відповідно - у малих містах. Однак у 2001 р. середні сукупні доходи у великих містах дещо підвищилися і становили 247,7 грн. проти 235,6 грн. аналогічного показника для сільської місцевості.
Як і раніше, основним джерелом формування сукупних доходів населення залишається оплата праці - частка цього джерела доходу за 2001 рік становила 41,3% сукупних доходів в цілому по країні, в тому числі - 43,1% доходів небідних і 36,6% доходів бідних домогосподарств (табл. 2.1).
Рис. 2.2. Регіональна диференціація середніх сукупних доходів населення
України у 1999-2001 рр.
До речі, у порівнянні з 1999 р. відбулося суттєве збільшення частки оплати праці: в середньому по країні - на 6,7%, в тому числі в небідних домогосподарствах - на 7,9%, в бідних та крайнє бідних - на 3,9% та 5,1% відповідно. І хоча впродовж тривалого часу спостерігалося невпинне скорочення питомої ваги оплати праці в сукупному доході населення (з 67,5% у 1990 р. до 40,3% у 1996 р.) і лише в останні роки положення більш-менш стабілізувалося, все ж таки це джерело в загальних доходах залишається одним із основних.
Найбільшу частку від оплати праці отримують мешканці великих місць - в їх сукупних доходах цьому джерелу належить в середньому 55%, чого не можна сказати про жителів сільської місцевості - лише 24,4% їх сукупних доходів надходить від найманої праці.
Таблиця 2.1
Динаміка структури сукупного доходу населення України у 1999-2001 рр.
УкраїнаЗлиденніБідніНебідні199920002001199920002001199920002001199920002001Сукупні доходи100100100100100100100100100100100100 з нихОплата праці34,638,641,332,234,837,332,734,436,635,240,243,1Пенсії1617,418,42