РОЗДІЛ 2
РІВЕНЬ ТА ТЕНДЕНЦІЇ МАШИННО-ТЕХНОГЛОГІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Ретроспективний аналіз економіки машинно-технологічних станцій
В умовах формування ринкових відносин на теренах колишнього СРСР з середини 90-х років ХХ ст. поряд з внутрішньогосподарським видом експлуа-тації сільськогосподарської техніки започатковано розвиток і міжгоспо-дарського машиновикористання. Переважно воно представлене спеціалізова-ними підприємницькими структурами. Обслуговуючі форми на сучасному етапі значного поширення не набули.
В ряді випадків спеціалізовані машинно-технологічні станції є багато-профільною виробничо-технічною службою, що покликана надавати техно-логічні, організаційні та інші послуги сільськогосподарським виробникам. В основі організаційної діяльності таких служб знаходяться: виробничо-комерційна самостійність, повна економічна відповідальність, взаємовигідність послуг щодо споживачів та виробників, гарантована якість та відповідність цін обсягам і термінам виконання прийнятих зобов'язань.
Наприклад, Хотинецька МТС є типовою станцією Орловської області Російської Федерації. З метою виконання технологічних операцій у земле-робстві за замовленнями господарств під час створення (1997 р.) МТС мала 25 тракторів (6,6 % чисельності в сільськогосподарських підприємствах району), з них одиннадцять Т-150К, вісім ДТ-75, чотири МТЗ-80 і один ЮМЗ-6 [122].
Договірні обсяги робіт МТС з оранки складають 21 % загального їх обсягу у районі, з оранки - 25 %, з боронування - 16 %, з культивації - 6 %, з дискування - 5 %. Техніка в МТС використовувалась продуктивніше у порівнянні з господарствами. Водночас зазаначимо, що річне завантаження техніки МТС у початковий період було досить низьким, що пояснюється як недостатньо високим технічним станом тракторного парку, так і незначним попитом аграрних підприємств району на послуги Хотинецької МТС через низьку платоспроможність та недоліки в організації використання машинно-тракторного парку [122].
Системний характер створення машинних станцій на засадах ринкових відносин потребує значних інвестицій [126].
Так, на основі централізованого забезпечення іноземною валютою двома промисловими фірмами "Джон Дір" США і "Сайко ЛТД Голандії Лабінської МТС Краснодарського краю було придбано 21 трактор "Джон Дір", 21 плуг "Хорел-К" моделі 8204, 10 дискових борін, п'ять обприскувачів, 11 культиваторів та 6 кормозбиральних комбайнів [89, 115]. Це дозволило вперше на Кубані створити ВАТ "АПК МТС "Лабінськ". Гарантом в розрахунках з Агропромбанком Росії з оплати техніки іноземним фірмам був урожай, отриманий сільськогосподарськими підприємствами району. Іноземні фірми придбали акції з розрахунку 1,2 % їх вартості на 1000 га ріллі. Так, агрофірма "Родіна", обробляючи 16 тис. га ріллі, отримала 19 % акцій.
Але в процесі функціонування договірні зобов'язання МТС перед сільськогосподарськими підприємствами почали систематично порушуватися через недосконалість підгрунтя економічних відносин. З одного боку, причиною став факт, що працівники МТС вимушені були встановлювати ціни за виконані роботи без урахування економічних можливостей засновників, з іншого боку, засновники-аграрії в першу чергу прагнули відшкодовувати власні виробничі потреби отриманою продукцією, а лише потім розраховуватись з МТС. Тому через 2 роки засновники МТС почали відмовлятися від її послуг. У 1998 р. на полях Лабінського району силами МТС було виконано незначний обсяг робіт, зокрема з дискування ріллі - 15 % необхідного обсягу, сівби зернових - 17 %, оранки - 16 % [89, 115]. Це визначило переорієнтацію зусиль Лабінської МТС на обслуговування лише орендованих земельних масивів, тобто машинно-технологічна станція практично втратила вихідне цільове призначення - надання механізованих послуг підприємствам-засновникам [89].
Водночас в Україні фінансові можливості колективних сільськогосподарських підприємств не забезпечували їх потреб у капітало-вкладеннях на придбання техніки для внутрішньогосподарської експлуатації.
В таких умовах агробізнес, який грунтувався на використанні над-потужних сільськогосподарських машин, як правило, іноземного виробництва став в Україні досить поширеним і базувався на основі організації машинно-технологічних станцій. Створення таких підприємств дозволяло продовжити в часі робочий період використання сільськогосподарської техніки. Можливість досить унікальна, оскільки в Україні на той час функціонували переважно крупні землекористувачі колективні сільськогосподарські підприємства, які переважно були фінансовими банкрутами і часто за відсутності альтернативи користувалися машинно-технологічними послугами [33, 36, 132].
Сьогодні в Україні діє і розширюється мережа державних та приватних машинно-технологічних станцій з різними варінтами економіко-організаційних форм.
На виконання Постанови Кабінету міністрів України від 10 грудня 1998 року № 1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами" і Наказу Міністерства агропромислового комплексу України від 4 грудня 1998 року "Про державні машинно-технологічні станції", керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та з метою створення ефективного сільського-сподарського товаровиробника і забезпечення високопродуктивного вико-ристання тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки, закупленої за рахунок коштів державного лізингового фонду і по іноземних кредитних лініях під гарантії Кабінету Міністрів України, Міністерством агропромислового комплексу України за поданням і при активному сприянні обласних та районних державних адміністрацій в 1999 році було розпочато організацію машинно-технологічних станцій [54, 68].
При створенні мережі державних машинно-технологічних станцій виходили з наступних передбачень: потреби у послугах МТС зберігатимуться не лише