РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
2.1. Основи управління процесом формування здорового способу життя у вищих навчальних закладах
На нинішній день у фізичному вихованні, одній з небагатьох галузей народного господарства, яка конкурентоздатна на світовій арені, формується ринкова ситуація, яка, проте, має поки що, як і в цілому в країні, напівцивілізований характер. Фізичне виховання потребує, перш за все, стабільного розвитку, який неможливий без стратегічного, наукового, творчого осмислення соціальних, економічних і технологічних перспектив. І цим структурам потрібен керівник, менеджер нового типу.
Основним аспектом управління у сфері фізичного виховання залишається підвищення рівня фізичної культури, тому що фізичну культуру як частину загальної культури логічно визначати як рівень розвитку фізичних сил і здібностей людей, що виражаються у формах фізкультурно-спортивної діяльності і духовних цінностях - фізкультурних (обсяг спеціальних знань і застосування їх у формуванні здорового способу життя) та спортивних (результати досягнення фізичної досконалості в конкретному виді спорту), а рівень може підвищуватися або знижуватися залежно від правильності управління.
Ми виділили основні компоненти щодо підвищення рівня розвитку фізичної культури у студентів вищих навчальних закладів, оскільки від них залежать напрями управління в цій сфері.
1. Пропаганда фізичної культури, фізкультурної освіченості як комплексу теоретичних знань та їх систематичного практичного застосування для вдосконалення фізичного стану, досягнення можливої індивідуальної фізичної досконалості.
2. Збільшення масовості фізкультурно-спортивного руху. Ефективність діяльності з виконання цієї функції, звичайно, прямо пропорційна заходам, котрі здійснюються щодо пропаганди. Гармонійність, синхронність управлінського впливу повинні систематично аналізуватися і координуватися.
3. Фінансування. Система управління без фінансових, матеріальних, трудових ресурсів не забезпечить переходу об'єкта на новий рівень просування до мети. Значить, змістовність формулювання мети і повинна визначати обсяг та доцільність використання коштів. Умовною метою підвищення рівня розвитку фізичної культури для більшості студентів може бути досягнення фізичної досконалості, а критеріями просування до мети - вимоги "президентських тестів", які зараз заміняють комплекс ГПО.
4. Підвищення якості та ефективності використання спортивних споруд. Виконання цієї функції пов'язане з нормативами та обов'язковістю забезпечення умов занять. Суттєвим фактором ефективного використання спортивних споруд, звичайно, є стан економіки країни в цілому, конкретних територіальних одиниць і фізкультурно-спортивних утворень, оскільки при хорошій організаційно-управлінській діяльності викладачів пропускна здатність спортивних споруд залежить від енергетичного забезпечення. Але наскільки б ефективно не була організована пропускна здатність спортивних споруд, вони - тільки виробнича площа для занять населення. Основним залишається творчість викладачів. Власне вона визначає і успіх фізкультурно-спортивного руху, і виконання вищезазначеної функції.
5. Підготовка (навчання) і підвищення кваліфікації всього контингенту кадрів. Організація, спрямованість і зміст цього процесу - завдання спеціальних закладів освіти.
6. Забезпечення студентів необхідним інвентарем.
7. Профілактика, медичний контроль і медична реабілітація тих, що займаються. Організація цієї діяльності та управління нею не можуть здійснюватися неспеціалістами, тому вони повинні бути доручені особам із відповідною освітою.
Слово "менеджмент" у перекладі з англійської означає управління. У зв'язку з тим, що наука управління вивчає взаємовідносини людей у процесі сумісної діяльності, основна увага приділяється соціально-психологічним аспектам управління, з акцентом саме на мистецтві управління людьми, на психологічному процесі здійснення керівництва студентами, шляхом якого задовольняються головні людські прагнення і потреби.
Менеджмент можна визначити і як сукупність принципів, функцій і методів управління, за допомогою яких установлюються, визначаються і реалізуються цілі і завдання тієї чи іншої групи осіб.
Менеджмент - це і наука, і мистецтво. Це ствердження особливо справедливе для соціального управління, до якого відносять управління у сфері фізичної культури і спорту, оскільки, маючи справу з людьми, доводиться стикатися з такою кількістю соціальних факторів, що їх важко навіть виявити, не говорячи про те, щоб точно виміряти їх величину і значимість.
Може виникнути питання: "Чому і навіщо управляти?" Відомо, людина робить багато невимушених рухів. Щось подібне нерідко відбувається і в процесі управління: щось зробили з власної ініціативи, потім за наказом керівників, порадою "згори". Неодноразовий повтор дії перетворюється у звичку, "правило". Приходять нові управлінці і копіюють попередників - виробляється закономірність: не робити того, чого раніше не робили. Люди вже не замислюються про необхідність того, що роблять самі і що роблять інші: заповнюються якісь журнали, бланки, форми... А чи потрібні вони? Складається звіт, збирається чергове планове "засідання", але чи приносить це користь? Так, щось робиться, але чи дійсно це сприяє підвищенню рівня розвитку фізичної культури? Значить, перш за все потрібно знати, чому і навіщо це робиться. Менеджерові доводиться займатися багатьма справами. Які не є, власне, управлінськими. Але для всіх менеджерів існують деякі загальні обов'язкові функції, які являють собою комплекс взаємопов'язаних у часі і просторі видів діяльності, що здійснюються ними як суб'єктами управління при впливі на об'єкт управління. Ці функції класифікуються як функції управління. Вони дозволяють ширше розкрити сутність управління, його зміст і форму, відносини між об'єктом і суб'єктом управління.
По-