Розділ 2
Формування тоталітарного режиму в Угорщині
1949-1953 рр.
2.1. Суспільно-політичне становище в країні в період панування сталінсько-ракошистської системи
На початок 1949 року в політичному житті Угорщини остаточно окреслилася перевага Угорської партії трудящих (УПТ). Спираючись на політичну підтримку СРСР, УПТ контролювала майже весь апарат влади, силові структури, армію і, фактично, правила країною, хоча за результатами останніх виборів в серпні 1947 р. мала підтримку менше чверті (23%) загальної кількості угорської нації[3.79,74].
Проте результати виборів 1947 р. не відображали реальної розстановки політичних сил, яка склалася на початок 1949 р., адже за півтора роки політична ситуація в Угорщині зазнала суттєвих змін. Після утворення в червні 1948 р. УПТ на базі об'єднання комуністичної та соціал-демократичної партій, збільшилася кількість її представників у Державних зборах, яка відтепер перевищила 40%. Представникам УПТ належало 9 посад з 15 в угорському уряді, включаючи обидві посади заступників прем'єр-міністра. Політичним союзникам УПТ - національно-селянській партії (НСП) та партії дрібних сільських господарів (ПДСГ), які перебували під контролем УПТ, належало близько 30% депутатських мандатів, посади прем'єр-міністра та ще п'яти міністерських посад[3.124,26].
Таким чином УПТ контролювала уряд та переважну більшість (майже 70%) депутатських голосів парламенту. За такої ситуації УПТ була здатна суттєво впливати на законотворчі процеси, державну політику в усіх сферах життя країни.
Першим важливим політичним кроком новоствореної УПТ, який мав призвести до подальшого посилення позицій партії трудящих на політичній арені, було ініціювання проведення реорганізації Угорського національного фронту незалежності 1 лютого 1949 р. з метою усунення опозиційних партій від впливу на політичне життя країни. До реорганізованого Угорського народного фронту незалежності (УНФН), крім УПТ, увійшли також НСП, ПДСГ і профсоюзи[3.105,604]. Головними завданнями народного фронту проголошувалися розширення та розвиток планового господарства, проведення кооперування в сільському господарстві, особливо виробничого, підтримка дрібного одноособового господарства та забезпечення його діяльності; створення конституції УНР, забезпечення єдності демократичних сил та співпраці в органах Народного фронту незалежності, підтримки світового демократичного табору та створення нового суспільства на основі соціалістичного перетворення існуючого[4.283].
Таким чином Угорський народний фронт незалежності мав стати тією організацією, яка мала об'єднати різні політичні сили для досягнення спільнопроголошеної мети: створення в Угорщині нового суспільства на основі соціалістичного перетворення.
Однак для Матіаша Ракоші та його найближчого оточення, до якого входили Міхай Фаркаш, Ерньо Герьо та Йожеф Реваї, реорганізація Народного фронту була тільки своєрідним проміжковим етапом перед встановленням повної політичної гегемонії УПТ, а відтак й зосередженням в своїх руках необмеженої влади над угорським суспільством. Позицію ракошистів щодо ролі УНФН проголосив березневий пленум ЦК УПТ 1949 р.: "Народний фронт неминучий на теперішньому етапі розвитку..., це сходинка, яка веде від багатопартійної системи буржуазної демократії до однопартійної системи диктатури пролетаріата"[3.235,255]. Коаліційні партії трактувалися ними як ті, що можуть бути використані реакцією для контрреволюційної діяльності. Напередодні конгресу Народного фронту під час засідання ЦК УПТ 5 березня 1949 р. М. Ракоші заявив, що від демократичних партій для демократії більше шкоди ніж користі, адже, на його думку, вони створюють постійний резерв для ворога[3.265,202].
Така позиція угорського генсека не сприяла діяльності інших партій Народного фронту і до кінця 1949 р. вони остаточно зникли з політичної арени Угорщини. НСП та ПДСГ формально ніхто не розпускав, але під тиском УПТ діяльність цих партій швидко згорталася. Необхідно зазначити, що відхід інших партій, в тому числі опозиційних, від участі у політичному житті країни був наслідком застосування жорстких антидемократичних політичних методів боротьби з боку оточення М. Ракоші. Проти цих партій застосовувались всі можливі і неможливі засоби політичного тиску, а з весни 1949 р. було запущено потужний репресивний механізм, головне завдання якого полягало у остаточному знищенні всіх ймовірних політичних опонентів М. Ракоші та його оточення.
В середині травня 1949 р. було проведено перші вибори до Державних зборів за новою виборчою системою, згідно з якою в бюлетнях фігурували лише кандидати, висунуті УНФН. Через це представники інших політичних сил не мали змоги прийняти участь у виборах. Предвиборча програма УНФН базувалася на основних положеннях програмної заяви Народного фронту в лютому 1949 р. Незадовго до виборів М. Ракоші в листі до М. Суслова писав, що керівництво УПТ поставило собі за мету, аби 70% новообраних депутатів було членами УПТ, близько 20% "приховані члени та близькі нам особи" і найбільше 10% - елементи, що коливаються[1.4,70]. В голосуванні прийняло участь 94,7% громадян, які мали право голосу. За відсутності альтернативи 95,6% громадян, які прийняли участь у голосуванні, віддали свої голоси за кандидатів Народного фронту[3.79,75].
Результати виборів начебто говорили про всенародну підтримку нової влади та лінії партії, але насправді УПТ не мала такої широкої підтримки в угорському суспільстві. Більшість виборців голосувала за окремих кандидатів окремих політичних партій, а не за кандидатів від Народного фронту, контрольованого УПТ.
Нові Державні збори невдовзі після початку своєї діяльності 18 серпня 1949 р. затвердили проект нової Конституції, згідно з якою Угорщину було проголошено народною республікою[3.107,546]. Нова Конституція закріпила політичні успіхи УПТ і стала юридичною основою тоталітарного комуністичного режиму, в рамках якого лідер УПТ М. Ракоші посідав по суті необмежену владу. За Конституцією вищим органом державного у
- Київ+380960830922