Р О З Д І Л 2
ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
У ПРАВІ УКРАЇНИ
2.1. Гендерна рівність у системі принципів права
У юридичній науці є загальновизнаним, що принципам права належить особливе місце у правовій системі. Принципи пронизують її внутрішню структуру і визначальним чином впливають на механізми зв'язку і взаємодії з іншими соціальними системами. Це такі засади, які виражають найважливіші закономірності й підвалини соціально-економічної формації, типу правової системи, складають її головний зміст, мають вищу імперативність і загальну значущість,87 згідно з якими формується й розвивається правова система і здійснюється правове регулювання. Інколи цю проблему розглядають як правові принципи або принципи, що діють у правовій системі88. Значення принципів права обумовлюється тим, що вони:
* мають властивість вищої імперативності, універсальності, загально значущості, їм притаманні стійкість і стабільність протягом невизначеного тривалого часу;
* спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи;
* зумовлюють напрями правотворчої, правозастосовчої та іншої юридичної діяльності;
* виступають найважливішим критерієм законності дій громадян, посадових осіб та інших суб'єктів права;
* сприяють подоланню прогалин у праві;
* впливають на рівень правосвідомості в суспільстві.89
Питання про принципи права є предметом постійної уваги юриспруденції, однак і до сьогодення вони залишаються дискусійними, тому для досягнення мети нашого дослідження актуальною є потреба наголосити на деяких найбільш важливих вихідних моментах.
У філософській літературі зазначається, що поняття "принцип" розглядається як постулат, тобто положення деякої наукової теорії, прийняте як вихідне.90 Започаткували дослідження проблеми принципів у радянській юридичній науці представники окремих галузевих наук. Особливо це стосується науки кримінально-процесуального права, де вчення про принципи виникло раніше і розроблено детальніше порівняно з іншими галузями права. Обґрунтоване пояснення цьому дає С.С. Алексєєв, указуючи на те, що процесуальні галузі, будучи свого роду надбудовами над профілюючими, знаходяться в безпосередньому генетичному зв'язку з державним правом.91 Тому для процесуальних галузей є характерним високий ступінь нормативних узагальнень, що визначає наявність у них значно більшої кількості, ніж у нормах матеріального права, так званих норм-принципів. Крім того, у науці кримінального процесу питання про принципи одержало більш ранню й повнішу розробку. Очевидно, це можна пояснити тим, що в радянському кримінальному процесі містилася низка принципів, формально однойменних з демократичними принципами буржуазного кримінального процесу, у зв'язку з чим виникла гостра потреба обґрунтувати їх якісні відмінності й особливості.
У вітчизняній правознавчій літературі існує чимало різних дефініцій принципу права. В одних звертається увага на те, що це категорія об'єктивна, в інших юридичні принципи трактуються як основні ідеї і навіть як поняття, що виражають сутність історичного типу права.92 Одні вчені акцентують увагу на тому, що принципи є сферою правосвідомості, правової ідеології й науки, деякі не визнають їх поза безпосереднім (вольовим) змістом чинного права, у досить широкому розумінні.93
Із гносеологічної точки зору важливим є те, що категорія "принцип" тісно пов'язана з категоріями "закономірність" і "сутність". Однопорядковий характер цих понять дає підстави визначити юридичні принципи через закономірності розвитку суспільства і права, через сутність та основний зміст останнього. У теорії пізнання вони можуть виступати як абстрактне визначення ідеї, точніше, сума принципів дорівнює ідеї, основі системи.94 Доречно згадати, що термін "принцип" походить від латинського слова "principum", що означає "початок", "основу".
У праві принцип виступає не тільки як керуюча ідея, що відбиває сутність відповідних явищ, а як загальне правило, яке визначає головний напрямок діяльності людей, основну лінію їх поведінки. Принципи є універсальними нормами, вони мають імперативний характер. Це значить, що всі інші норми мають бути приведені у відповідність із ними95. Установити такого роду основоположні( ідеї - означає тим самим у коротких формулах висловити сутність явища, вказати його специфічні ознаки як особливої правової категорії.
Принципи права спрямовують і надають синхронності всьому механізму правового регулювання суспільних відносин, найбільш досконало розкривають місце права в суспільному житті і в його розвитку. Саме вони є критерієм законності і правомірності дій громадян та посадових осіб державного апарату, чинять вагомий вплив на зростання правосвідомості населення, його культури й освіти.
Вносячи єдність у всю систему юридичних норм і надаючи глибокого поєднання правовому регулюванню суспільних відносин, принципи права цементують усі компоненти юридичної надбудови. Правовий ідеал, зафіксований в ідеях-принципах, реалізується практично як стан суспільних відносин, сформований за допомогою засобів правового регулювання.
Правовий принцип виражає найважливіші закономірності, однак він не тотожний закону, закономірності, властивості, меті, нормі. Виступаючи соціальним орієнтиром, він наділений як загальними властивостями і функціями права, так і специфічними ознаками (універсальністю, найвищою імперативністю, незаперечністю і стабільністю), відбиває найважливіші підвалини суспільства, додає єдності правовому регулюванню і може здійснювати самостійний (програмуючий) вплив на суспільні відносини.96
Принципи права - це головні чинники, що визначають найважливіші структурні зв?язки у предметі, методі, механізмі правового регулювання всередині правової системи й поза нею (зв?язки із соціальним середовищем), які отримують офіційне і навіть неофіційне відображення у праві. Як регулятори суспільних відносин, вони мають також і загальну цілеспрямованість, бо багато в чому визначають перспективи розвитку не тільки пра