Розділ 2
Природні особливості району досліджень
Нашими дослідженнями були охоплені Волинська, Рівненська та Житомирські
області, які знаходяться у північно-західній та північній частині України. Їх
загальна площа складає – 70,1 тис. кв. км, що становить 11,5% території країни
[141]. Лісистість областей: Волинської – 30,9%, Рівненської – 36,5%,
Житомирської – 32,6 [142].
2.1. Геоморфологія та рельєф
Згідно фізико-географічного районування регіон досліджень відноситься до
Волинського та Житомирського Полісся [143], що знаходиться у південно-західній
частині досить значної зони мішаних лісів. Межа між Поліссям та лісостеповою
зоною в межах території наших досліджень проходить біля слідуючих населених
пунктів:
Володимир-Волинський-Луцьк-Рівне-Корець-Берездів-Шепетівка-Полонне-Чуднів-Троянів-Житомир-Корнін.
Дана межа більш менш чітко проявляється у геологічній будові антропогенних
відкладень, рельєфі, грунтах і рослинності.
Характерною ознакою фізико-географічних особливостей Волинського Полісся є
поширення на його території крейдяних і мергелевих відкладень верхньокрейдяного
віку, що залягають вище базиса ерозії і відіграють значну роль у формуванні
природніх комплексів, а також наявність карстових форм рельєфу. Останні якраз і
розвинуті в крейдяних відкладеннях [144]. В західній частині поширені озера
карстового походження.
Житомирське Полісся відрізняється від Волинського тим, що воно розташоване в
межах піднятої частини Українського кристалічного масиву [145], що обумовлює
широко розвинуті денудаційні форми рельєфу, більшу розмежованість поверхні та
меншу заболоченість території. Кристалічні породи частіше залягають тут
безпосередньо під четвертинними відкладеннями і виходять на поверхню по долинам
рік, а також на водорозділах.
Поверхня Волинського Полісся являє собою плоску злегка хвилясту низовину з
загальним ухилом на північ. Але, в той же час, рельєф території
характеризується наявністю хвилястих, грядових, горбистих ділянок, що
утворилися на крейдяних виступах або кристалічних породах (західна частина).
Рельєф Житомирського Полісся пов’язаний з рельєфом кристалічного фундаменту.
Майже всі значні нерівності поверхні кристалічних порід знаходять своє пряме
відбиття в сучасному рельєфі. В цілому рельєф Житомирського Полісся рівний з
загальним ухилом на північ та північний схід. В той же час характеризується
сильно розвинутим мезорельєфом [146]. В центральній та південній частині
абсолютні висоти коливаються в межах 200-220 м, а на північній та
північно-східній знижуються до 150-200 м. Серед цієї пониженої місцевості
піднімається Словечансько-Овручська височина з максимальною абсолютною
відміткою 316 м.
За геоморфологічним районуванням Волинське Полісся розділяється на
Верхньоприп’ятьську акумулятивну низовину, Волинську моренну гряду,
Турійсько-Костопільську денудаційну рівнину та Сарненську акумулятивну
низовину; Житомирське Полісся – Клесівську денудаційну рівнину,
Новоград-Волинську денадуційну рівнину, Олевську акумулятивну рівнину,
Словечансько-Овруцьку височину, Коростенську морено-зандрову рівнину,
Случсько-Тетерівську рівнину [147]. В цілому, основними типами рельєфа району
досліджень є акумулятивні (алювіальні, моренні, морено-зандрові, зандрові)
рівнини.
З четвертинних відкладів у Волинському Поліссі зустрічаються піщані та
глинисто-піщані флювіогляціальні і озерногляціальні води. Дані відклади
характеризуються слоїстістю, відсутністю валунів. Вони приурочені до понижених
і слабохвилястих міжрічь і мають потужність від 1 до 15 м. Значного поширення
мають також алювіальні та озерні відклади, що представлені пісками на борових
терасах річок і суглинками та супісями в озерних котловинах та заплавах рік. В
південних частинах Волинського Полісся зустрічаються цілком змиті льодовикові,
моренні та флювіогляціальні відклади. Широко представлені моренні утворення
двох оледенінь. Нижня морена у вигляді пісків зустрічається в пониженнях
дольодовитого рельєфу під більш молодими флювіогляціальними і алювіальними
пісками і суглинками [144].
У Житомирському Поліссі четвертинні відклади відсутні тільки у місцях виходу
кристалічних порід і кори вивітрювання. Вони формувалися під дією Дніпровського
льодовика та геологічних процесів, що зв’язані з ним. Серед найбільш поширених
утворень необхідно виділити слідуючі генетичні типи: флювіогляціальні,
древньоалювіальні, моренні відклади, а також льоси, льосовидні суглинки,
продукти вивітрювання твердих порід [148, 149]. Морена представляє собою
алюмосилікатну кислу породу, що частіше складається з піщанистих і легких
суглинків. Вона часто вкрита флювіогляціальними відкладами різної потужності
супіщаного, легкосуглинистого механічного складу. Флювіогляціальні та
древньоалювіальні відклади відрізняються безкарбонатністю і легким механічним
складом (піщані, глинисто-піщані, супіщані).
Широке розповсюдження і у Волинському, і у Житомирському Поліссі мають
торфоболотні відклади, досить часто значної потужності – до 10 м.
Регіон досліджень характеризується наявністю великої кількості озер і річок. У
Волинській області нараховується біля 170 озер. Деякі з них мають значну площу:
Світязь – 24,2 кв. км, Пулемецьке – 16,3 кв. км. Більша частина з них
карстового походження. Ріки мають невеликий похил, відрізняються широкими
заплавами та повільною течією. Головні ріки області – Прип’ять, Турія, Стохід,
Стир, Західний Буг, Луча. На Рівненщині головними річками є Горинь, Іква, Стир,
які створюють глибоко врізані річні долини. На Житомирському Поліссі річні
до
- Київ+380960830922