Методи оцінки економічного ризику при прийнятті управлінських рішень у галузі зв'язку

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ ВАРІАНТІВ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ В ІНВЕСТИЦІЙНО-ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ ГАЛУЗІ ЗВ'ЯЗКУ
2.1 Нові напрямки діяльності у інвестиційно-фінансовій сфері галузі зв'язку
Вище нами було розглянуто проблеми обґрунтування управлінських рішень у галузі зв'язку, які виникають, в першу чергу, при оцінюванні ефективності реальних інвестиційних проектів, спрямованих на прискорення розвитку галузі. Останнім часом став використовуватись новий для галузі шлях залучення додаткових коштів - активізація діяльності операторів зв'язку на ринку цінних паперів (ЦП). Це потребує розробки у галузі відповідного інструментаря оцінки ефективності цього напрямку діяльності.
Відомо, що вибір портфельних рішень відносно реалізації інвестиційної політики розвитку сучасної компанії залежить від результатів порівняння даних про наявність власного капіталу, існуючу комбінацію поєднання активів компанії, її структурних підрозділів, інвесторів та фінансових посередників, та ринкову кон'юнктуру. Дана політика вибудовується та корегується на протязі всього періоду партнерства з інвесторами та фінансовими посередниками, коли виникає потреба в урегулюванні господарських ситуацій та забезпеченні фінансового благополуччя учасників бізнес-процесів. В діяльності операторів зв'язку України ця політика, як правило, цілком спрямована на задоволення корпоративних цілей та інтересів, розширення ринку або освоєння нових сегментів ринку послуг зв'язку, залучення інвестиційних ресурсів на взаємовигідних умовах тощо. Відповідно до цього доцільно розглянути реалії та перспективи використання фондового ринку в механізмі підтримки широкомасштабних інвестиційних програм розвитку на прикладі найбільшого оператора зв'язку України ВАТ "Укртелеком".
Практика показує, що однією з головних перешкод на шляху розширення мереж телефонного зв'язку є висока вартість будівництва однієї телефонної лінії. Обмеженість фінансових ресурсів, які потрібно спрямовувати на ці цілі, змушує підприємства зв'язку використовувати такий шлях, як залучення коштів потенційних абонентів із метою хоча б часткового покриття інвестиційних витрат. До початку 2000 року в системі "Укртелекому" існувало два основних варіанти залучення додаткових джерел на розвиток мереж зв'язку: укладання договору з абонентом на інвестування в будівництво телефоної лінії та продаж корпоративних облігацій.
За першим варіантом між підприємством та майбутнім клієнтом укладається договір на будівництво телефонної лінії від нової АТС. Усі грошові кошти за виключенням податків поступають у розпорядження підприємства і надалі не повертаються. При цьому, клієнтові надається право на першочергове встановлення телефону, а також додаткове право користуватись телефонною лінією. Цей спосіб залучення коштів не в повній мірі відповідає зближенню інтересів між учасниками договору: по-перше, дуже висока ставка оподаткування (44% ПДВ плюс податок на прибуток), а, по-друге, - обмеження часу їх використання періодом будівництва.
На відміну від даного варіанта продаж облігацій не передбачає укладання будь-якого договору з майбутнім клієнтом. За умовами емісії власникові пакета облігацій надається першочергове право на встановлення телефону на протязі одного року. Кошти від продажу облігацій не оподаткуються, що вигідно для компанії. З другого боку, власник облігації має право здійснювати її продаж як до кінця будівництва, так і після, виходячи зі своїх мотивів. Таким чином, операції з облігаціями є досить гнучким інструментом фінансування, який дозволяє максимально наблизити умови залучення коштів до специфіки діяльності учасників інвестиційного процесу.
Відомо, що облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість у терміни, які визначені умовами випуску. ВАТ "Укртелеком", здійснюючи емісію іменних цільових безпроцентних облігацій з метою залучення одного із джерел отримання інвестиційних ресурсів для забезпечення подальшого розвитку компанії, засвідчує право їх власників на позачергове встановлення телефону протягом одного року, починаючи з дати повної оплати вартості конкретного пакета облігацій.
Початок використання ЦП у системі "Укртелекому" було покладено в 1994 році, коли відбувся перший випуск облігацій обласного підприємства "Хмельницьктелеком".
За час свого існування "Укртелеком" емітував 12 випусків облігацій, серед яких 11 випусків були цільовими з правом на першочергову установку телефонів. Більшість цільових іменних облігацій було випущено обласними підприємствами електрозв'язку. Коло їх обігу було обмежено середовищем власників із числа фізичних та юридичних осіб, що знаходились на території, де здійснювався випуск облігацій. Один тільки випуск процентних іменних облігацій з правом їх дострокового погашення та виплати доходу з розрахунку 25,9% річних відбувся в 1997 році, коли емітентом виступив "Донецьктелеком".
Таким чином, обіг ЦП був децентралізованим, що не дозволяло мобілізувати ресурси на вирішення загальних задач розвитку сфери телекомунікацій та підвищення її інвестиційної привабливості напередодні приватизації. Ця обставина сприяла створенню в 1998 році єдиного акціонерного товариства "Укртелеком" та делегування генеральній дирекції прав контролю за обігом ЦП. Результати такої стратегічної поведінки надали позитивний імпульс роботі з корпоративними ЦП та сприяли оздоровленню фінансової ситуації у господарчій діяльності компанії та її структурних підрозділів.
Після централізації випуску облігацій, починаючи з 1998 року, ВАТ "Укртелеком" здійснив три випуски цільових облігацій з метою використання фінансових ресурсів на розвиток місцевих телефонних мереж. Для забезпечення уніфікації та стандартизації процедури продажу облігацій на всій території України на даний час продаються цільові облігації тільки останнього випуску, ця робота організована наступним чином.
Облік прав власності