РОЗДІЛ 2
ПОРТРЕТНИЙ ЖАНР У КОНТЕКСТІ ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ
ЛЬВОВА кінця ХУІІІ - середини XIX століття
Як історія образотворчого мистецтва загалом є нерозривно пов'язана з історичним контекстом, так само окремий малярський жанр на певному відрізку його розвитку залежить від соціально-історичних передумов. Поняття "художнє життя" як невід"ємна складова суспільно-культурних процесів кожної країни включає, насамперед широкий спектр взаємовідносин митця із суспільством. І неможливо обминути цей зв"язок між твором мистецтва та середовищем у якому цей твір постав, особливо стосовно портретного жанру. Адже саме середовище визначає шляхи розвитку мистецтва, його естетичні критерії та засади, дозволяє розвиватись тому чи іншому жанрові, сприяючи йому матеріально. Завдання цього розділу - систематизувати відомі і висвітлити нові факти, що стосуються розвитку художньої освіти, наявності загальнодоступних мистецьких збірок, корпоративних організацій художників, початків виставкової діяльності, становлення ринку малярських творів і зародження художньої критики у Львові першої половини ХІХ ст. Висвітлення згаданих процесів дозволить визначити міру впливу перелічених явищ на перетворення у малярстві впродовж цього періоду.
Хронологічні межі нашого дослідження обіймають період з 1772 по 1860-ті рр., тобто йдеться про перший період "австрійської" історії Львова. Саме входження до Австрійської імперії надало новий статус Львову як столичному місту новоствореної провінції "Галичини і Льодомерії" (Konigreich Galicien und Lodomerien), включило місто до сфери австрійських впливів. В цьому відтинку історії міста можна виділити окремі етапи, коли художнє життя розвивалось бурхливо чи, навпаки, завмирало на деякий час. Пропонована періодизація стосується, насамперед, розвитку портретного малярства Львова і, можливо, не цілком співпадає з усталеною періодизацією історії української культури [82, c.211] Зважаючи на історичні та суспільні передумови, умовно виділимо такі етапи у розвитку львівського портрета:
а) кінець ХУІІІ ст. - початок ХІХ ст.(1770-ті -1800-ті р.р.);
б) перша третина ХІХ ст. (1800-1830-ті рр.);
в) друга третина ХІХ ст. (1830-1860-ті р.р.).
Варто зазначити, що попередні дослідники творчості львівських малярів, як-от П.Жолтовський, В.Овсійчук, В.Рубан, С.Малець, Є.Мицєльський, Є.Гюттлер, А.Ришкевич орієнтовно поділяли розвиток портретного жанру на подібні етапи. У працях П.Жолтовського та В.Овсійчука окремим питанням було висвітлення творчості львівських портретистів Л.Долинського, О.Білявського, Й.Хойницького як представників кінця ХУІІІ ст. [28, c.200, c.216; 68, c.428-432]. Польський мистецтвознавець Й.Гюттлер також виділив кінець ХУІІІ - початок ХІХ ст. як переломний період для долі львівського малярства [131, c.3]. А Є.Мицєльський справедливо наголосив, що друга третина ХІХ ст. - "...час, коли формувалось велике польське малярство другої половини ХІХ ст.", залучивши туди здобутки тогочасних львівських портретистів [153, c.253].
Виробленню єдиної концепції культурного розвитку міста в період кінця ХУІІІ - першої половини ХІХ століть заважало постійне національне протистояння, поділ мистецького руху на український і польський, особливо в тогочасній історіографії [20, вип.21; 153, c.244]. Прагнучи спростувати окремі з цих тверджень, необхідно об'єднати усі культурні і мистецькі надбання Львова на зламі ХУІІІ-ХІХ ст. з точки зору їх прогресивного естетично- гуманістичного значення.
Період кінця ХУІІІ-початку ХІХ ст. був складним і неоднозначним у європейській історії. Це був період формування модерних націй у сучасному розумінні, формування нової суспільної свідомості. Кінець XYIII ст. став епохою Французької революції та початком буржуазно-індустріальної перебудови Європи. Французька революція дала початок переконанню, що людям під силу створити такий порядок, у якому питання знання, моралі і дії будуть приведені у гармонійний взаємозв'язок [75, c.118]. Промислова революція знаменувала процес переходу від сільського способу життя до міського урбанізованого. Початок ХІХ ст. у країнах Східної Європи став епохою відмирання феодалізму, епохою складання буржуазно-демократичного суспільства на основі ідей Просвітництва. Історія Європи зламу ХУІІІ-ХІХ ст. тісно пов'язана з поступовим оформленням національних держав. На землях, підпорядкованих абсолютиським монархіям (однаково, як Австрійській, так і Російській) спостерігалося піднесення національних рухів [79, c.231]. Але, поряд з демократичними перетвореннями, на початку ХІХст. тривав також процес посилення централізованих бюрократичних монархій.
Занепад старих форм українського життя збігся з великими геополітичними змінами на карті Східної та Центральної Європи, а початок нового періоду в історії галицьких земель був викликаний саме цими змінами [14, c.7]. Мова йде про поділи Польщі і прилучення її частин до Російської імперії та монархії Габсбургів. Проведений у 1772 р. територіальний розподіл залишився незмінним понад сто років і являв собою міждержавну структуру, в рамках якої творилась історія українського народу до Першої світової війни.
Галичина перейшла до рук австрійської влади у стані економічного та й морального занепаду [49, c.21]. Непроста історична ситуація впродовж другої половини ХУІІІ ст. (шведські війни, російська окупація Галичини, боротьба магнатів між собою, скорочення зовнішньої торгівлі та загальний упадок економіки) не сприяла активному суспільно-культурному рухові. Перші прояви пожвавлення громадського життя Львова, пов"язані з наданням місту статусу столиці новоствореної провінції спостерігаються у 1780-х р.р. Очевидно, що докорінні зміни в усіх ділянках міського життя впроваджувались централізовано і не завжди знаходили позитивний відгук у мешканців міста [160, c.65]. До управління містом залучалися переважно німецькі чиновники, діловодство і вища освіта переводилися на