Розділ 2
Податкове планування в системі управління підприємством
2.1. Планування податкових платежів та податкове планування: суть, відмінності,
завдання
Будь-яка система оподаткування, незалежно від того, є вона більш чи менш
фіскальною, суттєво впливає на функціонування та ділову ак-тивність
підприємницьких структур. Зрозуміло, і про це йшла мова в попередньому
параграфі, що цей вплив не є позитивним. Тому кожен підприємець, природно,
шукає способи нейтралізації такого впливу, способи зменшення податкового
навантаження, і, відповідно, –
зменшення сум сплачуваних ним податків і податкових платежів. Проте, як слушно
зауважує автор [179], метою цього є не мінімізація по-датків, а збільшення
доходів підприємства та його прибутку після сплати податків.
Всі способи зниження податкових платежів поділяються на дві групи – законні і
незаконні. Ми не будемо розглядати незаконні способи ухилення від сплати
податків. Все, що суперечить законодавству, навіть якщо воно використовується
із добрими (для підприємства чи для конкретного підприємця) намірами, не може
бути виправдане жодними аргументами. Нашою позицією при цьому є позиція, яка
полягає в тому, що “несплата податків – це злочин проти держави. Невикористання
всіх законних можливостей для зменшення оподаткування – це злочин проти
власного підприємства” [78]. Право платника податку на захист своїх фінансових
інтересів та своєї власності випливає з основних юридичних принципів (зокрема з
таких, як недоторканність при-ватної власності) і закладене в законодавство
більшості цивілізованих держав світу.
Є багато легальних методів зменшення податкового навантаження на підприємство
за будь-якої системи оподаткування. І, як це не парадоксально, чим громіздкішим
є податкове законодавство, тим більше можливостей для того, щоб знайти таку
схему оподаткування доходів, майна, прибутку, заробітної плати тощо, яка дасть
змогу зменшити суму податків до бюджетів різного рівня та спеціальних
фондів. Це пояснюється тим, що громіздким може бути тільки те по-даткове
законодавство, яке перебуває на етапі становлення. Підтвердженням цього є
податкове законодавство України за останні десять років минулого і в перші роки
нового тисячоліття, яке через свою нестабільність налічує десятки тисяч
нормативних та інструктивних документів (закони, інструкції, роз’яснення, зміни
і доповнення, листи різних відомств) з питань сплати податків і податкових
платежів. Ця лавина документів, які нерідко суперечать один одному, не є тим
ви-падком, коли кількість переходить у якість. Неузгодженість окремих
документів зі сфери податкового права, неоднозначне трактування чи нечітка
регламентація певних ситуацій щодо нарахування та сплати податків, дають змогу
підприємцям формувати такі схеми реалізації підприємницьких проектів та угод,
які забезпечують мінімізацію по-даткових платежів без порушення чинного
законодавства. Формування та реалізація таких схем здійснюється методами
податкового планування.
Економісти-теоретики та фахівці-практики у сфері обліку, планування, фінансів
та податків виробили два концептуальних підходи до суті податкового
планування.
Згідно з першим, податкове планування передбачає визначення (обчислення) сум
податкових платежів на плановий період та календарне планування їх сплати (з
урахуванням термінів сплати кожного податку відповідно до термінів,
передбачених законодавством). Зокрема, відомий фахівець з проблем фінансового
менеджменту професор
Бланк І. О. визначає термін “податкове планування” як важливий етап
”розробляння податкової політики підприємства, спрямований на визначення
планових сум його податкових платежів у майбутньому періоді й розробляння
графіка їх сплати (“податкового платіжного календаря”)” [35, с. 430; 36, с.
207]. Цей же автор в іншій праці уточнює, що податкове планування є ще й
“етапом реалізації політики управління прибутком підприємства” [33, с. 510].
Аналогічних позицій дотримуються й автори одного з економічних тлумачних
словників [23, с. 157].
Другий концептуальний підхід до суті податкового планування полягає в тому, що
воно є основою формування податкової політики підприємства і передбачає “вибір
між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності
підприємства і розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня
податкових зобов’язань, що виникають при цьому. В основі податкового планування
лежить максимальне використання усіх передбачених законом пільг, а також оцінка
позиції податкових органів та урахування основних напрямів податкової,
бюджетної та інвестиційної політики держави” [38,
с. 310]. Цієї ж позиції щодо суті податкового планування, щоправда з деякими
уточненнями, дотримуються й інші економісти та юристи, зокрема, автори праць
[28; 60; 141; 153; 189; 191; 196; 197]. Завданням податкового планування є
“максимізація доходів за рахунок мінімізації податків” [197, с. 119], а його
механізм полягає у створенні таких схем та інструментів, які дозволяють знизити
податкові втрати підприємства [60, с. 11].
У багатьох роботах, розглядаючи теоретичні аспекти податкового планування,
автори акцентують увагу на обов’язковості дотримання податкового законодавства.
Зокрема, деякі з них [39, с. 578] трактують податкове планування як
“організацію діяльності платника податків таким чином, щоб мінімізувати його
податкові зобов’язання на стабільний період без порушення букви й духу
законів”, а інші [189, с. 9] – як “вибір оптимального, з погляду конкретного
платника податків, поєднання і побудови правових форм діяльності з метою
зменшення податкового навантаження
- Київ+380960830922