РОЗДІЛ II
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ К.Ф.ЛЕБЕДИНЦЕВА
У ГАЛУЗІ ШКІЛЬНОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ
2.1. Розробка К.Ф.Лебединцевим шкільних програм з математики
Аналізуючи багатогранний педагогічний доробок К.Ф.Лебединцева, можна з
упевненістю сказати, що розробка шкільних програм з математики займає чільне
місце в його спадщині. Початком діяльності в цьому напрямі слід вважати участь
педагога у проектуванні програм з математики для середніх навчальних закладів,
що ініціювалося Київським фізико-математичним товариством (1906-1907).
Доповідь молодого вченого на засіданні Московського математичного гуртка
„Програма і метод викладання алгебри в середній школі” (1910) – це перші
самостійні рекомендації до змін у програмі з алгебри. Заслуга К.Ф.Лебединцева
полягає в тому, що він не обмежився теоретичними методичними вказівками, а
надав їм конкретно-практичного змісту, втіливши їх у своїх підручниках та
задачниках з алгебри.
Методичні й дидактичні ідеї вченого, виступи на І та II Всеросійських з'їздах
викладачів математики позитивно вплинули на розвиток методики математики
початку XX ст. У 1915 р. К.Лебедицева було запрошено до участі в роботі комісії
з реформи викладання математики під головуванням проф. К.А.Поссе. Костянтин
Феофанович склав „Проект програми з математики для загальноосвітньої середньої
школи”. Проект шкільної освіти не був підтриманий, реформа не була здійснена,
міністр одержав відставку. К.Лебединцев не залишив ідеї реформування
математичної освіти і продовжував працювати над зміною програм. У 1916 р.
Костянтина Феофановича було призначено на посаду окружного інспектора
Петроградського навчального округу, де він продовжував працювати над
удосконаленням програм. К.Лебединцев планував узяти участь у III Всеросійському
з'їзді викладачів математики, де намічалось обговорення реформи освіти
(різдвяні канікули 1917 р.).
Проте історичні події змінили плани освітян. Життя висунуло перед школою нові
завдання. У Москві в Наркомосі Лебединцев працює спочатку членом комісії з
розробки програм з математики для трудових шкіл, а потім консультантом при
відділі реформи шкіл. У 1919 р. виходить з друку книга К.Лебединцева
„Математика в народній школі” (І ступінь), де він аргументовано пояснює мету,
метод та пропонує програму навчання математики в трудовій школі. Доопрацьована
програма «Математика в трудовій школі» для 1-5 класів надрукована у журналі
„Вільна українська школа” (1919-1920), стала основою для першої програми
української трудової семирічки. Програму для 6-7 класів було розроблено в 1920
р. й опубліковано на початку 1921 р. в „Збірнику матеріалів губнаросвіти
Київщини”. У цьому ж році К.Лебединцев склав першу програму з математики та
перший навчальний план для семирічної трудової школи „Зразковий табель
розподілення тижневих занять в семирічній єдиній трудовій школі”. Група
методистів-математиків з Київського кабінету соціального виховання
(К.Ф.Лебединцев, О.М.Астряб, Д.А.Остроменський) розробила проект комплексної
програми для молодшого концентру трудової школи „Досвід практичного здійснення
комплексного методу. Програми молодшого концентру трудової школи” (1923). У
1925 р. було надруковано книгу „Вступ до сучасної методики математики”, де
Костянтин Феофанович пропонує свій останній варіант – „Програму з математики в
сучасній трудовій школі”.
Талановитий викладач і методист К.Ф.Лебединцев, спираючись на особистий досвід
і передові педагогічні ідеї кінця XIX – початку XX ст., поряд з талановитими
методистами країни реформував і визначав зміст шкільного курсу математики. Щоб
розкрити й збагнути глибину тих методичних ідей, які відстоював у своїй
педагогічній діяльності К.Ф.Лебединцев, треба побачити, в якому історичному
контексті ці ідеї формувались, на яких принципах ґрунтувались, наскільки їх
підвалини відповідали рівневі розвитку програм з математики і взагалі
з’ясувати, наскільки ідеї перебудови освіти і програм хвилювали педагогічну й
наукову громадськість того часу.
У другій половині XIX – на початку XX ст. виник масовий міжнародний рух щодо
створення нових проектів програм з математики і розгорнулося їх масове
суспільне обговорення. У країнах Західної Європи та Північно-Американських
штатах педагогічна громадськість намагалась підняти викладання математичних та
природничих наук на таку висоту, яка відповідала б вимогам життя й культури
того періоду. У Франції, наприклад, було введено законодавчі акти, які внесли
істотні зміни у викладання математики в ліцеях та коледжах.
Товариство німецьких природодослідників та лікарів, Товариство німецьких
математиків на ряді своїх з'їздів обговорили питання про реформу викладання
математики й природничих наук у середніх навчальних закладах. З'їзди обрали
комісію, до якої увійшли видатні педагоги та науковці. Комісія запропонувала
навчальний план з математики для середньої школи (Меранський навчальний план).
Делегати з'їзду затвердили його одноголосно. Експериментальна перевірка
Меранського навчального плану в п'яти навчальних закладах підтвердила
доцільність його введення.
Пропоновані для середніх шкіл вітчизняні програми з математики (затверджені в
1878 р.) вражали формалізмом і абстрактним характером навчальних розділів та
відірваністю від життя. У Москві (1899 р.) з ініціативи учителів та вчених
організувалися комісії з реформи шкільної освіти. Відомі вчені-професори
Б.К.Млодзєєвський, І.Є.Жуковський, видатні педагоги А.М.Воронець, Д.Д.Галанін,
М.О.Рибкін та інші запропонували п'ять різних варіантів програм з математики
залежно від типу навчального закладу (гімназія, класична
- Київ+380960830922