Розділ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ЧІТКОЇ КОНЦЕПЦІЇ АГЕНТНО-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ
2.1 Виділення несуперечливого поняття агентно-орієнтованої системи
В цьому розділі на основі проведеного в попередньому розділі аналізу буде чітко визначено, що розуміється у даній роботі під поняттями агента, агентно-орієнтованої системи та агентно-орієнтованого проектування (АОП).
Отже АОП - одна з новітніх спроб створити ефективний механізм подолання складності сучасних систем. Такі спроби постійно виникають, оскільки складність і масштаб створюваних людством систем неухильно зростає, а з ними все гостріше постає необхідність цю складність долати. Структурне проектування, ООП та ін. - це приклади подолання тих рівнів складності, що поставали перед розробниками в минулому.
Дженнінгз та Вулдрідж [11] зазначають, що "...на щастя, ця складність проявляє ряд важливих постійних властивостей:
1. Складність часто приймає форму ієрархії. Тобто система складається з взаємопов'язаних підсистем, кожна з яких сама є ієрархією. Природа організаційних зв'язків між підсистемами може бути різною, хоча деякі головні форми (такі як клієнт-сервер, рівноправні зв'язки, команда) можна виділити. Організаційні зв'язки не статичні: вони можуть та часто змінюються з часом.
2. Вибір, які компоненти в системі є базовими, відносно довільний та визначається метою та намірами спостерігача.
3. Ієрархічні системи еволюціонують швидше за неієрархічні такого ж розміру. Іншими словами, складні системи еволюціонують з простих систем набагато швидше, якщо вони мають стійкі проміжні форми, ніж якщо вони цих форм не мають.
4. Є можливість відрізнити взаємодії між підсистемами від взаємодій у підсистемах. Останні частіші (як правило їх кількість на порядок більша) та більш передбачувані ніж перші. Це дозволяє розглядати складні системи як такі, що майже розкладаються. Тобто підсистеми можуть розглядатись як незалежні одна від одної, але не повністю зважаючи на взаємодії між ними. Більше того, хоча багато цих взаємодій можуть бути передбачені під час проектування, деякі передбачити неможливо."
На подібні властивості вказує Буч. "...можна вивести п'ять загальних ознак будь-якої складної системи...:
1. Складні системи часто є ієрархічними і складаються з взаємозалежних підсистем, які у свою чергу також можуть бути розділені на підсистеми, і т.д., аж до найнижчого рівня. ... Насправді, швидше за все, ми можемо зрозуміти лише ті системи, які мають ієрархічну структуру. Важливо усвідомлювати, що архітектура складних систем складається і з компонентів, і з ієрархічних відношень цих компонентів. ... Особливості системи обумовлені відношеннями між її частинами, а не частинами як такими.
2. Вибір, які компоненти у даній системі вважаються елементарними, відносно довільний і у великій мірі лишається на розсуд дослідника.
3. Зв'язки всередині компонентів як правило сильніші, ніж зв'язки між компонентами. Ця обставина дозволяє відокремлювати "високочастотні" взаємодії всередині компонентів від "низькочастотної" динаміки взаємодії між ними. Ця відмінність між взаємодіями в та поза компонентами обумовлює розподіл функцій між частинами системи та дає можливість відносно ізольовано вивчати кожну частину.
4. Ієрархічні системи звичайно складаються з небагатьох типів підсистем, по-різному скомбінованих та організованих.
5. Будь-яка працююча складна система є результатом розвитку працюючої більш простої системи. Складна система, спроектована "з нуля", ніколи не запрацює. Потрібно починати з працюючої простої системи. У процесі розвитку системи об'єкти, які спочатку розглядались як складні, стають елементарними, та з них будуються більш складні системи. Більше того, неможливо відразу правильно створити елементарні об'єкти: з ними спочатку потрібно попрацювати, щоб більше взнати про реальну поведінку системи, і потім вже вдосконалювати їх. "[67]
Будь-яка система або створюється людиною, або вивчається нею. І складною вона є перш за все для людини. Тобто складність системи це така її якість, що невідривно пов'язана з можливостями людини цю систему осягнути. При проектуванні чи вивчені складної системи людина стикається з перевантаженням інформацією: стає неможливо або важко осягнути систему в цілому. Подолання складності - це перш за все зменшення інформаційного обсягу, необхідного для розуміння ситуації, до допустимих розмірів.
Наведені вище властивості складних систем дозволяють створювати підходи до подолання складності, в яких у різній мірі застосовуються три основні методи зменшення обсягу інформації, необхідної у кожен конкретний момент часу:
* Декомпозиція. "Самий загальний засіб подолання будь-якої великої проблеми - розділити її на менші, більш керовані частини, з кожною з яких потім можна буде впоратись у відносній ізоляції найкращим чином."[11] Декомпозиція обмежує загальний обсяг системи, що повинен розглядатися.
* Абстракція. "Процес визначення спрощеної моделі системи, в якій виділяються деякі деталі або властивості, тоді як інші відкидаються."[11] Абстракція обмежує обсяг глибини, з якою розглядається система.
* Організація. "Процес визначення та встановлення зв'язків між різними компонентами, які залучені до вирішення проблеми."[11] Організація дозволяє зменшувати обсяг інформації у двох аспектах. По-перше, вона дає можливість групувати кілька елементів системи в окрему одиницю, яка далі може розглядатись як базова: зменшення кількості частин системи. По-друге, дає засоби опису взаємодії між елементами через використання обмеженої кількості зв'язків. У Буча цей механізм названо ієрархією [12].
Для характеристики АОП, як підходу до подолання складності, необхідно визначити міру та спосіб застосування цих трьох механізмів.
АОП базується на агентній моделі. Тобто система розглядається як сукупність елементів, що взаємодіють між собою, і серед цих елементів є агенти. Надалі таку систему будемо називати агентно-орієнтованою.
2.2 Агентна модель
На основі розглянутого матеріалу приймаємо за означення агента наст