РОЗДІЛ 2
ВПЛИВ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ САМОСВІДОМОСТІ
ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ НА ХАРАКТЕР ЇХ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОЗИЦІЇ У СПІЛЬНІЙ З
ОДНОЛІТКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Принципи побудови констатувального експерименту
Особливості психічного складу, соціальної поведінки обдарованої дитини
свідчать, що власними пріоритетами, схильностями та захопленнями вона разюче
відрізняється від ординарних однолітків. Така нестандартність породжує низку
проблем при встановленній і підтриманні реально діючих контактів між
обдарованою дитиною та довкіллям.
Усвідомлюваний під впливом оцінного ставлення інших людей певний рівень
здібностей обдарованих дітей може слугувати основою для виникнення і формування
їхньої думки про себе, того чи іншого ставлення до дорослих та однолітків, а
також до результатів власної діяльності. Завищена або занижена оцінка не тільки
впливає на розвиток здібностей обдарованої дитини, а й виробляє в неї своєрідне
ставлення до себе й до інших, яке переноситься на різні сфери діяльності.
Недостатній рівень розвитку самосвідомості обдарованих дітей часто виявляється
в мінливості й нестійкості їхнього ставлення до інших і до самих себе, у
поверхневих оцінках дій і вчинків людей, у надмірній прямолінійності вимог до
себе й до інших тощо.
Враховуючи окреслені закономірності, при дослідженні питання про внутрішні
причини труднощів обдарованих дітей у спілкуванні з однолітками ми вирішили йти
шляхом пошуку такої одиниці взаємодії між обдарованою дитиною та однолітками,
де б одночасно відображалися її ставлення до себе, до ровесників, а також
очікуване ставлення до себе з боку інших дітей. Такою одиницею є комунікативна
позиція обдарованої дитини, яку вона займає в групі ровесників – партнерів по
спільній діяльності (далі СД). Дослідження типу комунікативної позиції
обдарованої дитини у спілкуванні дає уявлення про структурні компоненти
самосвідомості – очікування та рівень домагань.
Під час комунікативної діяльності обдарована дитина стає для партнера обўєктом
пізнання, результати котрого вона бачить з його реакції на свої дії, оцінки
його позиції стосовно себе. Обдарована дитина також може пізнати себе у
співставленні з партнером.
У свою чергу рефлексовані обдарованою дитиною знання про оцінку її іншими
дітьми стосуються конкретних ситуацій і суттєво залежать від взаємин між
партнерами по спілкуванню. При цьому "образ самих себе" обдарованих дітей, який
формується на основі порівняльної та прогностичної рефлексії, стає більш чітко
структурованим. Зокрема, у ньому знаходять своє відображення особистісні
очікування обдарованої дитини щодо оточуючих, її уявлення про свої досягнення в
колі ровесників.
Враховуючи відсутність та важливість дослідження, ми поставили перед собою мету
під час констатувального експерименту вивчити особливості розвитку
самосвідомості обдарованих дітей у спільній з однолітками діяльності.
Розробляючи програму констатувального експерименту, виходили з припущення, що в
процесі СД досягається високий рівень актуалізації очікуваної обдарованою
дитиною оцінка самої себе з боку партнера по спілкуванню і тим самим
створюються сприятливі умови для розвитку її самосвідомості як субўєкта
комунікативної взаємодії. Динаміка рівня домагань обдарованих дітей повўязана
зі ступенем адекватності рефлексування ними оцінного ставлення до себе з боку
однолітків – партнерів по СД.
Завдання констатувального експерименту полягали в тому, щоб:
1) виявити обдарованих дітей та їх комунікативні позиції у групі однолітків –
партнерів по СД;
2) вивчити характер усвідомлення обдарованими дітьми комунікативної позиції за
умови виконання ними різних форм та видів СД;
3) розкрити динаміку домагань обдарованих дітей у СД;
4) зўясувати особливості рефлексування обдарованими дошкільниками ставлення до
самих себе однолітків – партнерів по СД (за умови варіювання змісту СД та
модифікації складу її учасників).
Для вирішення поставлених завдань було проведено констатувальний експеримент.
Він складався з чотирьох етапів.
На першому етапі констатувального експерименту поставили завдання виявити
обдарованих дітей старшого дошкільного віку та їхні комунікативні позиції.
Завданнями цього етапу передбачалася розробка й відбір (на основі літературних
джерел) методик, за допомогою яких здійснювалося тестування дошкільників для
виявлення серед них дітей з високим рівнем розвитку здібностей. Для реалізації
даного завдання ми здійснили відбір та використали оптимальні системи способів,
що диференціювали дітей за рівнем їхніх здібностей.
Перший етап констатувального експерименту охоплював три серії дослідження. Під
час першої серії дослідження, спрямованої на виявлення обдарованих дітей,
враховувалися відомості педагогів, батьків про високі успіхи дитини в
діяльності.
Нами було розроблено й використано опитувальники для вихователів дошкільних
закладів, батьків, дітей. Це дало змогу виділити дітей для більш поглибленого
індивідуального дослідження.
При проведенні першої серії дослідження використали:
І. Опитувальник для вихователів дитячих дошкільних закладів.
1) У чому, на Ваш погляд, виявляються здібності найбільш обдарованих дітей
Вашої групи?
2) Якими видами діяльності найбільше цікавляться ці діти (кожний зокрема)?
3) Охарактеризуйте, будь-ласка, вияви творчої фантазії обдарованих дітей Вашої
групи.
4) У чому Ви вбачаєте оригінальність запитань, які ставлять обдаровані діти?
Наведіть, будь-ласка, приклади таких запитань.
5) Можливо, Ви хочете поділитися власними спостереженнями щодо неординарних
особистісних виявів обдарованих дітей.
ІІ. Опитувальник для батьків.
1) Чим найбільше цікавиться Ваша дитина?
2) У скільки років Ваша дитина навчилася читати?
- Київ+380960830922