РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКС ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ОПТИМІЗАЦІЇ САМОВИРАЖЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ
ТА ЙОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ……………………….........86
2.1. Створення нових виховуючих ситуацій у класному колективі …..….86
2.2. Розширення сфери діяльності та самодіяльності учнів ………...........103
2.3. Збагачення навчальної та позанавчальної діяльності старшо- класників
елементами творчості ………………………....................…120
2.4. Організація та результати формуючого експерименту ………......….134
Висновки до другого розділу ………………………………………………...….161
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………....…165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….….174
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………..190
ВСТУП
Одним із пріоритетів освітньої політики в Україні на сучасному етапі є
особистісна орієнтація, що передбачає формування цінностей особистості,
задоволення її інтересів і потреб, всебічну реалізацію потенціальних
можливостей, самовизначення, повноцінну соціалізацію.
Особистісна орієнтація педагогічного процесу слугує меті створення сприятливих
умов для самовираження і самореалізації особистості учнів.
Тривалий час у вітчизняному вихованні значення процесу особистісного
самовираження принижувалося, ототожнювалися загальнолюдські і особистісні
цінності, що негативно позначилося на рівні вихованості випускників
загально-освітньої школи, завдало відчутної шкоди моральності суспільства.
Сучасна держава потребує людей, яким властиві самостійність думки, здатність
здійснення свідомого суспільного вибору, волелюбність, розвинене почуття
власної гідності, підприємливість, творча активність, отже, здатність до
особистісного самовираження, оскільки саме такі люди можуть плідно брати участь
у подальшому вдосконаленні суспільства.
Особистісне самовираження характеризується як активна діяльність людини з
максимальним використанням, розвитком її задатків і можливостей, свідомо
спрямованих на втілення гуманних ідеалів суспільства.
Хоч самовираження особистості здійснюється протягом всього життя людини,
старший шкільний вік – період ранньої юності – один із найвідпові-дальніших
на цьому шляху, оскільки характеризується високою готовністю психологічних
структур особистості до процесу самовираження. Основним новоутворенням в
юнацькому віці є особистісне і соціальне, життєве і професійне самовизначення.
Пов’язане з почуттям дорослості прагнення до самовираження виступає у якості
основної потреби старшокласника, підкріпленої широкою мотивацією.
Старшокласник хоче поваги і визнання серед ровесників та дорослих, хоче мати
достойний статус у класному колективі, виявляти свої здібності в діяльності.
Якщо шкільне виховне середовище не забезпечує необхідних умов для задоволення
потреби в самовираженні, прояві активності, потенціальні можливості
самовираження можуть згасати чи реалізовуватися в асоціальних формах.
Дослідження феномену самовираження людини є комплексною науко-вою проблемою, що
стосується філософії, соціології, психології та педагогіки. Закономірності
загальнокультурного процесу формування людини в контексті її соціалізації та
повноцінної життєдіяльності виконують роль філософських, методологічних засад у
з’ясуванні сутності самовираження особистості та проектуванні ефективних
психолого-педагогічних моделей цього процесу (О.А.Аза, В.П.Андрущенко,
Г.О.Балл, М.І.Горлач, П.С.Гурєвич, М.П.Лука-шевич, І.Ф.Надольний та ін.).
Теоретичні основи розв’язання проблеми самовираження школярів закладено в
працях відомих психологів та педагогів: Л.С.Виготського, В.В.Давидова,
Г.С.Костюка, А.С.Макаренка, В.А.Сухомлинського, Б.М.Тепло-ва, К.Д.Ушинського,
С.Т.Шацького та ін.
Серед психолого-педагогічних надбань з цієї поблеми – розкриття сутності та
значення самовираження особистості, визначення вікових особливостей процесу
самовираження, обґрунтування методів і форм органі-зації виховного процесу в
школі, характеру виховних впливів, сприятливих для всебічного розкриття і
розвитку особистості (К.А.Абульханова-Славська, Г.С.Абрамова, Р.Бернс, І.Д.Бех,
Л.І.Божович, М.В.Гамезо, І.В.Дубровіна, П.Г. Ковальов, І.С.Кон, О.І.Кочетов,
Н.В.Мудрик, Р.С.Нємов, В.М.Мясищев, О.Ю.Орлов, А.В.Петровський, С.М.Рівес,
Н.П.Сорока-Росинський, Д.І.Фельд-штейн, Е.А.Шумілін та ін.).
Здійснено ряд дисертаційних досліджень, що стосуються різних аспек-
тів розвитку старшокласників, опосередковано пов’язаних з проблемою
самовираження особистості: виявлення творчої активності, становлення
самосвідомості та особистісної зрілості, самовизначення, формування
індивідуального досвіду, розвитку інтересів і здібностей у дозвіллєвій сфері,
гармонізації міжособистісних стосунків тощо (О.І.Баришева, Б.А.Брилін,
Т.В.Дмитрова, Г.І.Іванок, В.І.Карикаш, А.В.Кульчицька, Т.В.Палагнюк, І.В.
Петрова, Л.В.Потапчук, О.С.Семенов, В.І.Смагін, Л.Д.Тодорів, І.Л.Федори-шина,
Л.В.Чекараміт, Т.О.Чубукова та ін.).
Не дивлячись на чималий науковий доробок з проблеми розвитку старшокласників,
що певною мірою стосується і процесу самовираження, особистісне самовираження
учнів 10-11 класів у масовому шкільному досвіді відбувається недостатньо
результативно. Проведений упродовж 1998-1999 рр. констатуючий експеримент
(психологічні та соціометричні дослідження на основі спеціальних діагностичних
методик, анкетування, опитування, спостереження тощо), яким охоплено 320 учнів
та 56 вчителів п’яти шкіл м.Рівне та Рівненської області, показав, що для
старшокласників характерний широкий діапазон мотивів і потреб самовираження, та
вони не задовольняються змістом, методами і формами організації навчального та
позанавчального виховного процесу в школі. Заважає самовираженню особистост
- Київ+380960830922