РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВІРОЮ
ЯК СПОСОБУ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ
2.1. Зловживання довірою як ознака складу злочину
Визначення поняття зловживання довірою як способу вчинення злочину, з’ясування
його змісту, встановлення основних об’єктивних і суб’єктивних ознак, у тому
числі класифікація підстав виникнення відносин довіри, видів зловживання
довірою, відмежування від суміжних способів – усе це виступає необхідними
передумовами вивчення зловживання довірою як ознаки складу злочину й вирішення
питання про кримінальну відповідальність осіб, які вчинили суспільно небезпечні
діяння, передбачені кримінальним законом як злочини, шляхом використання
відносин довіри.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно
небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений КК (ч.1 ст.2 КК).
Найбільш поширеним у доктрині кримінального права є саме таке визначення
підстави кримінальної відповідальності [240, c. 106; 327, c. 4]. Склад злочину
– це юридична (законодавча) модель злочину [151, c. 65; 166, c. 32], що поєднує
всі ті ознаки, без наявності яких діяння не може розглядатися як злочинне.
Вирізняються наступні елементи структури складу: об’єкт, об’єктивна сторона,
суб’єкт, суб’єктивна сторона, а також чотири групи ознак що їх характеризують
[28, c. 92-93; 109, c. 174; 153, c. 88-89].
Спосіб учинення злочину, як відомо, є факультативною ознакою загального поняття
складу злочину [327, c. 132-133]. Зловживання довірою як спосіб учинення
злочину разом з тим досить часто позначається законодавцем як ознака
конкретного складу. При цьому набуває значення його конститутивної ознаки. Як
ознака складу, він відповідає тим вимогам, яким за справедливим зауваженням
В.М. Кудрявцева, повинна відповідати будь-яка його ознака (властивість, риса,
особливість): а) разом з іншими визначає суспільну небезпеку, винність і
караність діяння; б) виражає його відмінність від інших злочинів і
правопорушень; в) прямо зазначається в законі або при тлумаченні однозначно
випливає з нього; г) не є похідним від інших ознак; д) притаманен всім злочинам
цього виду [153, c. 112].
Зловживання довірою, у вигляді обов’язкової ознаки складу злочину має місце
насамперед там, де законодавець прямо вказує на операціональну своєрідність
кримінально-караного діяння, використовуючи словосполучення “шляхом зловживання
довірою”. Установлення зловживання довірою як способу вчинення злочину,
зазначеного обов’язковою ознакою конкретного складу, має важливе значення для
кримінальної відповідальності, тому що в цьому випадку зловживання довірою є
однією з ознак, що визначають фактично вчинене суспільно небезпечне діяння як
злочинне і каране, наприклад: грубе порушення угоди про працю (ст.173),
шахрайство (ст.190), заподіяння майнової шкоди шляхом зловживання довірою
(ст.192). У всіх цих злочинах уживане словосполучення “шляхом зловживання
довірою” характеризує особливість способу дії особи, яка вчинює злочин, зміст
якого полягає у використанні наданих їй повноважень всупереч волі довірителя та
йому на шкоду (третім особам).
Зловживання довірою є обов’язковою ознакою складу конкретного злочину й у
випадках, коли в законі немає прямої письмової вказівки на нього, однак, така
операціональна складова частина як ознака злочинної дії однозначно випливає зі
змісту кримінально-правової норми. Наприклад, семантичне значення мовних
одиниць (слів) і тлумачення норм дозволяють зробити висновок, що зловживання
довірою є обов’язковою ознакою складів наступних злочинів: зловживання владою
або службовим становищем (ст.364), перевищення влади або службових повноважень
(ст.365), привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання
службовим становищем (ст.191), розголошення державної таємниці (ст.328),
розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження
вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст.132),
передбачених статтями 157-160, а також обман покупців та замовників (ст.225),
одержання хабара (ст.368), постановлення суддею (суддями) завідомо
неправосудного вироку, рішення, ухвали, постанови (ст.375), одержання
незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи
організації (ст.354), викрадення наркотичних засобів (ст.308), зловживання
військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст.423) та ін.
Такий висновок ґрунтується на вивченні сутності і змісту злочинної дії, яка є
обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину. Аналіз її та інших
об’єктивних і суб’єктивних ознак складу, з якими зловживання довірою
знаходиться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності, дозволяє нам у кожному
конкретному випадку знайти особливості операціональної своєрідності вчиненого
суспільно небезпечного діяння, що характеризують розглядуваний спосіб учинення
злочину.
Так, вивчення зазначених ознак складу конкретного злочину, чиненого шляхом
зловживання довірою, дозволяє дійти висновку, що вчинення кожного із зазначених
злочинів стає можливим у зв’язку з певним правовим статусом (становищем) винної
у вчиненні злочину особи, здійснюваною нею соціальною роллю (службове,
професійне становище, трудова функція, становище опікуна (піклувальника),
становище, зумовлене угодою, договором, дорученням тощо), які зумовлені
відносинами довіри. Дії винного поєднані з використанням відносин довіри,
наданих на їх підставі повноважень. Використання повноважень з метою, що не
відповідає (всупереч) волі довірителя, визначає і спосіб учинення злочину –
зловживання довірою. Причому суспільно небезпечне діяння в цих ск
- Київ+380960830922