РОЗДІЛ 2
ТИПИ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ ЗА СЕМАНТИКОЮ
ПЕРШОГО КОМПОНЕНТА
У поетичній мові функціонують складні прикметники (дієприкметники), утворені за відомими зразками, за моделями, що вже існують у мові. "Беручи за зразок різні за ступенем продуктивності словотвірні моделі складних слів, відшліфовані багатовіковим мовним досвідом народу, поети створюють свіжі, несподівані своєю новизною оказіоналізми-складення, експресивно-стилістична функція яких повністю виявляється лише в певному контексті" [194, 33].
У поетичних текстах, що стали матеріалом дослідження, високою вживаністю відзначаються складні прикметники з першим компонентом, що містить семи "колір" та "кількість".
2.1. Складні прикметники з першим колірним компонентом
Слова зі значенням кольору утворюють в українській мові лексико-семантичну групу, в якій набір елементів, їх семантика і співвідношення історично змінні, що зумовлено особливістю пізнання реалій позамовної дійсності. Результатом семантичного розвитку кольороназв є співіснування в мові прямих, переносних і символічних значень на різних етапах розвитку мови, зокрема і в різних функціональних стилях сучасної літературної мови. Активно використовуються кольороназви у мові фольклору, у художніх текстах - прозі та поезії.
В українській мові розрізняють ядро лексико-семантичної групи на означення кольору, до якого належать непохідні прикметники білий, червоний, зелений, жовтий, синій, чорний. Навколо цих кольороназв семантично об'єднуються похідні прикметники типу білявий, білястий, червонястий, а також вишневий, молочний, крейдяний, бузковий, пурпуровий, калиновий, салатовий і под. Основних назв кольору небагато, вони здебільшого праслов'янського, глибше - індоєвропейського походження і традиційно пов'язані з назвами кольору. Похідних кольоропозначень значно більше. Вони становлять формальні фонетичні, словотвірні варіанти основних назв або становлять відносні прикметники, утворені від назв різних предметів. Похідні кольороназви відтінюють кольори, фіксують динамічну природу зорового сприймання предметів, явищ.
Категорія назв кольорів, як і кожна лексична категорія, у процесі розвитку мови зазнає істотних змін. Одне слово може змінити частотність уживання або й зовсім вийти з ужитку, або навпаки - перейти з пасивних назв до активних. Особливий статус мають складні прикметники з кольористичною семантикою у мові поезії. Поряд з логіко-ідентифікаційною функцією ці назви виконують тут роль емоційно-експресивних означень, входять до складу метафоричних структур.
У складних прикметниках сема "колір" зазнає структурної і семантичної трансформації. Усталеність, продуктивність одних назв і оказіональність, оригінальність, індивідуально-авторська виразність відбивають закономірний процес розвитку поетичної мови. Це пошук і нової форми, і нового змісту. Новий зміст зароджується уже в самій сполучуваності компонентів складних прикметників.
У складних прикметниках першим компонентом найчастіше виступають непохідні прикметникові основи біл(о)-, жовт(о)-, синь(о)-, червон(о)-, чорн(о)-, зелен(о)-, значно рідше - похідні основи, ускладнені суфіксами -аст-, -яст-, -уват-, -ав-, що, як зазначає Є.А.Карпіловська, виражають "значення неповноти вияву ознаки, наявності її в означуваній (якійсь) субстанції у недостатній кількості" [133, 125]. З погляду семантики основ, які входять до складу прикметникових композитів, розрізняємо дві групи складних прикметників:
а) складні прикметники, обидві основи яких містять сему "колір": біло-синій, жовто-сріблистий, зелено-сизий, червоно-жовтий, червонясто-голубий та под.;
б) складні прикметники, в яких одна основа фіксує колір, а друга - ідентифікується з назвами предметів, явищ природи тощо: білоконний, білотілий, жовтодзьобий, жовтолистий, зеленостеблий, зеленокосий і ін. У досліджуваних текстах кількісно переважають прикметники другої групи. Детальний аналіз сполучуваності колірного компонента дає можливість встановити семантичні типи складних прикметників, уживаних у мові поезії. Розгляд типів прикметників-композитів здійснено за формальним, алфавітним принципом: білий, жовтий, зелений, синій, червоний, чорний.
Найпродуктивнішими у досліджуваних поетичних текстах є складні прикметники з першим компонентом, що містить сему "білий колір". Цей компонент виступає у формах біл(о)-, біляв(о)-, біляст(о)-, біл(ий)-.
У досліджуваних текстах зафіксовано три прикметники з компонентом біляв(о)- (білявобокий, біляво-русий, білявочубий), два - з біляст(о)- (білясто-білий, білясто-синявий), які вказують на неповноту вияву ознаки, та два прикметники з компонентом біл(ий)- (білий-білий, білий-білий-білий), які підкреслюють інтенсивність вияву ознаки. У порівнянні із співвідносними прикметниковими формами білобокий, біло-синій складні форми білявобокий, білясто-синявий рідковживані і сприймаються як оказіональні.
Широка сполучуваність компонента біл(о)- пояснюється значною кількістю предметів - традиційних, узвичаєних носіїв білого кольору (сніг, зуби, береза, стіна, лебідь та ін.): білоберезий, білозубий, білолебедий, білосніжний, білостінний. Серед перелічених складних прикметників звертаємо увагу на специфіку семантики слова білосніжний, що за формою співвідноситься з прикметниково-іменниковим словосполученням білий сніг або предикатом білий, як сніг, проте має значення "дуже білий" [СУМ, І, 184]. Також сполучається компонент біл(о)- з назвами предметів, які виділяються білим кольором лише за певних умов (білолистий, білогубий), та з іншими кольороназвами (біло-вишневий, біло-голубий, біло-русий, біло-синій і под.).
За сполучуваністю компонента біл(о)- (біляв(о)-, біляст(о)-, біл(ий)-), яка відображена на схемі А.1 (див. додаток А), з основами різної семантики розрізняємо такі семантичні типи складних прикметників з другою основою, що містить: 1) сему "колір". Цей семантичний тип поділяється на декілька підтипів: а) складні прикметники, утворені з двох, не ускладнених суфіксами, прикметникових основ, і передають колір з відтінком іншого к
- Київ+380960830922